Запропоновано новий підхід до генетичної класифікації гордеїнів, що базується на ідентифікації за допомогою електрофорезу в ПААГ алельного стану гордеїнкодуючих локусів і складанні формул генотипів.

Проаналізовано можливість використання алелей гордеїнкодувальних локусів для маркування ступеня зимостійкості озимого ячменю. Для розв'язання даної задачі створено методику електрофорезу гордеїна в кислому поліакриламідному гелі. Побудовано каталог основних алелей гордеїнкодувальних локусів. На модельному об'єкті, матеріалі конкурсних сортовипробувань та колекції вивчено взаємозв'язок алельного складу даних локусів зі ступенем зимостійкості. Створено математичні та графічні моделі цього зв'язку, що мають високий ступінь надійності. Показано, що запропоновані математичні моделі мають найбільший ступінь достовірності у роки з суворими умовами зимівлі рослин. Вивчено серії алелей гордеїнкодувальних локусів, що маркують низький, середній і високий ступінь зимостійкості озимого ячменю. Показано, що найбільшу зимостійкість мають генотипи з формулами 2.4.4., 2.3.1. Створено два сорти озимого ячменю - "Метелиця" та "Достойний".