Проведено аналіз процесу взаємодії Церкви з інститутами держави в умовах трансформаційних перетворень. Виконано системне дослідження динаміки релігійно-світських відносин на різних етапах історичного розвитку Християнської Церкви, завершуючи періодом становлення та функціонування Української Православної Церкви. Обгрунтовано позиціонування Церкви як інституції громадянського суспільства. Сформовано теоретико-методологічну базу політологічного дослідження державно-церковних відносин з огляду на зміщення акцентів владного впливу в рамках різних моделей і концепцій. На прикладі діяльності УПЦ проаналізовано сфери державно-церковної взаємодії в Україні, систематизовано її нормативно-правове підгрунтя, виявлено прогалини інституційного механізму взаємодії УПЦ з органами державної влади, сформульовано рекомендації щодо його вдосконалення.