Встановлено ознаки діалогічності української культури. Обстоюється позиція, що діалогічність є одним із чинників її розвитку. Висвітлюються основні історичні етапи діалогічної практики в українській культурній традиції (від язичницько-християнських часів); розвитку класично-раціоналістичного діалогу (Г. Сковорода) та етико-раціоналістичної практики діалогу (І. Франко). Виокремлено ознаки української культури, зумовлені пошуками та формуванням української ідентичності (XX - на початку XXI сторіччя): пошук глибинних, сенсових початків культури; переплетіння культури з іншими громадянськими і соціальними сферами; переосмислення індивідуальної творчості минулих поколінь; прийняття у свою культуру "іншого", "чужого"; культурний антропоцентризм. На глибоке переконання авторів, перераховані вище ознаки вказують на те, що українська культура - це діалог культур.