Обгрунтовано системний підхід до формування життєвого циклу проекту, специфікою якого є подання декількох його варіантів залежно від галузі застосування (пошук інвестицій, розв'язання задач, пов'язаних з людьми, якістю та процесом управління). Розглянуто основні фази проекту - передінвестиційну, ініціалізації, планування, реалізації, аудиту та закриття. Розроблено методику формального аналізу проектних альтернатив. Наведено методи управління стейкхолдерами, часом і вартості у проекті, розглянуто окремі аспекти формування його команди. Запропоновано новий спосіб роботи з методом освоєного обсягу та модель аудиту проекту.

Обоснован системный подход к формированию жизненного цикла проекта, спецификой которого является представление нескольких его вариантов в зависимости от отрасли применения (поиск инвестиций, решения задач, связанных с людьми, качеством и процессом управления). Рассмотрены основные фазы проекта - прединвестиционная, инициализации, планирования, реализации, аудита и закрытия. Разработана методика формального анализа проектных альтернатив. Приведены методы управления стекхолдерами, временем и стоимостью в проекте, рассмотрены отдельные аспекты формирования его команды. Обоснован новый способ работы с методом освоенного объема и модель аудита проекта.

Рассмотрены проблемы, связанные с применением метода освоенного объема в управлении реализацией сложных проектов. Определено, что расчеты прогнозной стоимости проекта по завершению и его длительности основаны на предположении о стабилизации показателей проекта в ходе его выполнения. Однако такое допущение не всегда справедливо, и поэтому изменение относительных показателей проекта в ходе его реализации требует дальнейшего изучения. Рассмотрены возможности применения математических методов прогнозирования для определения результатов проекта.

Рассмотрено понятие "инновационный проект" (ИП) и связанные с ним риски. Определено, что качество реализации ИП в условиях действующих предприятий зависит от степени подготовленности организационной системы к внедрению новых знаний. Показано, что ИП отличаются большими рисками, что может поставить под угрозу не только проект, но и существование всего предприятия. Предложено использование закона вариативности инноваций для планирования проектов. Для определения инновационности работ в проектах предложено 5 критериев, которые характеризуют родственность работ по созданию продукта проекта внутреннему организационному знанию предприятия. Рассмотрены возможности разработки противорисковых мероприятий для улучшения качества реализации ИП.

Досліджено проблему управління реалізацією інноваційних проектів за умов діючого виробництва. Визначено, що підприємство як система у змінному середовищі розподіляється на дві сполучені підсистеми, а саме: консервативну й адаптивну. Зазначено, що проектна діяльність є універсальним інструментом розвитку адаптивної складової бізнесу завдяки її особливостям. Запропоновано єдину динамічну модель управління реалізацією інноваційних проектів, яка передбачає процеси планування, спостереження, перепланування та реалізації змін і сприяє розвитку управління реалізацією проектів за рахунок використання математичних методів адаптивного та статистичного прогнозування. Модель дозволяє знаходити межу самофінансування проектів без шкоди для обсягу консервативної частини виробництва. Для якісного планування робіт зі створення проекту запропоновано їх групування залежно від ступеня повторюваності й інноваційності за чотирма квадратами. Проведено розрахунки ризиків їх неточного планування. Удосконалено інструменти прогнозування поведінки індексів освоєних витрат та обсягу для робіт перших трьох квадратів запропонованої матриці робіт.

Рассмотрен вопрос формирования команды проекта. На основе ролевой модели Р.М. Белбина и типоведческого подхода Майерс-Бригс выявлена предрасположенность личных качеств человека к выполнению ролевых функций. Определены несовместимые для одного исполнителя роли. Сформулировано условие жизнеспособности команды проекта как системы.

Розроблено науково-методичні основи ціннісно-орієнтованого портфельного управління розвитком організації. Проаналізовано існуючі концепції, моделі та методи управління портфелями проектів організаційного розвитку. Показано, що управління портфелями проектів має розглядатись з позиції принципово нової парадигми - як системна діяльність з розвитку організацій на основі домінуючих у організації цінностей. Розроблено методологію еволюційного розвитку організацій, управління на основі домінуючих цінностей та синергетичного підходу. Побудовано модель організаційного розвитку на основі формування ціннісно-орієнтованого портфеля проектів. Запропоновано метод синергетично-конкурентного аналізу компонентів портфеля для формування складу ціннісно-орієнтованого портфеля, що має забезпечити синергетичний ефект портфеля розвитку. Розглянуто практичне застосування запропонованої технології управління ціннісно-орієнтованого управління портфелем розвитку підприємства як складної організаційно-технічної системи. Розроблено спосіб формалізації предметної області такої системи із визначенням способу оцінювання станів підприємства.

Розглянуто синергетичний аспект управління розвитком організації через портфелі проектів. Наведено методологію моніторингу портфеля розвитку організації, яка забезпечує поточний контроль прогресу у розвитку організації. Розглянуто ціннісний підхід до формування портфеля проектів для синергетичного управління еволюційним розвитком організації, визначено показники адаптації організації до змін зовнішніх умов, проведено контрольні розрахунки для аналізу результатів роботи.

Охоплено проблемні питання ефективного використання результатів наукових досліджень та об'єктів інтелектуальної власності в інноваційних проектах. Розглянуто бухгалтерський облік та оподаткування операцій з ліцензійними договорами, наголошено на розвитку інтелектуально-інноваційного середовища — джерела прориву трансферу технологій. Охарактеризовано європейську реформу, як засіб балансу суб'єктів авторського права. Окреслено впровадження інформаційних технологій у сфері охорони здоров'я. Досліджено наукові передумови алгоритмізації організаційно-економічного забезпечення управління інтелектуальним капіталом у будівництві.

На основі значного масиву статистичної інформації проведено ретельне дослідження стану та тенденцій соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області. Використано комплексний підхід до оцінювання та розгляду регіону як цілісної функціональної системи, стан та тенденції розвитку якої залежать від економічного, соціального, екологічного та фінансового складників. Акцентовано увагу на те, що Дніпропетровська область, так само як і інші промислово розвинуті регіони України, має свою специфіку розвитку, а саме: гіпертрофована структура промисловості зі значним перевищенням фондо-, енерго-, матеріаломістких галузей стосовно середніх показників по Україні.