Запропоновано теоретико-методичні засади та практичні рекомендації щодо вдосконалення державної науково-технічної політики розвитку проектних організацій. Розкрито суть відповідної політики та механізму її реалізації, впливу проектних організацій на рівень розвитку та використання науки та техніки у країні. Виявлено, що дані організації практично не розглядаються як об'єкти впливу під час реалізації державної науково-технічної політики. Доведено, що рівень економічного стану цих організацій взаємопов'язаний з рівнем їх науково-технічного потенціалу. Розкрито роль вітчизняних проектних організацій у науково-технічному розвитку країни, а також взаємозалежність цих організацій і національного господарства України. Досліджено особливості вітчизняних проектних організацій та їх державного регулювання, а також чинники, що впливають на їх діяльність і характер відповідного впливу.

Досліджено проблеми розвитку та державного регулювання вітчизняних науково-технічних систем, їх участі в інноваційній діяльності суб'єктів, що відносяться до підприємницького сектору економіки. Розглянуто сутність та класифікацію відповідних систем, їх роль в національному господарстві, а також їх зв'язки з інноваційною та фінансово-економічною діяльністю промислових підприємств. Уточнено заходи удосконалення організаційно-економічної інфраструктури реалізації інноваційно-інвестиційних проектів за участю вітчизняних науково-технічних систем і державних органів влади.

Розкрито питання вдосконалення розвитку та державного регулювання вітчизняних науково-технічних систем, їх участі в інноваційній діяльності суб'єктів, що належать до підприємницького сектора економіки. Уточнено сутність і класифікацію відповідних систем, їх роль в національному господарстві, а також зв'язок цих суб'єктів господарювання з інноваційною та фінансово-економічною діяльністю промислових і сільськогосподарських підприємств. Уточнено заходи вдосконалення організаційно-економічної інфраструктури реалізації інноваційно-інвестиційних проектів за участю вітчизняних науково-технічних систем і державних органів влади.

Мета роботи - якісний аналіз рівня достатності та об'єктивних проблем сформованого в Україні та її регіонах інфраструктурного забезпечення інвестиційно-інноваційних процесів. Уточнено проблеми існуючого в країні інфраструктурного забезпечення інвестиційно-інноваційних процесів на державному і регіональному рівнях. Сформовано і обгрунтовано пропозиції щодо вирішення виділених проблем. Визначено, що наявність інвесторів, які купують цінні папери не з метою отримання дивідендів, а для подальшого перепродажу, робить акціонерний капітал найдешевшим джерелом залучення ресурсів для забезпечення інвестиційно-інноваційних проектів. Звернуто увагу на закордонні фондові біржі як на перспективне джерело залучення відносно дешевого акціонерного капіталу для реалізації інноваційних проектів у регіонах. Залучення такого капіталу дозволить ігнорувати закон зменшення граничної продуктивності. Розглянуто недоліки і переваги механізму страхового забезпечення інвестиційно-інноваційних процесів за рахунок спрямування частини збільшення податкових надходжень від проектів на фінансову підтримку їх учасників.

Обгрунтовано перспективність використання інформаційних систем і технологій як напряму державної підтримки умовно-депресивних регіонів. Уточнено твердження, що зростання кількості фрілансерів у регіоні (навіть тих, хто ухиляється від сплати податків) зумовлює зростання як доходів регіональних підприємств, так і податкових надходжень до бюджетів. Такі фрілансери стають замовниками робіт, послуг і товарів, а отже, і роботодавцями для інших осіб, які працюють офіційно. Державна підтримка концентрації таких фахівців у регіоні зумовлює зменшення "витоку мізків" за кордон. Обгрунтовано перспективні напрями державної підтримки умовно-депресивних регіонів за рахунок інформаційних систем, основними елементами яких є ІТ-спеціалісти; а також економічна доцільність першочергової державної підтримки регіонів з наявністю високого рівня безробіття працездатного населення. Запропоновано шляхи вирішення протиріч між державою та фрілансером у частині сплати податків та нарахування страхового стажу для майбутньої пенсії. Визначено кінцеву мету державної підтримки умовно-депресивних регіонів завдяки використанню інформаційних систем, яка полягає у досягненні стадії дії мультиплікаційного ефекту зростання доходів суб'єктів господарювання та податкових надходжень в бюджети завдяки реалізації інноваційних проектів внаслідок концентрації ІТ-спеціалістів у регіоні.

Розглянуто ряд проблем впровадження електронного документообігу в організації та шляхи їх вирішення. Уточнено тісний взаємозв'язок організації електронного документообігу з основними завданнями інформаційного менеджменту. Розглянуто такі завдання та запропоновано засоби їх вирішення завдяки використанню широко поширених засобів програмного та апаратного забезпечення інформаційних систем. Доведено необхідність електронізації документообігу лише за окремими операціями, де це є оптимальним. Уточнено тенденції інтенсифікації впровадження електронного документообігу на державному та регіональному рівнях.

Мета статті - уточнення змісту поняття "інвестиційний потенціал регіону" та обгрунтування вживання додаткових термінів, що точніше відображають необхідну сутність; дослідження суб'єктивних і об'єктивних чинників, що впливають на інвестиційні процеси в регіонах. Досліджено сутність потенціалу використання інвестиційної ємності регіону, запропоновано вживання цього поняття в ряді випадків замість терміна "інвестиційний потенціал регіону". Пропозиція грунтується і на відсутності тлумачення останнього в економічних словниках і різноманітного трактування його дослідниками. Доведено, що якщо поняття "інвестиційний потенціал регіону" вживається з метою визначення максимальних можливостей регіону залучати і засвоювати інвестиції, то більш точнішим є вживання терміна "потенціал використання інвестиційної ємності регіону". Інвестиційна ємність регіону визначена як максимальний обсяг інвестицій, що може бути здійснений і засвоєний протягом певного часу в певному регіоні. Математично інвестиційна ємність регіону більше фактичного обсягу інвестицій в цьому регіоні в і-му періоді часу на обсяг невикористаного потенціалу інвестиційної ємності регіону в і-му періоді часу. Уточнено, що чим більше інвестиційна ємність регіону та потенціал її використання, тим більше імовірність здійснення інвестицій та більше обсяг можливих інвестицій в цей регіон у майбутніх періодах. Чим більше рівень спеціалізації регіону в міжнародному розподілі праці, тим більше його інвестиційна ємність. Інновації також збільшують останню, тому інноваційно-інвестиційна інфраструктура регіонів є суб'єктивним чинником збільшення потенціалу використання їх інвестиційної ємності. В умовах глобалізації актуальною стає теза, що світові інвестиційні ресурси перевищують інвестиційну ємність регіону. Інтеграцію до світового фінансового ринку визначено як основне завдання інвестиційної інфраструктури регіону, а рівень такої інтеграції - основний критерій її якості та ефективності.

Мета роботи - уточнення теоретико-методичних положень державного регулювання регіональних інноваційних процесів та їх інфраструктурного забезпечення, що є підгрунтям вдосконалення системи державної підтримки досліджуваних процесів. Звернуто увагу на регіональні інноваційні процеси як засіб виходу регіону з депресивного стану шляхом поглиблення та вдосконалення спеціалізації в міжнародному розподілу праці. Розглянуто особливості регулювання регіональних інноваційних процесів та їх інфраструктурного забезпечення. Елементами останнього визначено науково-технічні системи. Важливим інструментом державного регулювання досліджуваних процесів визнано регіональну інноваційну політику. Уточнено її сутність, завдання, чинники впливу, особливості, проблеми та суб'єкти реалізації, об'єкти впливу. Визначено причинно-наслідковий зв'язок державної підтримки регіональних інноваційних процесів, а також складові успішності останніх. Як важливий результат досліджуваних процесів розглянуто побічний результат у вигляді мультиплікаційного податкового ефекту, що є економічною основою державної підтримки інноваційних проектів. Конкретизовано роль секторів економіки в процесі реалізації регіональних інноваційних проектів з урахуванням питання прийняття ризику та можливості використання додаткових вигід від успішних регіональних інноваційних проектів.

Акцентовано увагу на науково-технічних системах країни як на важливих елементах інфраструктури розвитку регіонів. Основою такого розвитку є реалізація інвестиційних, і, особливо, інноваційних проектів як національного, так і регіонального рівнів. Саме на підтримку відповідних проектів спрямована діяльність науково-технічних систем. Розглянуто сутність, види та класифікації таких систем, запропоновано методи аналізу їх діяльності та напрями удосконалення роботи. Досліджено актуальні питання розвитку інфраструктури підтримки високотехнологічної самозайнятості населення. Така інфраструктура останнім часом набуває все більшого регіонального значення в процесі конкуренції регіонів за робочі місця.

Акцентовано увагу на науково-технічних системах країни як на важливих елементах інфраструктури розвитку регіонів. Основою такого розвитку є реалізація інвестиційних, і, особливо, інноваційних проектів як національного, так і регіонального рівнів. Саме на підтримку відповідних проектів спрямована діяльність науково-технічних систем. Розглянуто сутність, види та класифікації таких систем, запропоновано методи аналізу їх діяльності та напрями удосконалення роботи. Досліджено актуальні питання розвитку інфраструктури підтримки високотехнологічної самозайнятості населення. Така інфраструктура останнім часом набуває все більшого регіонального значення в процесі конкуренції регіонів за робочі місця.

Розкрито теоретико-методичні питання вдосконалення інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів, що є основою набуття конкурентоспроможності регіонів в міжнародному розподілі праці. Як важливі складові відповідного забезпечення розглянуто науково-технічні системи, які групуються за певними класифікаційними ознаками та мають диференційований вплив на регіональні інноваційні процеси. Зазначено, що передумовою вдосконалення останніх є не тільки покращення науково-технічної та інноваційної діяльності в країні та її регіонах, а також інтенсифікація та нейтралізація проблем регіональних інвестиційних процесів.

Мета роботи - уточнення теоретико-методичних положень державного регулювання регіональних інноваційних процесів та їх інфраструктурного забезпечення, що є підгрунтям вдосконалення системи державної підтримки досліджуваних процесів. Звернуто увагу на регіональні інноваційні процеси як засіб виходу регіону з депресивного стану шляхом поглиблення та вдосконалення спеціалізації в міжнародному розподілу праці. Розглянуто особливості регулювання регіональних інноваційних процесів та їх інфраструктурного забезпечення. Елементами останнього визначено науково-технічні системи. Важливим інструментом державного регулювання досліджуваних процесів визнано регіональну інноваційну політику. Уточнено її сутність, завдання, чинники впливу, особливості, проблеми та суб'єкти реалізації, об'єкти впливу. Визначено причинно-наслідковий зв'язок державної підтримки регіональних інноваційних процесів, а також складові успішності останніх. Як важливий результат досліджуваних процесів розглянуто побічний результат у вигляді мультиплікаційного податкового ефекту, що є економічною основою державної підтримки інноваційних проектів. Конкретизовано роль секторів економіки в процесі реалізації регіональних інноваційних проектів з урахуванням питання прийняття ризику та можливості використання додаткових вигід від успішних регіональних інноваційних проектів.

Акцентовано увагу на недооціненості організацій сфери інжинірингу в нормативній базі та статистичному обліку як важливої складової інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів. Висвітлено системні проблеми участі організацій сфери інжинірингу в інтенсифікації досліджуваних процесів і визначено заходи їх усунення. Обгрунтовано гіпотези щодо недооціненості організацій сфери інжинірингу як складових інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів в Україні та уточнення дійсної ролі цих організацій. Конкретизовано можливість використання показників організацій сфери інжинірингу як індикаторів виявлення тренду деіндустріалізації регіонів і національного господарства. Виявлено негативну динаміку чисельності працюючих в організаціях сфери інжинірингу та їх кількості, що свідчить про погіршення інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів та зменшення рівня їх інтенсивності. Уточнено дійсну роль цих організацій у регіональних інноваційних процесах, обгрунтовано необхідність їх інтеграції з науковими організаціями та один з одним в частині формування баз даних та узгодження виконання наукових робіт, а також покращення статистичного обліку інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів у напряму детального висвітлення показників організацій сфери інжинірингу за регіонами, що дозволяє підвищити якість моніторингу державної підтримки регіональних інноваційних процесів. У пропонованій схемі взаємодії організацій сфери інжинірингу та наукових організацій перші мають стати замовниками робіт з метою практичного впровадження інноваційних ідей у проектно-кошторисну документацію.

Мета роботи - обгрунтування принципів фінансової стійкості інвестиційних фондів, які протилежні принципам створення фінансових пірамід. Елементами наукової новизни є уточнення особливостей дотримання принципів фінансової стійкості інвестиційних фондів у сучасних умовах в Україні. Визначено, що інвестиційний фонд - це також своєрідна фінансова піраміда, але вона може бути створена на основі принципів стабільності, які протилежні правилам існування шахрайських фінансових пірамід. Такими принципами визначено: домінування активів над зобов'язаннями та мінімізація накладних витрат (у тому числі рекламних); доходи від активів мають перевищувати вартість зобов'язань; використання фінансового важеля або формування активів за певним правилом, чого неможливо досягти індивідуальному інвестору; прозорість і контроль. Розглянуто економічні причини існування інвестиційних фондів та здійснено аналіз причин успіху окремих фінансових структур, що за сутністю є відповідними фондами: Vanguard S&P 500 ETF і Berkshire Hathaway. Визначено структуру бухгалтерського балансу інвестиційного фонду, що дозволяє дотримуватися визначених принципів фінансової стійкості та використовувати фінансовий важіль. Економічною причиною створення інвестиційних фондів вважається те, що окремий інвестор (фізична особа) не може використовувати фінансовий важіль для інвестиційної діяльності на фондовому ринку, оскільки не може випускати облігації. Використання позикових коштів (брокерських чи банківських позик) дозволяє окремому інвестору робити лише короткострокові спекуляції, які є дуже ризикованими. У кращому випадку пересічному індивідуальному інвестору вдасться лише досягти рівня фондового індексу S&P 500, тоді як інвестиційний фонд зможе перевищити цей показник за допомогою фінансового важеля.

Висвітлено питання управління економічними ризиками, які можуть мати місце у всіх сферах діяльності, і які слід вміти вчасно виявити, оцінити рівень можливих наслідків та прийняти оптимальне рішення, а також організувати заходи щодо їх мінімізації. Проаналізовано сутність ризику в діяльності підприємств. Охарактеризовано систему ризик-менеджменту на підприємстві, розглянуто принципи аналізу ризиків в діяльності підприємства, а також загальні підходи та методи кількісної оцінки ризиків. Розглянуто основні підходи в управлінні економічними ризиками та методи зниження їх рівня. Висвітлено особливості ризиків банківської та біржової діяльності, а також митних ризиків. Розкрито проблеми страхування ризиків.

Конкретизовано домінування таргетингу як явища на макрорівні для утримання інфляції та на мікрорівні для вдосконалення рекламної діяльності. Успішність відповідного інструмента в антиінфляційній і рекламній політиці актуалізує можливість таргетування ключових фінансових показників організації, що є важливими для її власників та фінансового керівництва, однак часто залишаються поза увагою її менеджерів. Уточнено теоретичні положення вдосконалення фінансового планування на мікрорівні шляхом упровадження комплементарного таргетування в діяльності комерційних організацій. Запропоновано алгоритм і ключовий показник, що має бути "мішенню" відповідного таргетування. Як такий показник обгрунтовано рентабельність активів, цільове значення якого за кількісними параметрами має перевищувати ціну використання банківських позик. Визначено, що в сучасних умовах щодо комерційних організацій в Україні рентабельність активів має дорівнювати або перевищувати 30 %. Відповідне таргетування на мікрорівні обгрунтовано як інструмент згладжування та гармонізації протиріч між власниками комерційних організацій великого масштабу та їх менеджерами середньої та вищої ланки. Виявлено ігнорування правила необхідності перевищення рентабельності активів над ставками за банківськими кредитами в діяльності ряду публічних акціонерних товариств, що є лідерами за обсягам сплати податків в Україні. До того ж, уточнено поширеність практики використання банківських позик відповідними публічними акціонерними товариствами навіть з наявністю "сильного" балансу і високим рівнем ліквідності та платоспроможності. Домінування використання банківських позик у діяльності провідних промислових підприємств у країні замість емісії власних облігацій при відсутності перевищення показника рентабельності активів цих підприємств над ціною банківських позик свідчить про нерозвиненість вітчизняного фондового ринку та додатково підвищує рівень актуальності таргетування показника рентабельності активів.

Досліджено сутність та особливості регіональних інвестиційно-інноваційних процесів та сформовано концепт їх підтримки. Концептуалізовано сутність, структуру та умови інфраструктурного забезпечення регіональних інвестиційно-інноваційних процесів. Обґрунтовано підходи до регулювання регіональних інвестиційно-інноваційних процесів, їх проблеми, чинники та перспективи розвитку. Розвинуто термінологічний базис інфраструктурного забезпечення регіональних інвестиційно-інноваційних процесів. Досліджено структуру складових інфраструктурного забезпечення регіональних інвестиційно-інноваційних процесів. Уточнено сутність, класифікацію, функції та особливості функціонування регіональних науково-технічних систем у інфраструктурному забезпеченні регіональних інвестиційно-інноваційних процесів. Удосконалено теоретико-методологічні засади аналізу й оцінювання регіональних інвестиційно-інноваційних процесів на основі формування системи показників оцінювання регіональних інвестиційно-інноваційних процесів. Розвинуто інструментарій оцінювання регіональних інвестиційно-інноваційних процесів на основі виокремлення показників інвестиційної ємності регіону. Визначено напрями вдосконалення забезпечення регіональних інвестиційно-інноваційних процесів на основі високотехнологічно самозайнятого населення.

Мета роботи - визначення можливостей використання фінансового важеля (ФВ) в інвестиційних процесах (ІП) на фондовому ринку (ФР). Об'єкт дослідження - використання ФВ в ІП на ФР. Здійснено аналіз середніх показників представників двох типів інвестиційних компаній (фондів): що використовують і навпаки - не використовують ФВ на прикладі компанії Berkshire Hathaway та інвестиційного фонду Vanguard S & P 500 ETF. Визначено, що використання ФВ в ІП на ФР є можливим, оскільки ціна залученого капіталу через емісію облігацій є меншою за середньорічний темп зростання вартості акцій корпорацій, зокрема тих, що входять до фондового індексу (ФІ) S & P 500. У період зменшення ставки за корпоративними облігаціями зростають кількісні можливості використання ФВ. Результати дослідження виявили невикористані резерви в реалізації ІП на ФР, оскільки використання інвестиційними компаніями (фондами) ФВ для реалізації таких процесів не є поширеним явищем. Така інвестиційна компанія, як Berkshire Hathaway, є скоріше винятком, у той час як на ФР домінують ETF-фонди, які зовсім не використовують залучений капітал як зобов'язання за облігаціями. Оцінка показників компанії Berkshire Hathaway надала можливість виявити можливість за рахунок ФВ досягати зростання вартості власних акцій (власного капіталу) в темпах, що перевищує середньостатистичні ринкові, зокрема темпи росту ФІ S & P 500. Можливість використання ФВ в ІП обгрунтовано як причину існування та економічної доцільності діяльності інвестиційних компаній (фондів). Уточнено, що можливість використання ФВ в ІП мають тільки юридичні особи. Це обгрунтовує економічну доцільність існування інвестиційних компаній (фондів).

Мета роботи - доведення доцільності для міноритарних інвесторів інвестицій в акції банків США тільки зі спекулятивними, а не інвестиційними намірами; виявлення причин недоцільності довгострокового інвестування в сектор за наявності фундаментальних сприятливих умов його розвитку. Банківський сектор (БС) США розглянуто як об'єкт довгострокового інвестування (ДСІ) для інвесторів, що планують бути лише міноритарними акціонерами, у тому числі й для громадян України. Основними методами дослідження обрано графічний аналіз динаміки цін акцій ключових банків США та визначення середньорічного темпу зростання ринкової вартості їхніх акцій. Такий середньорічний темп росту вартості акцій відповідних банків порівняно з динамікою фондового індексу S & P-500. Сектор характеризується сприятливими умовами розвитку, однак доведено доцільність для міноритарних інвесторів інвестицій в акції банків США тільки зі спекулятивними, а не інвестиційними намірами. Уточнено чинники недоцільності ДСІ у цей сектор за наявності фундаментальних сприятливих умов розвитку сектору в країні. Визначено, що спекулятивний характер інвестицій у БС США зумовлений відсутністю сталого довгострокового зростання акцій відповідних банків темпами, що перевищують темпи росту фондового індексу S & P-500. Уточнено основні причини, що гальмують сталий розвиток БС США і не надають можливість інвестиціям у цей сектор випереджати за ефективністю інвестиції в широкий ринок. Основними такими чинниками є суттєвий вплив на банківську діяльність як макроекономічних криз, так і криз за окремими секторами господарства, що є клієнтами банків. Оскільки клієнтами банків, як кредитори, є майже всі сектори господарства, то перелік можливих секторальних криз, які проектуються на банківську систему пропорційно до обсягів кредитування, є досить суттєвим. Це робить інвестиції в БС більш ризиковими в порівнянні з інвестиціями в інші сектори економіки. Конкретизовано властивість БС США та його державного регулювання еволюціонувати в напрямі вдосконалення можливостей протидії економічним кризам. Така властивість зменшує достовірність прогнозів розвитку досліджуваного сектора аналогічно динаміці попередніх періодів і змушує планувати події за більш оптимістичним сценарієм. Визначено неоднорідність БС США за структурою активів і рівнем диверсифікації видів діяльності, що надає можливість різним чином окремим банкам країни проходити періоди економічних криз.

Визначено, що в інвестиційних процесах кожен процент дохідності має важливе значення. Розглянуто гіпотезу, що активне управління портфелем акцій шляхом інтенсивного трейдингу є потенційним шляхом суттєвого підвищення рівня ефективності інвестицій на фондовому ринку. Метою роботи - дослідження доцільності використання трейдингу для збільшення прибутковості портфеля цінних паперів і, зокрема, для інституційних інвесторів. Як чинник підвищення дохідності інвестицій в акції розглянуто трейдинг: інтенсивну їхню купівлю-продаж. Конкретизовано недоліки інтенсифікації трейдингу, які полягають у зростанні податків, брокерських комісійних і втраченої вигоди через очікування кращої дати входу в угоду. Як метод дослідження використано моделювання за даними трирічного періоду динаміки акцій компанії Microsoft і гіпотетичних компаній. Відповідне моделювання надало змогу зробити такі висновки: зростання інтенсивності трейдингу не надає можливість гарантовано збільшити рівень ефективності інвестицій; зростання інтенсивності трейдингу призводить до збільшення податкового навантаження та рівня ризику, що в підсумку нейтралізує зусилля на інтенсивний трейдинг. Інвестиційні фонди, що активно управляються та використовують у діяльності інтенсивного трейдингу, не мають суттєвої переваги перед фондами, що мають пасивне управління. Основою ефективності інвестиційних фондів є мінімізація накладних витрат, у тому числі шляхом мінімізації податків унаслідок зведення рівня інтенсивності трейдингу до нульового рівня. Важливо наперед передбачити перспективні акції для купівлі та тримати їх у власному портфелі довгий період часу з мінімальним рівнем інтенсивності балансування портфеля. Ребалансування портфеля акцій за принципом фіксації прибутку призводить до зростання податкових виплат і нейтралізує можливості зростання капіталу внаслідок продажу акцій із високим потенціалом росту.