Висвітлено економічні чинники формування ефективних пропозицій та попиту на працю. Обгрунтовано роль грошово-кредитної, бюджетно-фінансової, зовнішньоекономічної політики держави у регулюванні зайнятості. Визначено макро- та мікрорівні економічного механізму формування зайнятості. Проаналізовано вплив факторів невизначеності та конкуренції на поведінку суб'єктів ринку праці.

Сформульовано поняття забезпечення виконання контракту, проаналізовано проблеми укладення та здійснення контрактів в умовах перехідної економіки. На прикладі трудового, кредитного контракту, договору довічного утримання, інших угод проаналізовано проблеми розподілу ризику, інформаційні тощо.

Проаналізовано ігри, що проходять у процесі укладання та реалізації цивільно-правових договорів. Виділено альтернативні стратегії гравців, ризики, з якими вони стикаються, проміжні та кінцеві результати ігрових взаємодій. Звернено увагу на особливості економічних ігор у сучасній Україні.

Подано аналіз феномену безбілетника (фрірайдера). Розглянуто причини й наслідки фрірайдерскої поведінки. Під кутом зору проблеми фрірайдерства досліджено ключові питання розвитку національної економіки, зокрема функціонування державного сектору, житлово-комунальної сфери. Окреслено проблему фрірайдерства в управлінській практиці, політичній сфері.

Досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти економічного механізму відтворення ефективної зайнятості (МВЕЗ). Доведено, що відтворення зайнятості є наслідком дії об'єктивних та суб'єктивних критеріїв. Розкрито роль держави в механізмі зайнятості за умов переходу до ринкової економіки. Встановлено, шо бюджетні обмеження домогосподарств, підприємств, держави є головним чинником економічного МВЕЗ. Визначено вплив бюджетно-фінансової та монетарної політики на зайнятість. Висвітлено роль конкуренції та ринкових недосконалостей у регулюванні зайнятості. Запропоновано методику щодо оцінки екстерналій та ренти в соціально-трудовій сфері, що дозволяє впливати на оптимізацію пропозиції та попиту на ринку праці в перехідній економіці України. Узагальнено теоретичні підстави дослідження комплексу макро- та мікроекономічних критеріїв регулювання попиту на працю. Встановлено, що ефективність попиту залежить від інвестиційного процесу в економіці. Неокласичні моделі інвестування в освіту та міграцію мають безпосереднє відношення до поведінки громадян України на ринку праці. На підставі поглядів Дж.М.Кейнса, М.Фрідмена визначено роль грошово-кредитної сфери в процесі відтворення зайнятості за різних соціально-економічних умов. Проаналізовано роль боргів держави, підприємств у МВЕЗ. Визначено недоцільність використання широкомасштабної грошової емісії як засобу підвищення сукупного попиту на робочу силу в Україні.

Розглянуто основні положення теорії альтернативних витрат. Увагу акцентовано на проблемі вимірювання даних витрат. Зазначено важливість психологічної складової при оцінці втрачених можливостей.

Окреслено проблему зворотності економічних рішень і затрат. Розкрито відмінності між гнучкими і негнучкими економічними рішеннями організації з точки зору їх зворотності. Підкреслено значення знаходження точки відліку для оцінки зворотності економічних рішень.

Одержано розвиток теорії імпліцитних контрактів. Проведено аналіз імпліцитних угод між владою і населенням, у маркетинговій діяльності, в тіньовій економіці. Розкрито роль чинників ризику, невизначеності в імпліцитних відносинах.

Проаналізовано витрати та вигоди, основні інструменти здійснення угод. Розглянуто інфорсмент у різних типах угод. Підкреслено необхідність ефективного інфорсмента угод в сучасній Україні.

Визначено проблему витрат дотримання закону. Показано основні причини виникнення цих витрат на рівні окремої організації. Підкреслено значення аналізу вартості різних зобов'язань.

Проаналізовано виграші та програші економічних суб'єктів після ухвалення законів, норм, їх змін. Переможці та ті, хто програють, з'являються внаслідок впровадження норм конкурентного законодавства, стандартів якості, змін у законодавстві про мінімальну зарплату тощо. Ці гравці: виробники, споживачі, наймані працівники, роботодавці, платники податків. Обговорено різні форми виграшів та програшів: у доходах, зайнятості, людському капіталі і т.д. Підкреслено значення аналізу коротко-, середньо- та довгострокових наслідків впровадження норм. Виграші, програші після впровадження правових норм регулюють поведінку економічних суб'єктів. Деякі норми Закону України "Про зайнятість населення" визначають обмін виграшами, санкціями між учасниками соціально-трудових відносин. Існують прямі на непрямі канали впливу змін у нормах на розподіл виграшів/програшів. Різні санкції можуть використовуватися щодо тих, хто не дотримується норм. Впровадження норми може змінити гнучкість економічного суб'єкта і через це продукувати виграші/програші. Підкреслено значення трансформації змін в нормах на економічні виграші/програші через макроекономічні зміни. Наведено підходи до виміру виграшів/програшів внаслідок введення норм. Законодавці мають враховувати виграші/програші економічних суб'єктів під час ухвалення норм.

Споживчий надлишок є об'єктом уваги класичної та неокласичної політекономії (А. Маршалл). У пострадянських країнах теорія споживчого надлишку викладається в підручниках з мікроекономіки. Мета - аналіз не тільки мікроекономічних, але і макроекономічних аспектів проблеми споживчого надлишку, дослідження економічної політики, орієнтованої на його перерозподіл. Уточнюється концепція споживчого надлишку. Розглянуто інформаційні аспекти вимірювання споживчого надлишку. Запропоновано деякі індикатори для виявлення величини змін споживчого надлишку: динаміка реальної зарплати, рівень споживчої активності та ринкової активності виробника, сукупні споживчі витрати, зміни кількості покупців протягом певного часу, суб'єктивна оцінка індивідами своїх доходів. Має сенс диференціювати всі блага: повністю некорисні; корисні, але за які людина не готова платити їх ринкову ціну; корисні, за які людина готова платити ринкову ціну, але не одержувати при їх споживанні споживчий надлишок; корисні, при споживанні яких людина одержує споживчий надлишок. Ми розглядаємо споживчий надлишок на різних рівнях. З точки зору автора, споживчий надлишок може бути одержаний: окремою людиною від споживання певного блага; усіма споживачами від споживання певного блага; усіма споживачами країни від споживання всіх благ (сукупний споживчий надлишок). Структура сукупного споживчого надлишку - його розподіл між різними благами і групами населення. Обгрунтовується потенціал державної політики з перерозподілу споживчого надлишку. Пропонуються деякі інструменти такого перерозподілу через ціни на блага споживчого призначення: адміністративне регулювання цін; антимонопольні ініціативи; зміни в оподаткуванні (податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизи); тарифи; субсидування виробників шляхом компенсації їх витрат. Держава також може впливати на перерозподіл споживчого надлишку через готовність потенціальних споживачів платити за блага шляхом використання таких інструментів, як: регулювання мінімальної зарплати; прибуткове оподаткування; індексація особистих доходів; регулювання тіньових доходів. Одна з особливостей української економіки - фінансування споживчих надлишків за рахунок боргів з використанням соціальних привілеїв. Вплив деяких інструментів на перерозподіл споживчого надлишку є суперечливим. Регулювання мінімальної зарплати може одночасно як збільшити, так і зменшити споживчий надлишок.

Визначено позитивні та негативні сторони економічної активності людей літнього віку, яка виступає важливою умовою вирішення соціально-економічних проблем країн і організацій, розглянуто цілі та інструменти державного впливу на активність осіб старших вікових груп. Показано, що система пенсійного забезпечення відіграє певну роль у регулюванні економічної активності людей похилого віку.