Обговорено можливість застосування мікроорганізмів - пробіотиків, представників нормальної мікрофлори кишечнику людини для зниження рівня холестерину в сироватці крові та холестерину в складі його транспортних форм, зокрема ліпопротеїну низької щільності. Розглянуто роль нормальної мікрофлори кишечнику в метаболізмі холестерину та участь екзогенних пробіотиків у цьому процесі. Проаналізовано можливі біохімічні механізми зниження рівня холестерину під впливом пробіотиків та проблему збереження їх життєздатності під час внесення до організму людини. Наведено результати численних клінічних досліджень щодо позитивного впливу препаратів пробіотиків і харчових продуктів, створених з їх використанням, на загальні рівні сироваткового холестерину в осіб з помірною гіперхолестеринемією, що розглядають як перспективний альтернативний напрямок медикаментозної терапії гіперхолестеринемії.

Вперше розроблено метод лікування хворих з продовженим ростом гліом супратенторіальної локалізації. Визначено діагностичну інформативність комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії, однотонної емісійної КТ за продовженого росту гліальних пухлин. Запропоновано топографічні варіанти продовженого росту гліальної пухлини півкуль великого мозку (ГППВМ), що дозволяє оптимізувати тактику оперативного втручання, прогнозувати його результати. Виявлено чинники, які прогностично визначають доцільність і можливість проведення реоперацій за продовженого росту гліом. Доведено, що проведення реоперацій за продовженого росту ГППВМ дозволяє покращити якість життя не менше, ніж 60 % хворих.

Мета роботи - встановити показання до радіохірургічного лікування кавернозних ангіом (КА) головного мозку. Під нашим спостереженням перебували 10 хворих (6 жінок і 4 чоловіки) з КА, які пройшли курс стереотаксичної роботизованої радіохірургії (РХ) з використанням системи "КіберНіж" (CyberKnife G4, Accuray Inc., Sunnyvale, США) у МЦ "КіберКлініка Спіженка" у 2011 - 2013 рр. Вік хворих - від 18 до 36 років. У 7 хворих виявлено супратенторіальну локалізацію КА, у 3 - субтенторіальну. За ризиком розвитку кровотечі хворих розподілили на дві групи: з малим ризиком (асимптоматичні КА, КА з 1 крововиливом) - 6 хворих і з високим ризиком (2 і більше крововиливів) - 4 хворих. Зменшення розміру каверном після проведення РХ відзначено в усіх хворих. Основними критеріями успішного лікування КА є зменшення ризику розвитку кровотечі з кавернозної ангіоми, поліпшення клінічного стану хворого, зокрема регрес судомного синдрому, а також відсутність ускладнень після РХ. Кровотечу з КА зафіксовано в 1 хворого через 8 міс після РХ. Ризик кровотечі суттєво зменшується після латентного 2-річного періоду. У жодного з пролікованих хворих, яких спостерігали понад 24 міс, цього ускладнення не виявлено. В усіх хворих відзначено стабілізацію клінічного стану, у 4 хворих - зменшення кількості та тяжкості судомних нападів. В 1 пацієнта з епісиндромом судомні напади після РХ (тривалість спостереження - 12 міс) зникли. У пацієнтів також зменшились інтенсивність та частота головного болю. В 1 хворого спостерігали післяпроменевий некроз КА, який було проліковано медикоментозно (глюкокортикоїди, сечогінні). Лікувальний алгоритм КА розробляють, з урахуванням ступеня ризику кровотечі та розвитку значущого неврологічного дефіциту, локалізації КА, наявності в анамнезі крововиливів, а також стану та віку хворого і наявності супутньої патології.

Наведено обгрунтування актуальності створення нового зразка броньованої гусеничної пожежної машини та проаналізовано напрямки модернізації й основні протипожежні тактико-технічні вимоги до перспективних пожежних машин такого класу.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 54 хворих з приводу кістозних менінгіом головного мозку різної локалізації. Пацієнти оперовані в однакових умовах, нейрохірургами однієї операційної бригади, з них 24 - з використанням новітніх технологій. Широке використання новітніх технологій в хірургії КМГМ дало можливість суттєво зменшити інвазивність хірургічного втручання і, як наслідок, достовірно зменшити тривалість операції, тяжкість інтраопераційної крововтрати.