Висвітлено провідні погляди сучасних науковців щодо розуміння феномену "гендер". Проаналізовано сутність гендерного підходу, передумови та джерела його виникнення і розвитку. Узагальнено передовий досвід щодо інтеграції гендерного підходу у національну систему вищої педагогічної освіти, теоретично обгрунтовано умови, що сприяють ефективності формування у студентів гендерної компетентності. Запропоновано та експериментально апробовано технологію гендерно орієнтованої професійно-педагогічної підготовки студентів.

Приведены собственные и литературные данные о состоянии перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты при травмах органа зрения. На основании сравнительного анализа биохимических показателей слезной жидкости определено соотношение маркеров, отражающих характер и степень травмирования роговицы.

Розглянуто сучасні теоретико-методологічні підходи дослідження дитячої безпритульності, окремо виділено соціологічний дискурс дослідження цього феномену. Аргументовано положення про необхідність визнання безпритульних дітей не лише об'єктом, але й насамперед суб'єктом соціальних відносин, які формують особистий простір, використовуючи певні практики, норми, цінності. На підставі соціологічної статистичної інформації, результатів спостережень за повсякденним життям безпритульних дітей, результатів глибинних інтерв'ю з молоддю з колишніх і теперішніх безпритульних, складено соціокультурний портрет безпритульного. У дослідженні застосовано змішану методологію, що дало змогу вивчати проблему комплексно, визначити масштаби і специфіку дитячої безпритульності в сучасних умовах. Детальний аналіз повсякденного життя безпритульних дає підстави розглянути дитячу безпритульність як особливу субкультуру або особливу форму солідаризації між безпритульними дітьми, яка початковує нові "ціннісні" вектори, що сприяють виникненню вуличного "ми". Охарактеризовано безпритульних дітей як окрему субкультуру, яка відрізняється власними нормами життя і правилами поведінки, особливістю якої є також зв'язок зі світом дитинства, з одного боку, і злочинним (кримінальним) світом - з іншого. Особливу увагу звернено на проблему адаптації та інтеграції молоді з досвідом безпритульного життя у "велике суспільство". На підставі аналізу глибинних біографічних інтерв'ю подано життєві історії, стратегії виживання молодих людей з колишніх безпритульних. Окреслено головні напрями регулювання проблеми дитячої безпритульності за дисциплінарними вимірами його здійснення, враховуючи рівні профілактики.