Проведен анализ альтернативных моделей тектонического развития Горного Крыма. Исследована история и геологические условия формирования Гераклейского полуострова Горного Крыма. Изучены системы трещин, разрывных нарушений и линеаментов, их структурно-кинематические парагенезисы в породах различного возраста. Выполнены реконструкции полей разновозрастных напряжений и деформаций, установлены их параметры. Изучены формы проявления разрывных дислокаций и их кинематические особенности. Исследована последовательность формирования деформаций в районе, механизм чередования циклов сжатия и растяжения.

Проанализировано формирование поверхностного стока для территории г. Феодосия на основании годового поступления атмосферных осадков. Проведена экологическая оценка качества сбрасываемых ливневых стоков в прибрежную зону Черного моря, показано превышение предельно допустимого сброса загрязняющих веществ в акваторию залива.

Проведена экологическая оценка целесообразности замены котельных, использующих органическое топливо, на большие гелиокомплексы. На примере санатория "Ай-Петри" показана целесообразность модернизации системы горячего водоснабжения за счет использования экологически чистой энергии солнца. Проведена эколого-геохимическая оценка территории до и после проведения реконструкции системы горячего водоснабжения санатория.

Проведена оценка воздействия тропосферного озона на человека и растительный мир Крыма. Проанализированы факторы, влияющие на образование повышенной концентрации озона в атмосфере приморских городов и динамика его измерений. Рассмотрено негативное влияние увеличения транспортных потоков по магистралям различного функционального назначения. Показано отрицательное воздействие повышенных концентраций озона в атмосфере на растительный мир полуострова.

На території східної частини Гірського Криму на основі українсько-французького співробітництва у рамках програми DARIUS проведено перший етап польових робіт, протягом якого відібрано зразки флішових подібних відкладів і виконано їх мікропалеонтологічний аналіз (Nanofossilsdating). Це надало змогу побудувати перший варіант структурно-геологічної карти району робіт і обновити вік флішових порід на ній до ранньокрейдяного. Існує можливість переглянути тектонічну еволюцію Східного Криму, відкинувши кімерійський орогенез.

На основі структурно-парагенетичного та кінематичного аналізів тріщин і дзеркал ковзання встановлено основні етапи деформації мезо-кайнозойських відкладень Кримського півострова. Доведено пізньоюрський вік вулканічного масиву Карадаг. З'ясовано, що породи верхньої юри в основному залягають автохтонно. Встановлено характер зміни співвідношення головних нормальних напружень у процесі деформації. Розроблено тектонофізичну модель динамічної системи Південнобережної сейсмогенної зони.

На основі структурно-парагенетичного та кінематичного аналізів тріщин і дзеркал ковзання встановлено головні етапи деформації мезо-кайнозойських відкладів Кримського півострова. Доведено пізньоюрський вік вулканічного масиву Карадаг. З'ясовано, що породи верхньої юри переважно залягають автохтонно. Встановлено характер зміни співвідношення головних нормальних напружень у процесі деформування. Розроблено тектонофізичну модель динамічної системи Південнобережної сейсмогенної зони.

За даними тектонофізичних досліджень в районі південного схилу гори Киргуч встановлено вісім етапів деформації мезозойських відкладів, що відбулися у верхній юрі - кайнозої. При цьому етапи деформації верхньоюрських відкладів південного схилу г. Киргуч і району с. Мраморне повністю співпадають. На цій основі зроблено висновок про автохтонний характер залягання верхньоюрських відкладів і поставлено під сумнів ультрамобілістську модель формування Гірського Криму.

За даними тектонофізичних досліджень у північній частині масиву Чатирдаг розв'язано обернену кінематичну задачу і встановлено п'ять етапів деформації мармуровидних вапняків верхньої юри, серед яких переважно зсуви і скиди. Розв'язання прямої кінематичної задачі на основі моделі насуву вказує на несумісність одержаного результату з фактичним матеріалом. На цій основі піддано сумніву погляди про існування у Гірському Криму повсюдного крупномасштабного насуву відкладів верхньої юри на нижньокрейдові і більш давні породи.

Унаслідок аналізу кінематичних характеристик величезної кількості розривних порушень Кримського півострова показано, що більшість (понад 50 %) площин розривів тут є поверхнями зсуву, скидо- або підкидо-зсувами, тоді як кількість підкидів і насувів не перевищує 16 %. Зроблено висновок, що прямолінійне трактування історії тектонічного розвитку Гірського Криму з позиції актуалістичної геодинаміки та модель зон виникнення землетрусів, що на ній заснована, мають бути переглянуті у бік комплексування нестандартних розломно-блокових і колізійних моделей. На прикладах тектонофізичного вивчення району балки Мраморної, геолого-структурного та морфометричного дослідження Бельбекської та Качинської зон розломів установлено, що всі ці добре відомі структури є власне великомасштабними зсувами, які разом зі спряженими з ними структурами визначають основні особливості тектонічного розвитку Кримського півострова.

Наведено результати реконструкції палеонапружень для Гераклейської антикліналі (Західний Крим). На основі польового тектонофізичного вивчення крихких розривів і дешифрування карти 3D рельєфу побудовано схему розривних порушень. Сполучені системи тріщин і дані щодо напрямків переміщень використано для реконструкції орієнтації головних осей нормальних напружень і деформаційних режимів. Показано, що від середньої юри донині Гераклейський півострів витримав 10 фаз деформацій стиснення і розтягнення. Дані реконструкції напружень зіставлено з гравітаційним полем. Для мантійної частини літосфери характернішими є напруження стиснення, а для верхньої частини земної кори у неогені-голоцені також існують напруження розтягнення, пов'язані з підняттям Кримських гір.

У межах Західного Гірського Криму вивчено 2016 тектонічних дзеркал з кінематичними індикаторами і 600 розривів без видимих слідів зміщення. За допомогою структурно-парагенетичного і кінематичного аналізу визначено поля тектонічних напружень. Ці поля поділено на три типи: зсувний, скидовий та підскидовий, яким відповідають 51, 30 і 19 % розривів. Орієнтації діючих осей для кожного типу зіставлено з простяганням Головного пасма Гірського Криму. На основі зіставлення тектонофізичних даних з механізмами вогнищ 8 найближчих землетрусів визначено сучасне регіональне поле напружень. Результати проінтерпретовано у контексті тектоніки Кримсько-Чорноморського регіону. Зроблено висновок, що Кримські гори сформувались у результаті взаємодії Африкано-Аравійської, Адріатичної та Паннонської плит.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д59(45УКР3,3)344

Рубрики:

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено результати тектонофізичного вивчення та палінспастичної реконструкції альпійського орогену української частини Східних Карпат, виконаних уздовж міжнародного профілю ГСЗ PANCAKE, який перетинає південно-західну частину Східноєвропейського кратону, Східні Карпати і Паннонський басейн. Показано, що сили стиснення південно-західного - північно-східного напрямку, які призвели до формування Українських Карпат і які пов'язані з відповідними регіональними палеонапруженнями, почали діяти не пізніше пізньої крейди. Вони супроводжувалися правими і лівими зсувами того самого напрямку, зумовленими різною швидкістю просування частин покривів і скиб на північний схід. Згідно з реконструкцією збалансованого розрізу Українських Карпат, первинна ширина басейну осадонагромадження становила не менше 460 км, тобто скорочення 340 км, обсяг денудації орогену 48,1 %. Пенінський кліповий пояс належить до Пенінського покриву, який сформувався з відкладів єдиного Пенінсько-Мармароського басейну як частини карпатського басейну осадонагромадження.

Рассмотрена математическая модель оперативного расчета загрязнения прибрежной зоны моря сбрасываемым ливневым стоком с городской территории. Разработаны и обоснованы дополнительные коэффициенты, позволяющие учесть количественные особенности атмосферных осадков, формирование ливневого стока с учетом подстилающей поверхности городской территории и расчета параметров зоны загрязнения водосборной территории от различных техногенных источников.

На основі аналізу геофізичних і геологічних даних останніх 10 - 15 років уточнено межі та внутрішню структуру зони переходу між Євразійською плитою (ЄАП) і Альпійсько-Гімалайським складчастим поясом (АГП) на просторі від Східних Карпат до Великого Кавказу. Використано матеріали ГСЗ міжнародних проектів Евробридж, DOBRE, CELEBRATION 2000 і результати переінтерпретації раніших профілів ГСЗ по Чорноморському регіону. Геологічно проінтерпретовано матеріали сейсмотомографії, виконаної Інститутом геофізики НАН України в межах євразійської частини району досліджень. Залучено матеріали палеогеодинамічних досліджень і палеогеографічних реконструкцій, здійснених західноєвропейськими, українськими та російськими вченими. Показано, що швидкісні та густинні характеристики літосфери ЄАП і АГП, тобто їх пловучість, не суперечать можливості субдукції літосферних плит як під ЄАП, так і під АГП. У верхній мантії встановлено нахилені шари потужністю 150 - 200 км і протяжністю 200 - 750 км, що відповідають ділянкам літосферних плит (слебам), які занурювались в астеносферу в різні проміжки часу, починаючи з пермотріасу. Практично скрізь початок цих слебів біля поверхні збігається з відомими або передбачуваними, за геологічними даними, сутурними зонами. Унаслідок дивергентних і конвергентних процесів зона зчленування ЄАП і АГП на півдні змінювала своє положення в межах простору (на сучасній географічній основі) від Північного Донбасу до середньої частини Чорноморського басейну. Геофізично ще раз доведено, що Скіфська та Рава-Руська епіорогенні зони формувалися як частини ЄАП, хоча потім відділялися від неї.

Описано деформаційні структури (тектонічні дзеркала, складки, парагенези тріщин) у верхньокрейдяних - неогенових відкладах Південно-Західного Криму, серед яких переважають тектонічні дзеркала зсувного типу. Тектонічні дзеркала насувного типу складають 20 % всіх розривів. Деформації різних типів концентруються у найбільш пластичних породах та ослаблених зонах. Круте падіння напластування й окремі складки спостерігаються поблизу розломів. На решті території верхньокрейдяно-кайнозойські відклади залягають моноклінально. Показано, що частина деформацій в породах таврійської серії та середньої юри - нижньої крейди могла виникнути на альпійському етапі. Наведено геологічні дані, що підтверджують наявність структур компресії (стиску) для всього Гірського Криму на цьому етапі. Орієнтації відновлених осей напружень показують, що деформації стиску зумовлені тиском з боку Чорноморської мікропліти на Крим. У межах досліджуваної території деформації зсувів переважають над деформаціями насувів. Складчасто-насувні деформації локалізовані південніше: в межах континентального схилу та шельфу безпосередньо у зоні взаємодії Чорноморської мікроплити та Криму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390.52 + Д59(45УКР3,3)39

Рубрики:

Розривні порушення

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1 + Д217.1

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Умови виявлення та проявлення землетрусів. Сейсмогеологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432(45УКР3,3)7-3 + Д390.5

Рубрики:

Геологічна історія земної кори. Стратиграфія

Розривні (диз'юнктивні) порушення і структури

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ