Досліджено міжнародно-правові засади захисту та забезпечення прав людини в європейських міжнародних організаціях (Раді Європи, ЄС й Організації з безпеки і співробітництва у Європі). Досліджено концептуальні підходи до становлення та розвитку прав людини у Європі, проаналізовано проблеми класифікації прав людини й основних свобод. Розкрито систему європейських міжнародних організацій, що займаються проблематикою прав людини. Значну увагу приділено основним напрямам та особливостям співробітництва Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва у Європі й ЄС у встановленні ними європейських стандартів захисту прав людини. Вдосконалено дефініцію європейських стандартів прав людини, надано визначення поняттям "європейської міжнародної організації" та "загальноєвропейської системи захисту прав людини".

Досліджено концептуальні підходи до становлення та розвитку прав людини у Європі, проаналізовано проблеми класифікації прав людини та основних свобод. Розкрито систему європейських міжнародних організацій, що займаються проблематикою прав людини. Увагу приділено основним напрямам та особливостям співробітництва Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва у Європі та ЄС у встановленні ними європейських стандартів захисту прав людини. Удосконалено дефініцію європейських стандартів прав людини, надано визначення поняттям "європейської міжнародної організації" та "загальноєвропейської системи захисту прав людини".

Висвітлено основні напрями співробітництва держав-учасниць у межах Шенгенського простору. Розглянуто правову співпрацію цих держав в реалізації спільної візової та імміграційної політики з ЄС. Увагу приділено співробітництву держав Шенгенського простору у сфері забезпечення внутрішньої безпеки, захисту персональних даних, надання притулку. Розкрито інституційний механізм співробітництва України з державами Шенгенського простору. Проаналізовано правові засади такої співпраці, їх основні напрями та визначено правові акти, що ухвалюються сторонами.

У світі близько 10 % жінок страждають від гіпертензивних порушень під час вагітності. Ця група захворювань і патологій включає в себе прееклампсію, еклампсію, гестаційну гіпертензію та хронічну гіпертензію. Артеріальна гіпертензія (АГ) у вагітних і досі залишається однією з основних причин передчасних пологів, інвалідизації жінок, материнської смертності, а також дитячої перинатальної захворюваності та смертності як у високорозвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. Також, за даними ВООЗ, патологічні стани, спричинені дефіцитом йоду, посідають третє місце у переліку 38 найпоширеніших неінфекційних захворювань людини. До йододефіцитних захворювань належать збільшення кількості мертвонароджених немовлят, передчасне переривання вагітності, безплідність, глухота і косоокість новонароджених, затримка фізичного, статевого та розумового розвитку дітей, збільшення показників серцево-судинних захворювань тощо. Клінічне значення АГ у вагітних на тлі йодного дефіциту сьогодні розглядають крізь призму впливу цієї патології на стан матері і плода. Проведено аналітичний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури.

Мета дослідження - встановлення особливостей гестаційного процесу, пологів і стану новонароджених у пацієнток із хронічною артеріальною гіпертензією (ХАГ) за умов ендемічного йодного дефіциту. З метою визначення частоти різної патології вагітності у жінок із ХАГ в анамнезі, виявлення клінічних паралелей у перебігу вагітності та пологів різних патогенетичних груп, а також прогнозування перебігу вагітності та пологів у цих пацієнток був проведений ретроспективний клініко-статистичний аналіз вагітності і пологів за останні 6 років (2011 - 2016 рр.) у 236 вагітних із ХАГ, які народжували у міському пологовому будинку м. Ужгород. Отримані дані оброблено за допомогою статистичного методу з використанням комп'ютерної програми Microsoft Excel. Перебіг вагітності та пологів на тлі ХАГ був ускладнений загрозою переривання вагітності, розвитку прееклампсії, хронічною плацентарною недостатністю, дистресом плода, несвоєчасним виливом навколоплідної рідини, що зумовило високу частоту розродження шляхом кесарева розтину, використання акушерських щипців, епізіо- та перинеотомій. Відзначено великий відсоток пологового травматизму та незадовільного стану плода під час народження. Зроблено висновки, що використовувані загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи є недостатньо ефективними, що є переконливою підставою для розроблення нового підходу до зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із ХАГ, а ї попередження є актуальною проблемою сучасного акушерства.

Наведено результати профілактики плацентарної дисфункції (ПД) у вагітних з артеріальною гіпертензією (АГ) за умов йодного дефіциту. Мета дослідження - зниження частоти ПД у вагітних за умов йодного дефіциту на тлі АГ на підставі вивчення особливостей формування та функціонального стану фетоплацентарного комплексу, шляхом розроблення та впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. Обстежено 100 вагітних, які мешкають за умов йодного дефіциту. Серед них 70 жінок із АГ, які становлять групу високого ризику щодо розвитку ПД. Усі пацієнтки були розподілені на такі групи: I група - 30 вагітних, які одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи з метою профілактики ПД; II - 40 вагітних, які одержували розроблену методику профілактики ПД. У контрольну групу ввійшли 30 здорових вагітних, які проживають за умов ендемічного йодного дефіциту, народжують вперше, без соматичної патології, розроджених через природні пологові шляхи. У результаті проведених досліджень встановлено, що формування та функціональний стан фетоплацентарного комплексу у вагітних із високим ризиком розвитку ПД характеризується значущим рівнем порушень функціонального стану плода, плаценти на тлі виражених гемодинамічних та ендокринних порушень. Зроблено висновки, що використання запропонованої лікувально-профілактичної методики надає можливість знизити частоту розвитку плацентарної дисфункції, загрози переривання вагітності, передчасних пологів, затримки росту плода у вагітних за умов йодного дефіциту на тлі АГ.

Мета дослідження - зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних із первинною артеріальною гіпертензією (АГ) за умов ендемічного йодного дефіциту (ЕЙД) на підставі вивчення перебігу вагітності та пологів, стану плода та новонародженого після впровадження розробленого комплексу профілактично-лікувальних заходів. Проведено клінічний аналіз перебігу вагітності і пологів 100 жінок: контрольна група (КГ) - 30 здорових вагітних, які проживають за умов ЕЙД, народжують вперше, без соматичної патології, розроджених через природні пологові шляхи; I група - 30 вагітних із первинною АГ, які проживають за умов ЕЙД та одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи; II група - 40 вагітних із первинною АГ, які проживають за умов ЕЙД та одержували профілактику акушерських і перинатальних ускладнень за розробленою методикою. Проведено клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності, пологів і стану плода і новонародженого після впровадження розробленого комплексу лікувально-профілактичних заходів. Отримані дані оброблені статистичним методом за допомогою комп'ютерної програми Microsoft Excel. Завдяки використанню запропонованої методики вдалось достовірно знизити частоту гестаційної анемії (I група - 43,3 проти 22,5 % у II групі, розвитку гестаційного цукрового діабету (I група - 13,3 проти 5,0 % у II групі), загрози передчасних пологів (I група - 16,6 проти 7,5 % у II групі), плацентарної дисфункції (I група - 63,3 проти 22,5 % у II групі); порушення мікробіоценозу статевих шляхів (I група - 53,3 проти 17,5 % у II групі). Крім того, не менш значним є достовірне зменшення рівня поєднаної прееклампсії (I група - 40,0 проти 20,0 % у II групі) та зміна частоти розвитку синдрому ЗРП (I група - 40,0 проти 22,5 % у II групі). Зафіксовано достовірне зниження частоти розвитку ускладнень розродження: передчасного розриву плодових оболонок (I група - 26,7 проти 15,0 % у II групі); передчасних пологів (I група - 13,3 проти 5,0 % у II групі); дистресу плода (I група - 36,6 проти 15,0 % у II групі). Треба відзначити відсутність передчасного відшарування нормально розташованої плаценти у вагітних II групи проти 6,7 % випадків у вагітних I групи. Зниження рівня різних форм асфіксії новонароджених: з 26,7 у I групі до 15,0 % у II групі на тлі використання запропонованої методики, тяжка асфіксія була відсутня у новонароджених від вагітних II групи проти 3,3 % випадків у I групі. Сумарна захворюваність новонароджених у ранній неонатальний період достовірно знизилась в 1,7 разу (60,0 у I групі проти 35,0 % випадків у II групі). Перинатальні втрати у II групі відсутні, що також підтверджує ефективність запропонованої методики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.41

Рубрики:

Внутрішні хвороби у вагітних

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретико-правові основи державно-правового регулювання суспільних відносин, правового регулювання адміністративних і конституційних відносин, цивільних і сімейних, господарських і трудових суспільних відносин. Розглянуто питання кримінальної юстиції в контексті державно-правового регулювання суспільних відносин в умовах нових глобалізаційних впливів. Охарактеризовано місце держави в системі сучасного міжнародного правопорядку.

Висвітлено можливості зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних із первинною артеріальною гіпертензією (ПАГ) в умовах ендемічного йодного дефіциту на підставі вивчення функціонального стану щитоподібної залози, фетоплацентарного комплексу (ФПК), анамнестичних, клініко-лабораторних і біохімічних методів обстеження та впровадження комплексу профілактично-лікувальних заходів. Доведено тенденція до зниження вмісту тиреоїдних гормонів у вагітних з низьким рівнем гормонів фетоплацентарного комплексу, що говорить про кореляційну залежність між рівнями гормонів ФПК та щитоподібної залози. Доповнено наукові дані щодо особливостей стану перекисного окислення ліпідів, системи антиоксидантного захисту та гемостазу у цих вагітних та їх вплив на розвиток плацентарної дисфункції. Вперше доведено, що при вагітності із первинною артеріальною гіпертензією на тлі йододефіциту плацентарна дисфункція проявляється порушеннями гормональної функції плаценти з ранніх термінів вагітності, первинні порушення гемодинаміки формуються у матково-плацентарній ланці, що негативно позначається на стані плода і призводить до розвитку затримки розвитку та дистресу плода. У вагітних із первинною артеріальною гіпертензією на тлі природнього йододефіциту запропоновано проводити динамічну УЗ-фетоплацентометрію протягом вагітності з метою ранньої діагностики порушень в системі мати-плацента-плід. Розроблено метод профілактики порушень в системі мати-плацента-плід у цих вагітних, який дозволив забезпечити повноцінне формування та функціонування ФПК, що сприяло зменшенню акушерської та перинатальної патології у вагітних із ПАГ на тлі природнього йододефіциту. Зазначено, що результати дослідження дозволили науково обґрунтувати диференційований комплекс діагностичних і лікувально-профілактичних заходів профілактики акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних із ПАГ на тлі природнього йододефіциту, їх впровадження дозволило достовірно знизити частоту розвитку раннього гестозу 1,8 раза, гестаційної анемії - в 1,9 раза, передчасних пологів- в 2,6 раза, плацентарної дисфункції - в 2,8 раза, синдрому ЗРП - в 1,8 раза, дистресу плода - в 2,4 раза, поєднаної прееклампсії і кесарського розтину - вдвічі.

Присвячено комплексному науковому аналізу Шенгенському acquis у праві Європейського Союзу. Запропоновано визначення поняття Шенгенського acquis як комплексного за своїм значенням правового порядку ЄС, що характеризується існуванням системи правових рішень і заходів як інструментів реалізації візової та імміграційної політики, політики щодо надання притулку, захисту персональних даних, співпраці держав – учасниць Шенгенського простору у межах функціонування Шенгенської інформаційної системи, Візової інформаційної системи, прикордонному співробітництву їх органів, співпраці судових, поліцейських органів та гармонізації їх національного законодавства з правовими нормами Шенгенського acquis. За своєю суттю Шенгенське аcquis має беззастережно визнаватися як державами – учасницями Шенгенського простору, так і третіми країнами, що висловили бажання вступити до нього. Запропоновано авторське визначення Шенгенського простору як окремого правового порядку, що визначається: цілями і принципами, на яких будується договірний та інституційний механізми його функціонування; заходами, що стосуються скасування контролю держав-учасниць на їх кордонах; узгодженням умов в’їзду та видачою короткострокових віз; процедурою перетину особами зовнішніх кордонів держав – членів ЄС; співпрацею судових і поліцейських органів держав – членів ЄС; створенням Шенгенської інформаційної системи разом із Візовою інформаційною системою тощо. Україна має враховувати Шенгенське acquis, тобто вибудовувати свою політику, беручи до уваги увесь комплекс договорів, укладених між державами Шенгенського простору; ухвалені інститутами ЄС постанови у вигляді директив, регламентів, рішень, декларацій та резолюцій, дія яких поширюється в межах кордонів держав Шенгенського простору; а також правила та процедури, пов’язані забезпеченням охорони зовнішніх кордонів ЄС, спільною візовою політикою, спільною імміграційною політикою, політикою надання притулку, співробітництвом у межах Візової та Шенгенської інформаційних систем, співпрацею судових і поліцейських органів та захистом персональних даних.