На сучасному рівні висвітлено теоретичні основи будови та реакційної здатності органічних сполук: електронну природу хімічних зв'язків, особливості хімічних зв'язків атома вуглецю, взаємний вплив атомів у молекулах органічних сполук, класифікацію та загальні механізми реакцій, типи ізометрії. Розглянуто основні класи органічних сполук, їх номенклатуру, ізометрію, хімічні властивості, методи добування й застосування. Проаналізовано елементи біоорганічної хімії, а також головні аспекти хімічної екології.

Мета роботи - розробка оптимального методу синтезу нових полізаміщених тієнілпіролів і їх дослідження як стимуляторів росту зернових культур. Шляхом ступінчастих реакцій було розроблено препаративні методики синтезу 4-(5-карбокситіофен-2-іл)-3,5-диметил-1H-пірол-2-карбонової кислоти, 5-(5-карбокситіофен-2-іл)-2,4-диметил-1H-пірол-3-карбонової кислоти та етил-4-(4-аміно-5)-етоксикарбоніл(тіофен-2-іл)-3,5-диметил-1H-пірол-2- карбоксилату. Найбільш перспективною для дослідження рістстимулюючої активності на насінні зернових стала 4-(5-карбокситіофен-2-іл)-3,5-диметил-1H-пірол-2-карбонова кислота. Було одержано 4-(5-карбокситіофен-2-іл)-3,5-диметил-1H-пірол-2-карбонову та 5-(5-карбокситіофен-2-іл)-2,4-диметил-1H-пірол-3-карбонову кислоти, в яких як вихідні сполуки використовували етил 4-ацетил-3,5-диметил-1H-пірол-2-карбоксилат та етил 5-ацетил-2,4-диметил-1H-пірол-3-карбоксилат. Дією реагенту Вільсмайєра - Хаака на останні виділено відповідні піроли з хлоровінілкарбальдегідним фрагментом, пост-циклізація яких з етиловим естером тіогліколевої кислоти та наступним гідролізом призводить до утворення тієнілпіролдикарбонових кислот. Дослідження фізіологічної активності синтезованих сполук проводили на насінні різних сортів пшениці та ячменю. Висновки: шляхом послідовних реакцій синтезовано невідомі раніше тієнілпіролкарбонові кислоти та їх естери. Виявлено особливості дослідження цих сполук як стимуляторів росту рослин.