Висвітлено життєвий та творчий шлях Леоніда Мосендза (1897 - 1948 рр.), українського письменника, вченого-хіміка, політичного діяча. Проаналізовано поезію, художню прозу та поетичні переклади вченого, висвітлено їх версифікаційні особливості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э37-202.04 + Ш401.444

Рубрики:

Християнство

Роман. Повість <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в літературознавстві запропоновано новий підхід до досліджень категорії sacrum, сакрального у художній літературі, розглянуто гіпотезу про фрактальну природу цієї категорії. Описано динамічну фрактальну модель-матрицю категорії sacrum, яка дозволяє системно досліджувати, аналізувати й інтерпретувати ірраціональні та раціональні вияви сакрального в художній літературі. Запропоновано методологічні стратегії літературознавчих досліджень sacrum, які уможливлюють окреслення діахронічних трансформаційних процесів, змін поетики та стилістичних засобів у реалізації окремих елементів сакрального в художньому тексті, спроб художнього освоєння й осмислення даної категорії в різних літературах європейської традиції.

Впервые в литературоведении предложен новый подход к исследованиям категории sacrum, сакрального в художественной литературе, рассмотрена гипотеза о фрактальной природе этой категории. Описана динамическая фрактальная модель-матрица категории sacrum, позволяющая системно исследовать, анализировать и интерпретировать иррациональные и рациональные проявления сакрального в художественной литературе. Предложены методологические стратегии литературоведческих исследований sacrum, которые делают возможным очерчение дияхронических трансформационных процессов, изменений поэтики и стилистических средств в реализации отдельных элементов сакрального в художественном тексте, попыток художественного освоения и осмысления данной категории в разных литературах европейской традиции.

Висвітлено питання християнської ініціації, яка розглядається крізь призму художніх символів. Особливу увагу звернено на кореляцію і взаємозалежність ініціаційних смертей Ісуса Христа та Понтія Пилата, які автор пояснює присутністю в ініціаційних містеріях міфу про першопочаток.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз творчості Л.Мосендза (1897 - 1948 рр.) - поета-"вісниківця", прозаїка, публіциста. Досліджено ідеологічні, стилістичні, літературно-мистецькі координати художнього світу письменника, визначено його місце у літературній групі "вісниківців", яка у міжвоєнний період грунтувалась навколо львівського журналу "Вісник". Розглянуто вплив на прозу та поезію Л.Мосендза Святого Письма, а також європейської культури, філософії, мистецтва та письменства. Зроблено висновки про непересічність літературного таланту письменника та потребу подальшого вивчення його творчості.

Представлено наукові публікації літературознавців із України, Білорусі, Хорватії, Польщі та Німеччини. Розглянуто постать відомого українського літературознавця Ю. Пелешика, доктора філологічних наук із Національної академії наук, також проблеми з теорії літератури, історії української, білоруської, хорватської та інших літератур Середньовіччя, Ренесансу, Бароко. Проаналізовано богослужбові піснеспіви у "Слові на неділю цвітну" Кирила Турівського. Висвітлено образ священика в сучасній українській прозі.

Д. Віконська була одним із найяскравіших представників українського мистецько-літературного простору міжвоєнного двадцятиліття ХХ віку, що послідовно займалися проблемами европеїзації української культури та виражали необхідність входження цієї літератури, мистецтва, культури загалом у европейський культурний простір. Шукаючи місце української культури у европейському просторі, Д. Віконська намагається структурувати цей культурно-мистецький простір, означити його особливості та сучасні їй устремління.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Історія мистецьких контактів Євгена Маланюка та Дарії Віконської - фрагментарна й маловідома. Розглянуто поему "Побачення" Маланюка, у якій подана мистецька трансформація історії княжого роду Федоровичів. Князівський український рід Федоровичів розсіявся по Европі, творячи її історію, культуру, економічний розвиток. Лінія, яка закінчувалася Кароліною-Іванною Федорович-Малицькою, залишилася українською. Інші розчинилися в інших національних культурах (найчастіше польській).

Зазначено статті, пошуковий потенціал яких спрямовано на стереометричне осмислення художньої та публіцистичної спадщини Євгена Маланюка. Висвітлено маловідомі сторінки життєвого шляху письменника, проаналізовано ідейно-естетичні первні його поетичної та публіцистичної творчості, окреслено комплекс актуальних проблем сучасного малюнкознавства.

На прикладі історичної прози української еміграції розглянуто, як взаємні проєкції пам'яті й історичної художньої епіки впливають на становлення національної самосвідомості та ідентичності. Власне ця проза еміграції як вигнання свідчить про появу і взаємопроникнення головних ідей і концептів, естетичної, образної парадигми, що формуються на пограниччі пам'яті, історії і красного письменства. Саме в такому ракурсі висвітлено історичну прозу як цілеспрямовану політику пам'яті. Ця література витворює у контексті конструювання основ національної ідентичності, крім іншого (через пошук закорінення в минулому), тривкий системний ефект національного самоусвідомлення, етнічної самоідентифікації.

Мета роботи - дослідити через епістолярій В. Стефаника його погляди на важливі суспільно-історичні та національно-політичні явища та процеси, що відбувалися в Галичині, зокрема у Львові, на початку XX ст. Мова йде передовсім про потребу відкриття українського університету у Галичині та участь у цій важливій акції митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького. З метою з'ясування задекларованої суспільно-політичної проблеми використано такі методи: культурно-історичний та біографічний. Проаналізовано контексти листа В. Стефаника, написаного у грудні 1901 р. до отця К. Гаморака. Підкреслено, що саме цей лист є надзвичайно цікавим свідченням тієї доби, демонструє зацікавлення і Стефаника, і його майбутнього тестя політичними подіями навколо боротьби галицької інтелігенції за створення українського університету в Галичині. Лист переконливо демонструє особливу увагу саме української спільноти до постаті митрополита Галицького А. Шептицького. Розкрито боротьбу за створення українського університету, що тривала впродовж кількох десятиріч, однак не отримала своєї розв'язки ні в Австро-Угорській монархії, ні у другій Речі Посполитій. Справа українського університету була тією першою політичною подією, в якій, як писав В. Стефаник у листі, Владика Шептицький продемонстрував, що він "держиться лояльно оглядом русинів". Уперше акцентовано увагу на окремій епістолі В. Стефаника, що надає уяву про багатогранну діяльність (насамперед суспільно-політичну) письменника та громадського діяча з Покуття, про розуміння ним потреби відкриття у Львові українського університету та участь у цьому митрополита А. Шептицького.

На прикладі історичної прози розглянуто особливості існування літератури української еміграції. Продемонстровано основні тенденції розвитку, теми й мотиви цього конкретного жанрового утворення. Задекларовано, що для суспільств, у яких була перервана державницька традиція, історична епіка може виступати важливим чинником відновлення/утримування національної пам'яті, а також - засобом творення національних мітів, проєктування минулого на сучасні проблеми бездержавної нації, консервації національних традицій. Історичне письменство взяло на себе відповідальність за націософську перспективу, закорінену в минуле, - для збереження і примноження її в майбутньому.

Наведено українознавчі праці відомого румунського фольклориста І. Ребошапки. Висвітлено проблеми української літератури, перекладознавства та літературознавства. Розглянуто літературу як форму національної терапії. Увагу приділено особливостям сприйняття Ольги Кобилянської Лесею Українкою, румунським перекладам з поетичної творчості Лесі Українки, фольклорним взаємовідносинам на Буковині. Показано актуальність сковородинського наслідування повчань Сенеки.