Розглянуто основні засади та наявні проблеми державного регулювання сфери туризму в Україні. Визначено поняття державного регулювання комерціалізації туристичного продукту та державного регулювання комерціалізації туристичної сфери. Охарактеризовано сучасний етап розвитку суспільства і визначено, що він характеризується посиленням уваги до індустрії туризму та можливостей її комерціалізації. Зазначено, що процес комерціалізації туристичного продукту потребує відповідного державного регулювання для досягнення максимального задоволення інтересів усіх його учасників. Визначено, що реалізація ролі туристичної сфери у забезпеченні сталого економічного розвитку неможлива без розв'язання низки організаційних, економічних та управлінських проблем ефективного її використання шляхом комерціалізації. Запропоновано шляхи підвищення ефективності державного регулювання туристичної сфери.

Наведено характерні риси державної підтримки сфери туризму в Україні. Проаналізовано напрями формування комплексної державної політики розвитку туризму. Досліджено умови та фактори, що впливають на формування державної політики регулювання туризму. Розвиток сфери туризму України - це важлива соціальна і політична справа, яка потребує комплексного дослідження. Туризм є вигідною і високоприбутковою сферою діяльності, яку можна порівняти за ефективністю інвестиційних вкладень із нафто-, газовидобувною та переробною галузями економіки країни. Все це зумовлює наявність ефективної системи державного регулювання, спрямованої на підтримку діяльності суб'єктів туристичної діяльності. Виявлено, що для підвищення інтересу зарубіжних туристів до України необхідно організувати представництва з просування українського туристичного продукту. До завдань таких представництв можуть входити робота із засобами масової інформації зарубіжних країн щодо проведення рекламної діяльності щодо туристичного потенціалу країни; залучення іноземного капіталу в сферу туризму; проведення виставок і заходів із розвитку туризму в Україні; реалізація в зарубіжних країнах робіт із формування туристичного іміджу країни. Визначено, що одним із важливих напрямів підвищення ефективності розвитку туристичної сфери є створення і розвиток кластерів. Сферу туризму в Україні включено в перелік пріоритетних секторів економіки, в яких передбачається розв'язання цього завдання. Однак через надмірну централізацію реалізація цього проекту характеризується низькою ефективністю. В цьому випадку автор вважає, що необхідно передати державі частину повноважень із реалізації кластерної політики на регіональні рівні і надати учасникам кластера право самостійно визначати ключових партнерів. Крім цього, необхідно здійснити повний перехід від галузевої до кластерної моделі управління індустрією туризму. Це має підвищити ефективність політики регіональної влади. Розвиток туристичного кластера має розглядається державними органами як стратегічний напрям територіального розвитку і один із ключових чинників підвищення інвестиційної привабливості.

Теоретично узагальнено підходи до визначення сутності поняття "ринок земель", виявлено його основні структурні елементи. Обґрунтовано функціонування трьох механізмів (правового, адміністративно-організаційного, економічного), кожен з яких становить окрему підсистему в системі державного регулювання ринку земель. Досліджено зарубіжний досвід державного регулювання земельно-ринкових відносин, визначено можливості його запровадження в Україні. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-організаційного й економічного механізмів державного регулювання ринку земель в Україні. Розроблено концептуальну модель регулювання ринку земель, яка передбачає передачу на місцевий рівень низки функцій і повноважень щодо розпорядження землями державної власності. Обґрунтовано необхідність організації проведення електронних земельних торгів органами місцевого самоврядування, регламентації процесу підготовки до проведення земельних торгів, організації планування використання й охорони земель.