Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-312

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено потенціал дієслів соціально-економічної сфери. Розглянуто співвідношення між питомими українськими та іншомовними дієслівними основами. Сформовано тематичні групи та підгрупи дієслів. Проаналізовано шляхи та засоби їх поповнення новими одиницями. Розмежовано дієслова загального вжитку та дієслова-терміни. Простежено динамічні процеси у семантичній структурі, явища термінологізації та детермінологізації значень дієслів. Запропоновано шляхи та засоби семантичного збагачення тематичних груп дієслів, використовуваних у соціально-економічній сфері.

Комплексно проаналізовано лексичну дифузність у мові української періодики першого десятиріччя XXI ст. Розглянуто стилістичне використання іностильової лексики, визначено внутрішньо- та позамовні чинники, що зумовили динаміку лексико-семантичних і стилістичних процесів. Показано істотне розширення функціонально-стилістичної сфери термінологічної лексики у мові української преси, зокрема лексики інформаційних технологій, економічної, медичної та спортивної. Розкрито функціонально-семантичні вияви конфесійної лексики в нових сферах побутування. Висвітлено стилістичний потенціал жаргонних і сленгових елементів.

Розглянуто особливості термінологічної лексики й її місце в лексичній системі української мови. Розкрито основні напрями та проблематику термінознавства. Досліджено українську термінологію в її історії, розвитку та перспективі. Увагу приділено організації термінологічних систем на рівні парадигматики. Проаналізовано особливості внутрішьої форми та мотивованість термінів. Розглянуто використання в мові словотворчих моделей для творення нових назв.

Здійснено комплексний лексико-семантичний аналіз дієслів соціально-економічної сфери. Визначено параметри та місце цих дієслів у лексичній системі української мови, їх зв'язки з дієсловами інших лексико-семантичних груп, виділено тематичні групи. Проаналізовано інноваційні процеси у словотворі нових дієслівних одиниць, зміни в семантичній структурі давніх лексем, термінологізацію та детермінологізацію дієслів.

Досліджено лексичну дифузність у мові української періодики першого десятиріччя XXI ст. Проаналізовано використання різностильової та субстандартної лексики, визначено внутрішньо- та позамовні чинники її функціонально-стильової динаміки. Простежено істотне розширення функціонально-стильової сфери термінологічної лексики й інших різновидів книжних одиниць, констатовано тенденцію до орозмовлення й експресивізації словника української преси, установлено функціонально-семантичні вияви конфесійної лексики в мові публіцистики, з'ясовано стилістичний потенціал жаргонізмів, сленгізмів та елементів суржику.

Проаналізовано нові відонімні утворення, що функціонують у мові української сучасної публіцистики, визначено їх стилістичну роль, схарактеризовано позамовні чинники, які сприяють появі відонімних одиниць. Детально описані відоніми, утворені від прізвищ лідерів політичних партій, блоків, громадських об'єднань тощо, які активізувалися в мові української преси на початку ХХI ст. Здебільшого це відпрізвищеві утворення з питомими українськими суфіксами. Окремо схарактеризовані відонімні одиниці, що позначають назви осіб за суспільною орієнтацією, належністю до колишніх команд у владі, політичного чи ідеологічного напрямку тощо. Виділено найпродуктивніші словотворчі засобами у творенні відонімів. Наголошено на нових відонімних оказіоналізмах у мові української періодики, які утворені за допомогою суфіксоїдів, переважно іншомовного походження. Визначено ступінь експресивності відонімних оказіоналізмів, зроблено висновки, що він для різних груп слів неоднаковий, але майже завжди цей процес є свідомим актом словотворчості автора, який прагне до самовираження.

Проаналізовано етапи формування економічної лексики української мови від праслов'янського періоду і часу Київської Русі до тепер, досліджено, що активними були процеси торгівлі, обміну, платежів; наголошено, які лексеми на позначення економічних понять функціонують на сучасному етапі. Дослідження є першою спробою комплексного лексико-семантичного аналізу історичних аспектів дієслів на позначення економічних дій та процесів. Визначено параметри та місце цих дієслів у лексичній системі української мови, їх зв'язки з дієсловами інших лексико-семантичних груп, виділено тематичні групи, проаналізовано процеси у словотворі дієслівних одиниць, зміни в семантичній структурі давніх лексем. Методи дослідження зумовлені необхідністю повного і всебічного аналізу мовного матеріалу. Для досягнення поставленої мети було використано метод лінгвістичного спостереження та описовий методи. Об'єктом дослідження є лексико-семантичний клас дієслів української мови, що позначають поняття економічної сфери. Дієслова, що позначають дії, процеси та стани, які стосуються економічної сфери, становлять велику за обсягом і неоднорідну за походженням та значеннями групу лексем. В історії вивчення семантики дієслова їх не виокремлювали в самостійну лексико-семантичну групу. Дієслова економічної сфери об'єднують загальновживані лексеми та одиниці галузевої терміносистеми - економічної. За своїм походженням ця група дієслів має асиметричний вигляд. Зовсім небагато дієслів успадковано із праслов'янської мови. Вони означали дії, пов'язані з купівлею-продажем та деякими суспільними діями. Висновки й узагальнення виконаного дослідження сприяють глибшому пізнанню структурно-семантичних властивостей дієслова, збагачують новими ідеями теоретичну лексикологію, формують наукові засади для системного вивчення інших груп мовних одиниць, що враховує їх формальні та змістові ознаки. Теоретичні узагальнення матимуть застосування в подальших наукових працях із проблем семантики та словотвору.

Схарактеризовано найуживаніші жаргонні лексеми із заголовків Інтернет-видання "Українська правда", виявлено нові жаргонні одиниці, простежено розширення сфери функціонування кримінальних жаргонізмів у медійних матеріалах суспільно-політичної тематики. Зроблено висновок, що в заголовках публікацій на суспільно-політичні теми жаргонні одиниці контрастують із нейтральною лексикою, вони протиставляються книжним словам, надають писемному стилю імпровізації, індивідуалізації, емоційності та експресивності, що зазвичай характерне для усно-розмовного мовлення.

Досліджено особливості мови української періодики на тлі функціонально-стилістичної диференціації. Висвітлено особливості книжної лексики в мові укрїнської періодики початку XXI ст. Розкрито функціонально-стилістичні вияви розмовної лексики в мові української преси початку XXI ст. Проаналізовано лексику конфесійного стилю в нових функціонально-стилістичних сферах. Розглянуто функціональні параметри та стилістичний потенціал субстандартної лексики в мові української періодики початку XXI ст.

Комплексно проаналізовано лексику літературної мови на перетині наукових парадигм: лексикології, лінгвостилістики та когнітивної лінгвістики. Висвітлено основні динамічні процеси в лексико-семантичних системах української та французької мов. Розглянуто чинники розвитку словникового складу літературної мови, образотворчий лексикон в поетичному тексті, основні типи змін у лексико-семантичній системі української мови. Охарактеризовано інноваційні процеси в лексичному складі французької мови. Увагу приділено негативнооцінній лексиці в мові сучасної української газетної періодики.

Збірник створений на пошану видатного мовознавця - фахівця в галузі лінгвостилістики, лінгвофольклористики, лінгвоукраїнознавства, граматики, історії української літературної мови, культури мови, лінгводидактики, члена-кореспондента НАН України С.Я. Єрмоленко. Наведено статті з проблем теоретичної і практичної лінгвостилістики та розвитку її терміноапарату, ідіостилістики, лінгвософії українських літературних текстів, соціолінгвістики, політичної дискурсології, історії української лінгвістики. Подано список праць С. Я. Єрмоленко.

Досліджено семантичні процеси в лексиці суспільно-економічної сфери. Проаналізовано дієслівну лексику на позначення понять суспільно-економічної сфери та визначити потенціал цих мовних одиниць. У дослідженні використано такі методи: описово-аналітичний, використано для комплексного вивчення й опису лексики. Для систематизації та класифікації лексичних одиниць, інтерпретації їх функціональних особливостей залучено метод лінгвістичного спостереження та узагальнення; для з'ясування походження й первісного значення лексем - елементи етимологічного аналізу. Зіставно-порівняльний метод використано для зіставлення особливостей семантики, структури, походження та вживання мовних одиниць аналізованої сфери. Проаналізовано суспільно-політичну лексику за диференційними ознаками, охарактеризовано дієслівну лексику на позначення понять суспільно-економічної сфери та визначено потенціал цих мовних одиниць. Виокремлено кілька шарів лексики за різними сферами використання, визначено стилістичну роль термінів на позначення економічних понять та процесів, охарактеризовано чинники, що спричинили нові лексико-семантичні вияви. Одержані результати дослідження можуть використовуватися у викладацькій діяльності з курсу "Науково-технічна термінологія". Висновки: лексика суспільно-економічної сфери достатньо широка група дієслів, що позначає різноманітні процеси, дії, подекуди стани. Ці лексеми реально відображають те, що відбувається в соціумі в економічній сфері. Виділені тематичні групи дієслів не є закритими, вони відкриті як для поповнення новими лексичними одиницями, так і дієсловами інших лексико-семантичних груп.

Предметом дослідження є словотвірно-семантичні процеси в лексиці суспільно-економічної сфери. Поаналізовано суспільно-політичну лексику та визначено словотвірно-семантичний потенціал цих мовних одиниць. Матеріалом дослідження є корпус лексем, дібраних із мови всеукраїнських та регіональних засобів масової комунікації. Використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Порівняльний аналіз окремих лексичних позицій, зафіксованих у різних стилях української літературної мови, виконано за допомогою зіставного методу. Проаналізовано словотвірний потенціал суспільно-політичної лексики, виокремлено похідні та непохідні дієслова, надано оказіональні утворення. Отримані результати дослідження можуть використовуватися у викладацькій діяльності з курсу "Науково-технічна термінологія", "Ділова українська мова" та ін. Висновки: питомі українські й іншомовні дієслова суспільно-економічної сфери сформували великий словотвірний потенціал у внутрішньому дієслівному словотворенні, передусім префіксальному та постфіксальному. Питомі дієслова поєднуються з більшістю префіксів української мови, іншомовні - передусім із генетично однорідними словотворчими форматами та деякими українськими, зокрема.

Проаналізовано тематичні групи нових відабревіатурних утворень, визначено їхню частиномовну належність та стилістичну роль у мові української газетної періодики, указано на особливостях редагування цих лексем. Для вивчення відабревіатурних лексем у мові української періодики початку ХХI ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Зроблено висновки, що на початку ХХI ст. в мові української періодики помітно активізувалося вживання нових відабревіатурних утворень. Вони становлять три великі тематичні групи найменування осіб, утворених від назв-абревіатур партій, політичних блоків та громадських і міжнародних об'єднань, правоохоронних, силових органів, органів контролю, організацій, товариств, установ тощо. Перша і третя групи постійно розширюють свій склад під дією позамовних чинників. Переважають суфіксальні лексеми, утворені від абревіатур - назв партій, політичних блоків, громадських та інших об'єднань, організацій, установ, товариств. Деякі оказіональні відабревіатурні утворення в мові української преси слугують засобом глузування та іронії, нерідко вони надають публіцистичним матеріалам розмовності. Тематичні групи відабревіатурних лексем мають свої словотвірні особливості, що виявляються у виборі словотворчого суфікса. Основними засобами творення нових від абревіатурних назв осіб за їхньою належністю до партій, політичних блоків, громадських та інших об'єднань залишаються словотворчі суфікси ець/-івець, -овець; -ник та -ізм/-изм. Домінанту новотворів становлять іменники, менше - прикметників із суфіксом -ськ-/-івськ. Відабревіатурні іменники нерідко мають різне графічне відтворення базових абревіатур, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем. Окремі відабревіатурні деривати в мові періодики сприймаються не як замінники словосполучення, а як звичне кореневе слово.

Проаналізовано різні види трансформацій відомих висловів, розглянуто їхні ступені та межі, визначено роль трансформованих сполук у сучасних друкованих засобах масової інформації. Мета статті - на підставі зібраного матеріалу з мови сучасної української преси спробуємо виокремити деякі типи трансформацій, визначивши їхню роль у публіцистичному стилі, зауважити на складності редагування окремих лексем. Для вивчення трансформованих сполук у мові української періодики початку ХХі ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Проведений аналіз трансформованих висловів свідчить про розширення сфери застосування таких мовних одиниць у сучасній українській публіцистиці. Серед загалу трансформацій чільне місце обіймають заміщення на лексичному рівні, що мають кілька різновидів. Такі мовні засоби автори застосовують із прагненням до виразності, що досягається певною мірою за допомогою розмовних елементів. Трансформовані вислови зазвичай стають оказіоналізмами, що зумовлено їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне - контрасністю щодо традиційних усталених виразів. Оновлення, "оживлення" мови газетних публікацій, певний авторський суб'єктивізм і стремління до емоційно-експресивних характеристик ослаблює низку попередніх канонів щодо окремих стилів, зокрема публіцистичного, і активізує функціонування елементів розмовного стилю. Трансформовані сполуки нерідко мають різне графічне відтворення словосполук, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.

Здійснено комплексний аналіз лексики в мові сучасних українських масмедіа. Висвітлено основні динамічні процеси в лексико-семантичній системі української мови, зокрема наголошено на дифузних процесах у лексиці. Розкрито вплив позамовних чинників на лексику українських ЗМІ. Висвітлено основні тенденції активізації тематичних груп у сучасній українській пресі. Увагу приділено іншомовній лексиці в мові сучасних українських інтернет-видань.

Інформаційна сфера останнього десятиліття реалізувалася в інтеграції різних способів комунікації в інтерактивні інформаційні мережі. Об'єднання в одній системі текстів, зображень, символів та звуків в глобальній мережі і за умови доступного і недорогого доступу, кардинально змінює характер соціальних комунікації. Історія журналістики має свої етапи розвитку: від давніх до сучасних форм, від знаків до сучасних інформаційних технологій. Якщо попередні століття відповідним чином описані і проаналізовані дослідниками, то нові засоби комунікації потребують окремих досліджень. У пропонованій студії здійснено спробу проаналізувати блоги як нові засоби в сучасній комунікації. Блогерство - вирізняється від журналістики тим, що в ньому домінантною є комунікативна функція, що в традиційних засобах масової комунікації є лише під час прямого ефіру на радіо, телебаченні, але часто цензурована інформація модератором, редактором, який визначає кого, коли випустити в ефір. У розвідці акцентується увага на тому, чи є блог видом нової журналістики чи новим журналістським жанром, який увійшов у масову комунікацію. Як прикладний аспект розглянуто десять найпопулярніших українських блогерів в Instagram за результатами аналізу Інтернет-видань. Зроблено висновки, що блоги є потужними виробниками інформації і, як наслідок, кореляторами мережевих інформаційних потоків. Блогерство і журналістика - два види масової інформаційно-комунікаційної діяльності, між якими є спільне й відмінне, але обидва види мають моральну відповідальність за контент. Інтернет-сайти та соціальні мережі систематично подають рейтинги найпопулярніших блогів. У таких випадках подають автора, його вік, кількість підписників, теми і коротку історію автора, зазичай подають деталі приватного життя блогерів. Така структура подачі матеріалу приваблює увагу споживача інформації.

Досліджено неозапозичення в мові інтернет-мереж на перехресті функціональних стилів. Визначено елементи розмовного стилю в онлайн та соціальних мережах як визначальну характеристику текстів. Висвітлено особливості мови Інтернет та соціальних мереж. Розглянуто англомовні запозичення зі сфери інформаційних технологій, англізми зі сфери культури та різноманітних видів візуального мистецтва. Досліджено функціонально-стильові вияви новітніх запозичень у сучасній українській мові. Аналіз стильових виявів новітніх запозичених лексем здійснено в контексті соціальних трансформацій суспільства, а також активних лексико-семантичних процесів, міжгалузевих зсувів та інноваційних зміщень у стильовій системі.

Проаналізовано кодифіковані та некодифіковані негативнооцінні лексеми з власне-образливою конотацією та контекстуально набутою, які формують інвективний континуум в українських медіатекстах. Виділено тематичні групи образливої лексики семантичного діапазону "Людина", які відбивають фізичні, психоемоційні, морально-етичні якості адресата, його етнічну, соціально-професійну, гендерну, конфесійну, політичну належність. Визначено їхній психолінгвістичний потенціал і прагматичне спрямування. Встановлено лінгвістичні та позалінгвальні чинники інтенсивності негативного впливу інвективи на психологію індивіда та масову свідомість, яка залежить, з одного боку, від змістового наповнення образливого вислову, його спрямування, з іншого - від вікових, індивідуально-психологічних особливостей реципієнта, рівня його вихованості, ментальності, темпераменту, стресостійкості, соціального статусу.