Показано, як впродовж XIX - XX ст., по мірі розвитку психології як науки, процес мислення як психологічна категорія зазнавав постійних змін. Протягом XX ст. у теорію мислення поступово вводяться поняття аналізу, синтезу, абстракції, узагальнення, що надало можливість розглядати мислення як безперервний процес. Внутрішнє мислення та зовнішні дії є системним утворенням. Можливість здійснення в процесі мислення інформаційного обміну та наявність зворотного зв'язку стають передумовою формування інформаційного системного мислення.

Розглянуто можливість розвитку інформаційного системного мислення за умов нової парадигми за рахунок розробки інтегрованої моделі мислення та впровадження програми розвитку нового мислення на рівні всіх виховних і навчальних закладів.

Розглянуто процес передачі інформації як сукупність елементів з їх функціональними ознаками та психологічними властивостями, які притаманні тільки людині, як активному учаснику процесу управління. На підставі теоретичних досліджень проаналізовано механізм кодування та декодування інформації з точки зору психології. Показано, що усвідомлене використання психологічних ознак щодо процесу передачі інформації сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності як на міжособистому, так і на системному рівні.

На підставі аналізу літературних джерел встановлено основні напрями використання системного підходу в процесах дослідження, опису та визначення характеристик, явищ і процесів у психології мислення.

На підставі аналізу літературних даних виявлено наявність взаємозв'язків між мисленням і діяльністю, що надає можливість говорити про них як про системне утворення, яке має внутрішню структуру та вписане в систему більш високого порядку.

Обгрунтовано необхідність розвитку системного мислення під час підготовки менеджерів, виходячи з системних властивостей організації, як об'єкта його пізнання. Ситуація ускладняється тим, що організація, як системний об'єкт, вписана в систему більш високого рівня зовнішнє середовище, і знаходиться під його постійним впливом. Будь-які зміни на рівні зовнішнього середовища супроводжуються змінами на системному рівні організації, що необхідно розуміти і враховувати менеджерові під час ухвалення рішень, формуванні цілей, спілкуванні з співробітниками та клієнтами.

Відзначено, що на рубежі ХХ - ХХI ст. в результаті зміни світоглядної парадигми – від механістичного світогляду Декарта і Ньютона до холістичного – людство вступило в нову фазу свого розвитку. Зауважено, що системний світогляд відбиває погляд на світ як на єдине ціле, а не на сукупність розрізнених частин; визнає взаємний зв'язок усіх феноменів і той факт, що людство включене в циклічні процеси природи і залежить від них. Заснована на системному світогляді наукова картина світу, яка надає загальні уявлення про структуру і закономірності дійсності, зумовлює перехід від лінійного, фрагментарного мислення до системного мислення. Відзначено, що використання системного підходу в психології стимулюється розвитком системних теорій в різних галузях знань та загальносистемних концепцій і надає можливість розуміння психічного на більш високому, системному рівні. Удосконалення системного підходу та подальше поширення його використання потребує розвитку нового, системного мислення в його психологічному аспекті. Складність полягає в тому, що розробка методики розвитку системного мислення вимагає виходу за рамки психології.