Розкрито сутність і досліджено особливості становлення та розвитку правового інституту заочного розгляду справи в цивільно-процесуальному законодавстві України. Визначено умови й особливості заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Встановлено порядок розгляду справи за відсутності відвідувача. Розглянуто різні способи перегляду та оскарження заочного рішення. Обгрунтовано можливість ухвалення заочного рішення окремо за зустрічним позовом і позовом третьої особи. Визначено підстави для перегляду та скасування заочного рішення судом, що його ухвалив. Зроблено висновок про недосконалість законодавчої регламентації даного процесуального інституту. Обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного ЦПК України щодо усунення суперечностей між окремими нормами, які стосуються заочного провадження, та його узгодження з іншими процесуальними інститутами, наведено пропозиції щодо удосконалення правозастосовної практики.

Розкрито зміст умов заочного розгляду справи, особливості заочного розгляду й ухвалення заочного рішення, а також можливість ухвалення заочного рішення окремо за зустрічним позовом третьої особи в цивільному процесі України. Проаналізовано питання перегляду та скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, та конкуренції способів перегляду й оскарження заочного рішення. Наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного Цивільного процесуального кодексу України, спрямовані на усунення суперечностей між окремими нормами, які стосуються заочного провадження, а також його узгодження з іншими процесуальними інститутами.

Рассмотрены содержание условий заочного рассмотрения дела, особенности заочного рассмотрения и принятия заочного решения, а также возможность принятия заочного решения отдельно по встречному иску третьего лица в гражданском процессе Украины. Проанализированы вопросы пересмотра и отмены заочного решения судом, принявшим его, и конкуренции способов пересмотра и обжалования заочного решения. Даны предложения по внесению изменений и дополнений к действующему Гражданскому процессуальному кодексу Украины, направленные на устранение противоречий между отдельными нормами, касающимися заочного производства, а также его согласования с другими процессуальными институтами.

Досліджено особливості доказування у наказному провадженні. Проаналізовано судову практику щодо документів, якими підтверджується кожна із вимог, за якою може бути видано судовий наказ. Констатовано, що етап подання доказів у наказному провадженні, на відміну від позовного, збігається із моментом подання заяви про видачу судового наказу. Документарність як ознака наказного провадження характерна тільки до моменту оскарження судового наказу боржником. Для боржника процес доказування розпочинається з моменту отримання копії судового наказу, якщо ним подаватиметься заява про скасування судового наказу.

Висловлено думки вчених України щодо їх бачення сучасного стану цивільного судочинства, а також про перспективу розвитку та вдосконалення законодавства, що його регламентує. Зауважено, що ця наукова праця є комплексним науково-практичним дослідженням, у якому проаналізовано істотні проблеми щодо реалізації особою права на доступ до правосуддя, зокрема, питання, які стосуються судового збору, його розмірів, видів проваджень цивільного судочинства, питання визначення критеріїв малозначних спорів. Увагу приділено концепціям вчених щодо реформи цивільного судочинства в умовах європейської інтеграції та його додаткових джерел. Надано аналіз наказного провадження й узгодження його із спрощеним позовним провадженням, окремого провадження, апеляційного та касаційного проваджень, суб'єктного складу учасників судового процесу та проблемні аспекти обмеження їх прав, вдосконалення інституту доказів та їх забезпечення. Розкрито особливості розгляду певних категорій цивільних справ, зокрема, медичних, справ про оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавців. Висвітлено проблеми, які мають місце при розгляді судом справ під час воєнного стану та шляхи їх вирішення, зокрема, проаналізовано судову практику розгляду судом справ про встановлення нових фактів, які мають юридичне значення, а також адміністративний порядок їх встановлення. Наведено численні пропозиції із вдосконалення норм ЦПК.