Проаналізовано методологічне значення ідей видатного українського криміналіста ХІХ ст. О.Ф.Кістяківського для сучасних кримінально-правових досліджень, розкрито його вплив на становлення та розвиток історичного, порівняльного та соціологічного методів у кримінально-правовій науці, а також розвиток вчення про кримінальне право, закон та злочин. Висвітлено внесок О.Ф.Кістяківського у розвиток ідей гуманізації покарання. Наведено пропозиції щодо активізації наукових розробок ученого за сучасних умов.

Науково обгрунтовано необхідність проведення соціально-екологічних досліджень у сфері АПК України як важливого фактора його гармонійного розвитку, встановлено доцільність включення підсистеми соціально-економічного моніторингу до системи комплексного державного екологічного моніторингу. Проаналізовано рівень екологічної освіти та культури сільського населення Житомирщини, визначено шляхи його підвищення з урахуванням регіональних умов. Розроблено схему та методику проведення соціально-екологічного моніторингу агросфери. Запропоновано методи та засоби удосконалення процесу екологізації сільськогосподарської діяльності та підвищення ефективності аграрної екологічної політики на Житомирщині.

Розглянуто методологію симулювання канального рівня WIMAX для оцінки поведінки з'єднання за різних умов. Результати оцінки можна використовувати для визначення потенційної переваги різноманітних PHY характеристик, таких як схем перестановки несучої допоміжної, структури приймача і багатоантенних методів за різних умов. Одержано і проаналізовано результати продуктивності WIMAX в затухаючих каналах.

Загострення екологічних проблем сільських територій, погіршення умов життя і здоров'я населення об'єктивно обумовили необхідність на законодавчому рівні впровадити правовий статус територіальних зон і розробити нові методи оцінки екологічних небезпек цих територій.

Проаналізовано сучасний стан організації державного комплексного екологічного моніторингу Житомирщини. Розроблено нову систему соціально-екологічного моніторингу в агросфері - важливого складника комплексного екологічного моніторингу.

Проанализировано современное состояние организации государственного комплексного экологического мониторинга в Житомирской области. Разработана новая система социально-экологического мониторинга агросферы как важной составляющей комплексного экологического мониторинга.

З'ясовано сутність виробничих витрат, висвітлено теоретико-методичні аспекти механізму їх формування. Розглянуто чинники формування витрат тваринництва в сільськогосподарських підприємствах (СГП). Опрацьовано класифікацію витрат у тваринництві та методику їх дослідження. Встановлено вплив організаційно-правових форм і розмірів СГП на формування виробничих витрат у галузі тваринництва. Проаналізовано залежність ефективності виробництва продукції тваринництва від здійснених у галузі витрат. З'ясовано особливості формування структури та динаміки витрат у тваринництві в СГП. Обгрунтовано засади регулювання процесу залучення ресурсів до виробництва продукції тваринництва. Опрацьовано питання удосконалення системи управління виробничими витратами СГП. Визначено можливості застосування системи диференційованих оптимумів у формуванні виробничих витрат у СГП.

Визначено сутність економічної категорії "фінансовий потенціал підприємства" на основі систематизації, узагальнення, критичного аналізу існуючих підходів до трактування даного поняття та формулюванні його основних сутнісних характеристик. У результаті дослідження сформульовано та охарактеризовано сім основних сутнісних характеристик категорії "фінансовий потенціал підприємства". Запропоновано визначати дане поняття як комплексну характеристику системи управління фінансовою діяльністю підприємства, яка виражається у можливостях формування необхідного обсягу фінансових ресурсів із різних джерел, ефективного їх розподілу та використання з метою забезпечення тактичних і стратегічних завдань фінансування майбутнього розвитку підприємства з урахуванням фактора ризику. Перспективами досліджень у даному напрямі є класифікація та характеристика видів фінансового потенціалу підприємства, а також систематизація його елементів, що дозволить підвищити рівень ефективності управління ним.

Визначено сутність фінансового потенціалу торговельного підприємства, запропоновано функції і принципи його систематизації. Розроблено систематизацію елементів фінансового потенціалу підприємства торгівлі на основі застосування теорії систем і врахування його сутнісних характеристик. Охарактеризовано зміст окремих елементів фінансового потенціалу торговельного підприємства.

Обгрунтовано актуальність удосконалення методів розпізнавання видів цифрової модуляції телекомунікаційних систем. Показано, що в якості модуляційних ознак для розпізнавання видів модуляції можуть використовуватись змішані кумулянти вищих порядків, які дозволяють синтезувати алгоритми розпізнавання цифрових радіосигналів на фоні гауссівського шуму з ймовірністю правильного розпізнавання, близькою до одиниці. Наведено аналітичні вирази розрахунку змішаних кумулянтів через величини змішаних моментів до восьмого порядку включно та значення змішаних кумулянтів для найбільш розповсюджених видів радіосигналів з цифровою лінійною модуляцією. Розширено можливості прикладного пакета статистичних функцій "Statistics Toolbox" інтерактивного середовища програмування MATLAB. Розроблено рекомендації для синтезу алгоритмів розпізнавання виду модуляції на основі кумулянтного аналізу.

Висвітлено, що інтенсивна хімізація призвела до деградації гумусного (родючого) горизонту грунту, що спричиняє загибель корисної біоти і розвиток хвороботворної фауни. Антропогенне втручання зумовило утворення на планеті гігантського "поясу" пустель, що розширюється у напрямі полюсів і поглинає рослинність, а також унеможливлює повноцінне органічне виробництво. Встановлено, що більша частина суходолу втратила біосферу через інтенсивне необгрунтоване видобування природних ресурсів з надр землі, яке зазвичай супроводжується тотальною виробкою лісів. Наголошено, що ця діяльність продовжується донині, хоч людство давно винайшло альтернативні джерела енергії, які врази є менш затратними за видобувну промисловість. Запропоновано оцінювати біологічну якість продуктів харчування не за привабливим зовнішнім виглядом і розміром, а за здатністю підтримувати здоров'я людини, життєзабезпечення. Наголошено, що нині традиційне землеробство не надає достатнього значення цьому важливому питанню.

Розглянуто особливості планування лісових ландшафтів (як природних, так і відновлених людиною), лісового насінництва та посадкового матеріалу. Увагу приділено вимогам до норм внесення поживних речовин для лісових розсадників, питанням боротьби з хворобами і шкідниками деревних порід, механізації технологічних процесів у агролісівництві. Визначено збалансоване еколого-соціо-економічне та рекреаційно-оздоровче значення лісових масивів та важливі їх функції захисту грунтів від ерозій, регулювання водостоку, продукування кисню, дисбактеризації тощо. Вказано шляхи збереження та відтворення лісового фонду Грузії, який кілька століть через варварське відношення чужинців масово знищувався, тому нині велике значення має відновлення порід дерев лісових екосистем, що притаманні екологічним ареалам Грузії. Проаналізовано еколого-економічний стан розвитку галузі агролісівництва в Україні.

Висвітлено, що інтенсивна хімізація призвела до деградації гумусного (родючого) горизонту грунту, що спричиняє загибель корисної біоти і розвиток хвороботворної фауни. Антропогенне втручання зумовило утворення на планеті гігантського "поясу" пустель, що розширюється у напрямі полюсів і поглинає рослинність, а також унеможливлює повноцінне органічне виробництво. Встановлено, що більша частина суходолу втратила біосферу через інтенсивне необгрунтоване видобування природних ресурсів з надр землі, яке зазвичай супроводжується тотальною виробкою лісів. Наголошено, що ця діяльність продовжується донині, хоч людство давно винайшло альтернативні джерела енергії, які врази є менш затратними за видобувну промисловість. Запропоновано оцінювати біологічну якість продуктів харчування не за привабливим зовнішнім виглядом і розміром, а за здатністю підтримувати здоров'я людини, життєзабезпечення. Наголошено, що нині традиційне землеробство не надає достатнього значення цьому важливому питанню.

Село і його природа на сьогодні є перошоосновою зміцнення державницьких векторів природокористування як в агроекологічному, так і в світоглядно-філософському вимірах. Агроекологічна освіта населення всіх категорій покликана відновити усвідомлення людей відчуття села як рідного дому, яку сучасні вчені-екологи назвали новою філософією життя. Проаналізовано сучасний стан рівня екологічної культури сільського населення за умов децентралізації влади як фактор збалансованого розвитку сільських територій. Наголошено на тому, що людина передусім як біологічна істота має бути свідомою того, що довкілля - це її дім, основний засіб для існування. Разом із тим, усвідомлення важливості стану якості життя людини, її добробуту повинні виховуватись із раннього дитинства. Сучасний стан переважної більшості сільських територій в Україні ми можемо назвати нині ганебним. Усі негативні зміни ХХ ст. Нині набувають в Україні значного прискорення. Тому збереження довкілля як середовища існування людини залежить як від якості освіти, так і від темпів формування рівня екологічної свідомості й культури у дітей та молоді, розуміння ними того факту, що саме їм жити завтра на планеті Земля. На основі аналізу наукових джерел розглянуто теоретичні основи екологічного та соціального аспектів розвитку сільських територій, узагальнено зарубіжний досвід їх розвитку, окреслено тенденції розвитку сільських територій України. Вірогідність і обгрунтованість одержаних результатів обумовлено використанням загальнонаукових і спеціальних статистичних методів. Сьогодні приділяється значна увага вивченню досвіду законодавчого забезпечення реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади тих країн, які за політичними, економічними, правовими, географічними, демографічними, соціальними, культурними та іншими умовами близькі до українських реалій. Поряд із цим, особливу увагу заслуговує практика європейських країн із традиційними децентралізованими системами збалансованого розвитку сільських територій. Децентралізація призвела до появи складного багаторівневого врядування. Запровадження децентралізації - складне завдання. Такі складні реформи проводяться у випадку, коли для них існує чітка мотивація. І саме високий ступінь політичної мотивації є найважливішим фактором успіху таких реформ в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: П381.1-464

Рубрики:

Сосни (Pinus spp.)

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У сучасному соціально-еколого-економічному житті України сільські території займають особливе місце - це невід'ємна частина агросфери, адже на них проживає більше третини населення нашої держави. Ці території характеризуються винятковим внеском у формування основ продовольчої безпеки. Нарощування експортного потенціалу країни робить розвиток сільських територій одним з основних пріоритетів державної політики України, який спрямований на підвищення стандартів життя сільського населення, зростання ефективності функціонування АПК, покращання стану довкілля та поліпшення якості життя селян. Однак, до проведення земельної реформи, моніторинг земель сільськогосподарського призначення на території колишніх колгоспів і радгоспів проводився на державному рівні, а селітебні території, де населення вирощувало продукцію для власних потреб, ніколи не досліджувалися. І за свідченнями самого населення, ніякі норми використання хімічних засобів захисту і удобрення ніколи не дотримувались. Багаторічними дослідженнями, проведеними в Інституті агроекології і природокористування НААН, встановлено, що на території селітебної зони сільських населених пунктів питна вода забруднена нітратами, овочева продукція - нітратами і важкими металами, що вказує на необхідність проведення моніторингу на селітебній території. Сучасна екологічна оцінка сільських селітебних територій донині залишається актуальною, нереалізованою і потребує регулярних досліджень, соціально-екологічного моніторингу та наукового обгрунтування екологозбалансованого їх розвитку. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, скорочення лісів і лісосмуг, інтенсивне розорювання земель, посилення процесів водної і вітрової ерозії, осушення боліт, міграція та зменшення кількості досвідченого сільського населення призвели агросферу України до деградації. Аналіз сучасних стратегій розвитку сільських територіальних громад показав, що у жодній із них не береться до уваги екологічнійї природоохоронний аспект. У кращому випадку соціально-економічний, а зазвичай - просто економічний розвиток. Це свідчить про те, що лідери громад не мають належної підготовки щодо виконання покладених на них функцій сучасного розвитку громад з урахуванням екологічної безпеки і політики. Досі низька екологічна культура і свідомість сільського населення України гальмує цивілізований розвиток сільських територій, а разом із ним і якість життя самого населення на цих територіях.

Проблема забезпечення продовольчої безпеки як в Україні, так і світі загалом набула особливої актуальності, що пов'язано зі збільшенням населення на планеті, вичерпанням природних ресурсів, зниженням продуктивності грунтів, змінами клімату та воєнними конфліктами. Останніми роками зросла кількість країн із наявними проблемами щодо продовольчого забезпечення. Проаналізовано різні погляди на продовольчу безпеку, стан продовольчої безпеки в Україні та проведено порівняння з країнами Європи та світу. Згідно зі статистичними даними у 2020 р. калорійність раціону українця лише на 7 % перевищила пороговий рівень, який становив 2500 ккал/добу, але менше мінімального фізіологічного нормативу ВООЗ (3000 ккал/добу), у той час як калорійність раціону українця у 1990 р. сягала 3597 ккал/добу. Крім того, раціон населення України залишається незбалансованим із переважанням продуктів рослинного походження. Найбільш критичним є стан споживання повноцінних білкових харчових продуктів (м'яса, молока, риби) та вітамінної продукції (фруктів). Риби, рибопродуктів та фруктів українці споживають менше мінімальної норми. Розраховано показник імпортозалежності, згідно з яким станом на 2020 р. найвищий він був по рибі та рибопродуктах - 82 %, що на 52 % вище порогового рівня (30 %). Переважна частка імпортних поставок припадає на види риб, які видобуваються виключно у водах морських економічних зон інших держав. До того ж, споживання населенням України риби і рибопродуктів залишається нижчим за рекомендовані норми харчування. Встановлено, що за рахунок внутрішнього виробництва більше ніж на 90 % наша країна задовольняє необхідні споживчі потреби населення з більшості харчових продуктів. Проведено аналіз та порівняльну оцінку структури сукупних споживчих витрат домогосподарств у 2016 та 2020 рр., а також наведено порівняння з країнами ЄС. За опрацьованими даними Держстату України, споживчі грошові витрати українських домогосподарств сягають 91,4 % від рівня доходів. "Левову" частку своїх доходів (48,1 %) українці витрачали на придбання їжі, на житло та комунальні послуги - 14,4 %. У країнах ЄС на першому місці у структурі споживчих витрат домогосподарств житло, комунальні послуги та паливо - 25,7 % від усіх витрат. Найбільше на цю статтю витрачається громадянами Словаччини та Фінляндії - 30,7 % і 30,5 % усіх витрат відповідно. Найменше - 15,5 % - у Литві. Витрати європейців на їжу та безалкогольні напої у середньому становили 14,8 % усієї структури споживчих витрат, що посідає другу позицію після комунальних послуг.

Висвітлено основні причини занепаду сільських територій України за період 1991 - 2021 рр., які безпосередньо пов'язані з захопленням влади на території незалежної України ворожими елементами п'ятої проросійської колони. Ці так звані керівні органи ведуть постійну дискримінацію щодо можливостей українців стати незалежним вільним народом. Їх діяльність або бездіяльність підриває конституційний лад України. І тільки починаючи з 2015 р. українська влада під тиском народу бере справжній курс на децентралізацію і перехід на повне народовладдя. Проаналізовані статистичні дані щодо децентралізації влади і якісного переходу нашого суспільства на демократичні форми життя, спираючись на досвід європейських країн і всього цивілізованого світу. Сформульовані рекомендації щодо конституційних змін у частині децентралізації для забезпечення повноцінної імплементації Європейської хартії місцевого самоврядування, переходу до повного народовладдя задля екологозбалансованого розвитку всіх територій і територіальних громад України. Реформування адміністративно-територіального устрою повинно відбуватися з метою надання реальної можливості для людини отримати максимальну кількість послуг від керівних органів самоврядування на кожному рівні управління. Саме людина та задоволення її потреб повинні опинитися в центрі уваги обраного нею ж керівництва, яке для ефективної реалізації покладених на нього функцій отримає необхідні повноваження та водночас нестиме всю відповідальність за втілення якісних змін у життя громад.

Викладено періодизацію розвитку вчення про системи землеробства в контексті еволюції систем ведення сільського господарства. Висвітлено внесок учених і виробничників у розробку наукових основ систем землеробства і впровадження їх у хліборобську практику. Акцентовано увагу на складний і тривалий шлях формування поглядів необхідності теоретичних основ систем землеробства. В еволюційному розвитку вчення про системи землеробства науковці Білоцерківського НАУ виділяють три етапи. Перший етап (дореволюційний, до 1917 р.) включає три періоди: перший (виникнення вчення) охоплює другу половину 18 ст. (основоположниками вчення були А. Т. Болотов, І. М. Комов, В. О. Левшин, Д. М. Полторацький, І. І. Самарін), другий (закладання наукових основ систем землеробства) - першу половину 19 ст. (М. Г. Павлов, Я. А. Ліновський, С. М. Усов), третій (становлення теоретичних основ систем землеробства) - другу половину 19 ст. - початок 20 ст. (О. І. Скворцов, О. В. Совєтов, О. М. Енгельгардт, О. П. Людоговський, І. О. Стебут, О. С. Єрмолов). Другий (радянський) етап включає два періоди: перший тривав до середини 20 ст. (В. Р. Вільямс, Д. М. Прянишников, М. М. Тулайков та ін.), другий - до 90-х років 20 ст. (В. П. Нарциссов, С. О. Воробйов, Д. І. Буров, О. М. Каштанов та ін.). Третій (сучасний) етап бере початок із 90-х років 20 ст. і триває по сьогодні та характеризується агроландшафтним підходом до розробки й удосконалення систем землеробства. Помилковою виявилася думка тих учених, які розглядали систему землеробства поза зв'язком із системами ведення сільського господарства, обгрунтовуючи комплекс агротехнічних заходів тільки з однієї природно-наукової сторони й оцінювали ефективність систем землеробства лише за їх здатністю підтримувати й підвищувати родючість грунту.

Розкрито об'єктивні передумови виникнення та функціонування, роль і значення фінансів і фінансової системи. Висвітлено цілісне бачення історії становлення фінансової науки, знань про зміну форм господарського розвитку в історичній послідовності, напрямів цих змін. Показано зв'язок сучасних господарських форм та їхніх історичних аналогів, фінансової політики з господарським досвідом попередніх поколінь. Аргументовано необхідність вивчення історичного надбання фінансової науки з урахуванням національних особливостей. Подано інформацію про періоди еволюції фінансової системи на теренах України.