Наведено погляди різних авторів стосовно визначення екологічної політики, виявлено спільні і відмінні риси в понятійному угрупованні, а також запропоновано комплексну дефініцію терміна "екологічна політика".

Досліджено механізми державного управління у сфері екологічної політики. Розглянуто теоретичні, методичні та практичні аспекти державного управління реалізацією екологічної політики сталого розвитку: проаналізовано зміст категорії "державна екологічна політика сталого розвитку" та проведено аналіз механізмів державного управління з урахуванням екологічної складової. Подано оцінку ефективності екологічної політики за сучасних умов. Проведено аналіз стратегічних напрямів реалізації державної екологічної політики, визначено особливості нормативного закріплення державного екологічного планування як механізму реалізації основних засад політики сталого розвитку України. Обгрунтовано необхідність розробки моделі державно-громадського екологічного інституту України у якій додатковим ресурсом розвитку механізмів державного управління реалізацією екологічної політики сталого розвитку є створення принципово нового консультативно-дорадчого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації - екологічної клініки. Визначено напрями підвищення ефективності організаційно-структурного, економічного та правового механізмів державного управління, які спрямовані на втілення в реальну практику соціально-економічного та суспільного життя принципів сталого розвитку.

Висвітлено окремі аспекти проведення реформи децентралізації в Україні крізь призму реалізації процесу формування об'єднаних територіальних громад з точки зору одержаних результатів, які мають місце за сучасних умов державотворення. Проаналізовано процес утворення та функціонування об'єднаних територіальних громад в областях України. Визначено пріоритетні напрями забезпечення розвитку об'єднаних територіальних громад.

Досліджено роль інституту старост у функціонуванні системи місцевого самоврядування в сучасній Україні; висвітлено сучасний стан та особливості побудови системи публічного адміністрування на місцях. Доведено, що процес ефективного управління на місцевому рівні потребує пошуку нових форм створення оптимальної конфігурації організаційної основи громад і вдосконалення механізмів та інструментів формування нової системи комунікації місцевої влади і мешканців громади. Визначено, що основною метою муніципальної реформи в Україні є створення правових, матеріальних, фінансових, організаційних, інформаційних та інших умов для забезпечення спроможності місцевих громад та надання місцевим органам влади реальних можливостей із формування дієвої системи публічного управління та адміністрування на місцях за допомогою введення нової самоврядної конструкції - інституту старост. У межах дослідження законодавчого поля інституту старост в Україні доведено, що ця нова конструкція неодноразово зазнавала суттєвих змін, що актуалізує питання деталізації муніципально-правового статусу старости за сучасних умов державотворення та правотворення в Україні. Здійснено порівняльно-правовий аналіз муніципально-правового статусу старости в системі публічного адміністрування; виокремлено його основні елементи, що впливають на функціонал старости. Порівняно особливості правового регулювання інституту старост відповідно до чинного законодавства. Акцентовано увагу на зміні структурних елементів правового статусу старости, які визначають правомочність, особливості процедури затвердження на посаду, механізм реалізації повноважень та гарантії діяльності старости у відповідному старостинському округу. Аргументовано, що позиція старости визнається найважливішим інститутом суспільного життя старостинського округу, що поєднує в собі функції представника як місцевої влади, так і населення. Доведено, що законодавчого регламентування потребує зміна правового статусу старости й обов'язковість встановлення меж його діяльності в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради.