Вивчено патогенетичні механізми розвитку дистреса плода у вагітних з гестаційним та хронічним пієлонефритом, а також прогнозування та профілактику порушень стану плода за даної патології. Показано, що у вагітних з гестаційним та, особливо, хронічним пієлонефритом реєструється зростання опору в судинах фетоплацентарної ситеми, порушення стану плода, достовірно частіше виникають ускладнення вагітності (прееклампсія легкого та середнього ступеня важкості, загроза переривання вагітності, анемія, плацентарна дисфункція) та пологів (передчасне відходження навколоплідних вод, дистрес плода, аномалії пологової діяльності), порівняно зі здоровими вагітними. В організмі вагітних з гестаційним і, в більшій мірі, хронічним пієлонефритом відмічаються виражені метаболічні порушення, а саме гіпергомоцистеїнемія, збільшення рівня маркерів запалення, виснаження запасів глутатіону, оксидативний стрес та зменшення продукції нітроген монооксиду. Проведений кореляційний та регресійний аналіз показав, що найбільший внесок у виникненні порушень стану плода відіграє гіпергомоцистеїнемія та цитокіновий дисбаланс. Включення до схеми терапії вагітних з пієлонефритом засобів з метаболічною та гіпогомоцистеїнемічною діями (Солідаго композитум С та фолієвої кислоти) достовірно підвищує ефективність корекції змін фетоплацентарного кровотоку, порушень стану плода, новонародженого, а також метаболічних розладів, порівняно з традиційним лікуванням.