Вивчено проблему виявлення національного у самосвідомості особистості за умов поліетнічного соціуму, розглянуту в структурно-системному аспекті, що дає можливість прослідкувати взаємозв'язки свідомості, самосвідомості та національної свідомості як структурних компонентів і виявити суть самосвідомості як іманентної властивості особистості. Проаналізовано різні погляди філософів на роль самосвідомості у процесі націогенезу. Аргументовано, що самосвідомість як іманентна властивість особистості відіграє суттєву роль у формуванні нації, є однією з детермінант даного процесу. Розкрито зміст поняття національного, виокремлено найбільш характерні його ознаки. Надано характеристику поліетнічного соціуму як суспільного феномену, визначено тенденції світового розвитку у різні історичні періоди. За результатами проведеного соціологічного дослідження з'ясовано рівні прояву національного у самосвідомості суб'єктів поліетнічного соціуму південного регіону України, охарактеризовано об'єктивно-суб'єктивні чинники даного процесу.

Комплексно проаналізовано соціальні пріоритети в контексті міждисциплінарного аналізу змістовних, структурних, функціональних характеристик і логіки їх існування як принципів суспільного розвитку. Запропоновано концептуальну модель, яка адекватно відтворює конститутивну та конструктивну роль пріоритетів для специфічно людського способу діяльнісного життя. Визначено сутність цілей і функцій соціальних пріоритетів. Проведено аналіз ціннісних процесів у сучасному українському суспільстві в аспекті базових соціально-демократичних цінностей.

Комплексно проанализированы социальные приоритеты в контексте междисциплинарного анализа содержательных, структурных, функциональных характеристик и логики их существования как принципов общественного развития. Предложена концептуальная модель, которая адекватно воспроизводит конститутивную и конструктивную роль приоритетов для специфически человеческого способа деятельностной жизни. Определена сущность целей и функций социальных приоритетов. Проведен анализ ценностных процессов в современном украинском обществе в аспекте базовых социально-демократических ценностей.

Досліджено проблему концептуалізації розуміння соціального пріоритету як рушійної сили складної нелінійної соціальної системи. Виявлено гносеологічні функції вивчення феномену соціальних пріоритетів. Створено несуперечливу методологію вивчення соціальних пріоритетів, що використовує потенціал феноменологічної та комунікативної філософії, структуралізму, постструктуралізму, варіантів системного аналізу й історичної соціології. Запропоновано просторову теоретичну модель вивчення соціальних пріоритетів. Розроблено додаткові аспекти бачення комунікативної теорії, орієнтовані на епістемологічний вимір. Визначено особливості переломлення західних соціальних пріоритетів в українській системі світосприйняття. Здійснено прогноз можливості використання теорії соціальних пріоритетів для соціально-політичного коригування.

Проаналізовано специфіку тенеденцій розвитку сучасної епістемології та особливості методології соціально-гуманітарного пізнання в контексті визначення цінностей та пріоритетів розвитку соціуму. Досліджено комплекс гносеологічних та онтологічних формоутворень, що локалізується в межах термінів і понять "ситуації постмодерну", який претендує на статус світоглядної та пізнавальної парадигми, ядром якої виступає нова мисленнєва практика. В той же час відкидаючи всі базисні глибинні моделі наукового пізнання, заміняючи їх концепцією окремих практик, дискурсів, визнано доцільним герменевтичний підхід до пошуку розуміння методів соціогуманітарного пізнання. Аргументовано перспективність синергетичного підходу для адекватного осмислення атрибутивних характеристик сучасного соціального розвитку. Констатовано необхідність подолання поляронсті обєктивістських та субєктивістських підходів у соціальній теорії, взаємокорекції інтересів суспільства та особистості.

Проанализирована специфика тенеденций развития современной эпистемологии и особенности методологии социально-гуманитарного познания в контексте определения ценностей и приоритетов развития социума. Исследован комплекс гносеологических и онтологических, формообразований, локализующихся в пределах сроков и понятий "ситуации постмодерна", претендующего на статус мировоззренческой и познавательной парадигмы, ядром которой выступает новая мыслительная практика. В то же время отвергая все базисные глубинные модели познания, заменяя их концепцией отдельных практик, дискурсов, признан целесообразным герменевтический подход к поиску понимания методов социогуманитарного познания. Аргументирована перспективность синергетического подхода к адекватному осмыслению атрибутивных характеристик современного социального развития. Констатирована необходимость преодоления полярности объективистских и субъективистских подходов в социальной теории, взаимокоррекции интересов общества и личности.

The author analyses the specifics of contemporary epistemology and methodology development tendencies and peculiarities of social and humanities cognition in the context of values determination and priorities of society development. The conducted analysis testifies that methodology of the social cognition must be based on the principles of objectivity, unity of logical and historical, social theory and practice. The main feature of the social cognition is that it based on the ideas of methodological pluralism, understanding of necessity of polarity's overcoming of objectivist and subjectivist approaches in a social theory, directed to the interpretation of society as the dynamic social field, mutual correction of society and personality interests.