Розглянуто види інформаційно-психологічних впливів і проблеми прогнозування їх наслідків. Увагу приділено медіабезпорадності як ресурсної дезорієнтованості у поствіртуальному світі. Розкрито зміст поняття медіазалежності у соціально-психологічному контексті. Проаналізовано вплив телебачення та комп'ютерних технологій на формування особистості сучасного школяра. Висвітлено психологічні особливості формування інтернет-залежної поведінки підлітків. Запропоновано моделі медіаосвіти, визначено основні компоненти програми медіаосвіти для учнів старших класів загальноосвітньої школи.

Рассмотрены виды информационно-психологических влияний и проблемы прогнозирования их последствий. Внимание уделено медиабеспомощности как ресурсной дезориентированности в поствиртуальном мире. Раскрыто содержание понятия медиазависимости в социально-психологическом аспекте. Проанализировано влияние телевидения и компьютерных технологий на формирование личности современного школьника. Освещены психологические особенности формирования интернет-зависимого поведения подростков. Предложены модели медиаобразования, определены основные компоненты программы медиаобразования для учеников старших классов общеобразовательной школы.

Проаналізовано вплив сучасного інформаційного простору на людину. Розкрито соціально-психологічні механізми взаємодії виробника і споживача інформації за умов українського медіапростору, особливості перегляду дітьми мультфільмів, користування інтернетом. Висвітлено стан медіакультури української молоді на підставі новітніх медіапсихологічних досліджень. Вивчено досвід медіаосвіти закордонних країн, описано вітчизняну модель медіаосвіти.

Проаналізовано соціально-педагогічні умови впливу музикотерапії на рівень розвитку емоційної сфери молодших школярів із затримкою психічного розвитку, психологічні особливості акцентуацій у характері важковиховуваних підлітків і методи профілактики девіантної поведінки. Визначено вплив функціональної асиметрії великих півкуль головного мозку людини на формування обдарованої особистості. Розглянуто питання розвитку особистості майбутнього соціального працівника (СП) в контексті виховання його психологічної культури. Розкрито роль інтерактивних методів навчання у фаховій підготовці СП. Висвітлено проблеми адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ.

Проанализированы социально-педагогические условия влияния музыкальной терапии на уровень развития эмоциональной сферы младших школьников с задержкой психического развития, психологические особенности акцентуаций в характере тяжеловоспитываемых подростков и методы профилактики девиантного поведения. Определено влияние функциональной ассиметрии больших полушарий головного мозга человека на формирование одаренной личности. Рассмотрены вопросы развития личности будущего социального работника (СР) в контексте воспитания его психологической культуры. Раскрыта роль интерактивных методов обучения в профессиональной подготовке СР. Освещены проблемы адаптации студентов к условиям обучения в ВУЗ.

Розглянуто питання забезпечення мобільності студентів у процесі навчання. Проаналізовано особливості процесу соціалізації сучасної молоді. Розкрито специфіку професійної діяльності соціальних педагогів (СП) у сільській місцевості, діагностичні аспекти формування духовності майбутніх СП. Описано технології навчання у підготовці соціальних працівників. Увагу приділено питанням профілактики професійного вигоряння у державних службовців, що працюють у соціальній сфері.

Рассмотрены вопросы обеспечения мобильности студентов в процессе обучения. Проанализированы особенности процесса социализации современной молодежи. Раскрыты специфика профессиональной деятельности социальных педагогов (СП) в сельской местности, диагностические аспекты формирования духовности будущих СП. Описаны технологии обучения в подготовке социальных работников. Внимание уделено вопросам профилактики профессионального выгорания у государственных служащих, работающих в социальной сфере.

Висвітлено позитивне самоставлення як чинник розвитку професійної самосвідомості майбутнього соціального працівника, проблеми оцінювання імпліцитних соціальних настановлень у професійній діяльності працівників соціальної сфери, використання творчого підходу в роботі з майбутніми соціальними педагогами. Розглянуто специфіку соціально-педагогічного супроводу дитячих будинків сімейного типу, проблеми підготовки фахівців до роботи з дітьми аутистичного спектру. Розкрито особливості сучасного стану розвитку плейбек-театру в Україні, ресурси бібліотерапії в роботі зі складними емоційними станами, арт- та тілесно-орієнтовані методи роботи як профілактику, терапію та супровід у періоди кризового професійного та особистісного розвитку.

Розкрито соціально-психологічні особливості розвитку та психокорекції соціального пізнання у підлітків та юнаків, гендерні особливості комунікативної активності підлітків. Охарактеризовано диференціальний підхід до психологічного косультування старшокласників з особистісними дисгармоніями. Розглянуто здатність до емпатії як основний критерій професійної готовності майбутніх соціальних педагогів. Проаналізовано проблему лояльності та прояв конформізму у професійному середовищі. Увагу приділено формуванню психологічного ресурсу особистості у період соціально-економічної кризи, акцентовано на питаннях збереження психічного здоров'я як чинника гармонізації особистісного простору.

Висвітлено теоретичні основи соціальної психології територіальних спільнот. Запропоновано соціально-психологічну концепцію рефлексивного капіталу територіальних спільнот, яка об'єднує умовно суперечливі концепти соціального та креативного капіталів. Подано епірично виявлені зв'язки рефлексивних властивостей територіальних спільнот різного масштабу - від сусідської громади до регіонів. Показано роль рефлексивного капіталу у вирішенні таких проблем, як гуманізація стосунків (профілактика цькування у шкільній спільноті), переживання нащадками наслідків історичної травми Голодомору та конструювання єдності країни, запобігання трагедіям спільного блага громади, врахування регіонального рівня медіакультури, підвищення рефлективності лідерів і діалогу з громадою.

Розглянуто роль і значення медіа-освіти як ефективного засобу запобігання медіа-насильству та медіа-маніпуляціям, утечі людини від реальності, поширенню медіа-залежностей. Відзначено актуальність розробленої в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України Концепції впровадження медіа-освіти в Україні, яку затверджено на засіданні Президії НАПН України. Виокремлено триетапний план дій, що охоплює всі ланки системи неперервної освіти: дошкільну, шкільну, позашкільну та вищу освіту, освіту дорослих, а також освіту засобами мас-медіа: експериментальний етап (2010 - 2013 рр.); етап поступового укорінення медіа-освіти та стандартизації вимог (2014 - 2016 рр.); етап подальшого розвитку медіа-освіти та завершення її масового впровадження (2017 - 2020 рр.). Доведено, що зазначений комплекс заходів дасть змогу подолати розрив у рівнях медіа-культури населення нашої та європейських держав, що сприятиме євроінтеграції України, економічному зростанню, підвищенню рівня психологічного благополуччя молоді за умов інформаційного суспільства.

Визначено поняття "абсорбційні здібності" (АЗ). Виділено складові АЗ (здібності - надбання, асиміляція, трансформація, експлуатація знань); виміри АЗ (ефективність, розмах, гнучкість); рівні аналізу АЗ (індивідуальний, організаційний, міжорганізаційний). На основі конструкта АЗ, розробленого в межах менеджменту знань, запропоновано будувати концептуальну модель медіакомпетентності на основі повної схеми управління знаннями - від їх пошуку до експлуатації. Представлено інноваційно-абсорбційну модель медіакультури, яка відображає створення суб'єктом певних знань, що є основною культури. Охарактеризовано принципові складовою моделі - виклик, актуалізацію, генерацію та експлуатацію.

Систематизовано та узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід наукових досліджень у сфері психології спільнот і психології рефлексії, визначено мультиметодний підхід вивчення рефлексивних властивостей територіальних спільнот трьох масштабів: глобального, регіонального і локального. Виявлено основні закономірності розвитку рефлексивних властивостей сучасної територіальної спільноти: зростання вагомості рефлексії в існуванні спільноти і капіталізації рефлексії як спільного блага спільноти в поствіртуальну епоху. Запропоновано концепцію рефлексивного капіталу територіальної спільноти, яка поєднує компоненти креативного і соціального капіталів. Емпірично доведено закономірності розвитку рефлексивних властивостей територіальних спільнот у площині рефлексії взаємовідображення суб’єктів (зокрема щодо багатомовності і критичності), у просторовому і часовому вимірі взаєморозуміння і взаємоузгодження образів спільноти, емоційного наснаження колективною взаємодією. Охарактеризовано навчальні програми розвитку рефлексивних властивостей спільноти засобами медіаосвіти, що сприяє гуманізації стосунків у шкільній спільноті, подоланню і профілактиці моббінгу і кібер-буллінгу.

Досліджено соціальні настановлення як взаємопов'язані ставлення до соціальних об'єктів, що мають складну структуру та регулюються метакогнітивними чинниками у формі групової рефлексії. Проаналізовано імпліцитні та експліцитні соціальні настановлення представників різних регіонів щодо єдності України та соціальної самоповаги за різного потенціалу групової рефлексії у найближчих середовищах спілкування. Виявлено значущий прямий зв'язок між рівнем рефлексивної ємності середовища міжособового спілкування та імпліцитною соціальною самоповагою. Доведено, що групова рефлексія досвіду та ставлення є механізмом опосередкування зв'язку експліцитних та імпліцитних форм у системі соціальних настановлень самоповаги, які опосередковують регіональні соціальні експліцитні та імпліцитні настановлення на єдність. Доведено можливість реконструкції непродуктивних соціальних настановлень через перебудову системи взаємозв'язків між настановленнями експліцитної та імпліцитної форм на основі активізації групової рефлексії в середовищі дружнього спілкування та/або за умов використання процедур групової рефлексії досвіду та ставлення в тренінгу.

Наведено порівняльний аналіз найпоширеніших моделей медіаосвіти з такими параметрами: характер взаємодії суб’єктів, основне психологічне новоутворення учнів. Вміщено три таблиці: порівняння одно- та двобічних моделей медіаосвіти, в яких вказано головну ідею, мету та вади моделей, таблицю вікових новоутворень, що визначають медіаризики для дітей різного віку. Вказано, що головною метою вітчизняної моделі медіаосвіти постає створення середовища розвивального спілкування для збалансованого розвитку психіки дитини в інформаційному просторі відповідно до її вікових та індивідуальних особливостей. Обгрунтовано соціально-психологічну модель як найбільш відповідну сучасному інформаційному простору. Підбито підсумки першого, підготовчого етапу всеукраїнського медіаосвітнього експерименту. Виявлено перешкоди для розвитку медіаосвіти: недостатній рівень медіаграмотності вчителя, оснащеності педагогів психологічними технологіями організації паритетного спілкування й рефлексії; недостатньо впорядкована система нормативно-правового забезпечення й фінансової підтримки інноваційного процесу. Визначено завдання на найближчу перспективу. Наведено порівняльний аналіз найпоширеніших моделей медіаосвіти за такими параметрами: характер взаємодії суб'єктів, основне психологічне новоутворення учнів. Обгрунтовано соціально-психологічну модель медіаосвіти.

Представлен сравнительный анализ наиболее распространенных моделей медиаобразования со следующими параметрами: характер взаимодействия субъектов, основное психологическое новообразование учащихся. Помещены три таблицы: сравнения одно- и двусторонних моделей медиаобразования, в которых указаны главная идея, цель и недостатки моделей, и таблица возрастных новообразований, определяющих медиариски для детей разного возраста. Указано, что главной целью отечественной модели медиаобразования является создание среды развивающего общения для сбалансированного развития психики ребенка в информационном пространстве в соответствии с его возрастными и индивидуальными особенностями. Обоснована социально-психологическая модель как наиболее подходящая в современном информационном пространстве. Подведены итоги первого, подготовительного этапа всеукраинского медиаобразовательного эксперимента. Выявлены препятствия для развития медиаобразования: недостаточный уровень медиа грамотности учителя, оснащенности педагогов психологическими технологиями организации паритетного общения и рефлексии; недостаточно упорядочена система нормативно-правового обеспечения и финансовой поддержки инновационного процесса.

A comparative analysis of the most common models of media with the following parameters: the nature of the interaction of the subjects, the basic psychological formation of students. Placed three tables: a comparison of unilateral models of media education and media education models bilateral comparisons, which indicate the main idea, purpose and disadvantages of the models and the table of age neoplasms, defining mediarisks for children of all ages. It is indicated that the main purpose of the domestic model of media education is to create an environment for developing communication balanced development of the child's mind in the information space according to his age and individual characteristics. Grounded socio-psychological model as the most suitable in today's information space. Results of the first, preparatory stage of Ukrainian media educational experiment. Identified obstacles to the development of media education: lack of media literacy teachers, equipping teachers psychological technologies of communication and organization of parity reflection, not streamlined system of legal support and financial support to the innovation process. The tasks for the near future.

Висвітлено питання віртуалізації повсякденного життя, масової втечі до несправжніх світів, інформаційного перевантаження, нових потенційно небезпечних (принаймні досі невідомих) феноменів поствіртуальної реальності. Запропоновано концептуальний апарат нової галузі - медіапсихології. Рефлексивне управління описано як модель взаємодії суб'єктів, що опосередковано інформаційно-комунікаційними технологіями. Увагу приділено основним закономірностям впливу медіа на психіку дитини у процесі соціалізації. Розкрито механізми вказаного впливу на прикладі проблеми зростання дитячого ожиріння внаслідок зловживання телераціоном. Запропоновано вікову періодизацію медіаризиків. Проаналізовано проблему зростання агресивності дитячої та підліткової аудиторії. Розглянуто новітні форми жорстокості у віртуальному просторі (кібер-булінг). Введено поняття рефлексивного капіталу спільноти, яке можна використовувати для регулювання дитячих конфліктів і створення системи профілактики цькування у шкільному середовищі.

Увагу приділено проблемі підготовки особистості до ефективного професійного самоздійснення на ринку праці, яке розглянуто у соціально-психологічному розрізі з позицій теорії групової рефлексії, ресурсового підходу й актуальної ситуації вибору професії. Проаналізовано здобутки зарубіжної науки, розглянуто роль престижності у професійному виборі особистості. Подано дані всеукраїнського моніторингу рівня та чинників престижності професій, що здійснюється Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України з 2008 р. На основі аналізу емпіричних даних щодо уявлень про професійну успішність і конкурентоздатність, фінансових домагань, професійної мобільності, якості професійного планування тощо розгорнуто картину готовності вітчизняної молоді до професійного самоздійснення на ринку праці.

Викладено основні психологічні аспекти вияву професійної ідентичності студентів ВНЗ. Висвітлено психологічні проблеми формування професійної свідомості психологів на етапі підготовки у ВНЗ. Проаналізовано методи психологічної підтримки як засоби попередження розвитку посттравматичних стресових розладів в учасників бойових дій. Визначено напрями корекційних заходів оптимізації правової свідомості осіб із низьким економічним статусом. Увагу приділено проблемам формування професійної ідентичності медичних психологів.

Подано результати науково-дослідної роботи "Соціально-психологічні аспекти взаємодії інформаційного та освітнього просторів України", що виконувалася лабораторією психології масової комунікації та медіаосвіти протягом 2009 - 2013 рр. Медіапсихологію розглянуто як нову галузь, що інтегрує напрацювання психології та наук із соціальних комунікацій і є концептуальною основою медіаосвіти. Увагу приділено найбільш дискусійним проблемам взаємодії медіа та освіти: візуальному догмату сучасних медіапрактик, проблемам медіанасильства і медіазалежності. На основі емпіричних досліджень виокремлено три прикладні напрями медіапсихології: вікову, педагогічну та сімейну. Виявлено особливості соціалізації дитини під впливом сучасних медіа, запропоновано вікову періодизацію медіаризиків, індивідуально-психологічну типологію медіапрактик старшокласників. У медіапсихологічних дослідженнях розглянуто різноманітні чинники взаємодії сім'ї з медіапростором, зокрема такі як образ сім'ї в українських теленовинах і вплив популярних телесеріалів. Запропоновано модель сімейної медіаосвіти.

Розглянуто взаємодію підлітків у віртуальних групах як основу розвитку патріотизму. Приділено увагу соматичній терапії травми у реабілітації ветеранів АТО з симптомами бойового стресу. Охарактеризовано особливості міжособистісного спілкування в соціальних мережах. Визначено шлхи оптимізації гіпоадаптивної поведінки студентів-медиків. Вивчено психологічний зміст феномену комунікативної залежності особистості. З'ясовано особливості сприймання гендерних ролей у процесі групової взаємодії.

Визначено особливості дистанційного і традиційного навчання за допомогою Інтернету, в контексті організації інтерактивного навчання. Досліджено засоби, якими досягається інтерактивність в навчанні за допомогою Інтернет-мережі. Проаналізовано переваги дистанційного навчання у сфері освіти для обдарованих. Розглянуті інтернет-ресурси для організації інтерактивного навчання забезпечують додаткові канали взаємодії вчителя та учнів, даючи змогу як ставити питання й отримувати відповіді, так і отримувати спільне бачення учнями матеріалу та його розуміння.

Досліджено соціальну реабілітацію як одну з найактуальніших тем сучасної теорії і практики соціальної роботи. Розглянуто сучасні науково-практичні проблеми соціальної реабілітації в контексті визнання права особистості на гідне життя, забезпечення рівності та дотримання принципу недискримінації в ситуації включення індивіда в соціум. Концептуалізовано практики соціальної реабілітації, які розглядаються на макро-, мезо- та мікрорівнях. Запропоновано шляхи вдосконалення соціально-реабілітаційних практик для окремих категорій реабілітантів.