Розроблено рекомендації щодо низькотемпературного зберігання фізичних перетворювачів: повільне охолодження в разі силіконового захисного шару або швидке охолодження в разі захисного шару з епоксидного лаку після обробки поверхні 25 %-им розчином гліцерину.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.2*715-638-601.2в733 + Р353.522.3

Рубрики:

Загальна зоологія

Консервування крові

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі запропонованих способів зберігання ферментних біосенсорів відпрацьовано технологічний процес, який дозволяє швидко й зручно проводити процедури заморожування, зберігання й відігрівання цих пристроїв. Для цього було розроблено й виготовлено зразки низькотемпературних контейнерів, холдер-касет, обладнання для заморожування згідно з необхідними режимами. З урахуванням виготовленого устаткування створено технологію довгострокового зберігання мініатюрних електрохімічних біосенсорів на основі глюкозооксидази.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*669.3-636-601.2

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для пошуку шляхів тривалого зберігання біосенсорів (БС) за допомогою низьких температур вивчено вплив заморожування - відігрівання з різними швидкостями охолодження на структурний стан глюкозооксидази. Щоб запобігти втраті властивостей ферменту у процесі низькотемпературного зберігання (НТЗ) застосовано такі кріопротектори: гліцерин, 1, 2-пропандіол і диметилсульфоксид. Гліцерин і 1, 2-пропандіол виявилися придатнішими для НТЗ глюкозооксидазного сенсора, що дозволило не лише забезпечити збереження білкової частини біосенсора, а й не порушити захисного шару поверхні БС.

Вивчено вплив низьких температур і кріопротекторів на внутрішньо- й міжмолекулярні взаємодії в білках, білок-ліпідних комплексах, штучних і природних мембранах. Охарактеризовано вплив низької температури й кріопротекторів на конформацію й функціональну активність білків, а також на модифікацію білок-ліпідних взаємодій в мембранах. Досліджено взаємодії неорганічних катіонів у кріобіологічних системах, проникність на етапах низькотемпературного консервування. Вивчено методом ЕПР вплив низьких температур і кріопротекторів на активність переносу електронів дихальним ланцюгом мітохондрій. Розроблено технологію низькотемпературного зберігання біосенсорів на основі глюкозооксидази. Показано, що катіони утворюють в кріобіологічних системах комплекси з молекулами кріопротекторів і протиіонами, які зменшують ймовірність утворення сольових містків між білками, забезпечуючи кріозахист біоструктур. Установлено порушення білково-ліпідних взаємодій в мембранах у присутності непроникних кріопротекторів, що за наступного заморожування клітин призводить до порушення проникності мембран. Доведено, що мембрана гепатоцитів перешкоджає взаємодії молекул кріопротекторів з дихальним ланцюгом мітохондрій, але із підвищенням концентрації захисна функція мембрани зменшується.

Досліджено активність окисно-відновлювальних реакцій (ОВР) дихального ланцюга мітохондрій гепатоцитів щурів за допомогою методу електронного парамагнітного резонансу спінового зонда (ТЕМПОН). Встановлено, що за величиною константи швидкості відновлення спінового зонда температурна залежність функціонування дихального ланцюга мітохондрій за умов штучного гіпобіозу є подібною контролю. Зменшення константи швидкості при виході зі стану гіпобіозу вказує на зниження активності ОВР дихального ланцюга, можливо, в результаті структурних модифікацій внутрішньої мембрани мітохондрій гепатоцитів за цих умов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*551.322.6*723

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методу спінових зондів одержано нові дані щодо можливих механізмів цитотоксичної дії низки гідрофільних полоксамерів із великими гідрофільними (ПЕГ) блоками, що може призводити до зниження множинної лікарської стійкості (МЛС) ракових клітин. Для цього досліджено взаємодію ряду гідрофільних полоксамерів і окремо високомолекулярних ПЕГ як гідрофільних блоків полоксамерів, з модельними мембранами, живими клітинами та білками різної структури, а також їх вплив на конформаційну рухливість ліпідів мембран клітин і макромолекул різних білків. Показано, що введення в еритроцити людини та щурів 5 % полоксамерів 188, 237, 338 і 407, які мають у структурі великі гідрофільні ПЕГ блоки, як правило, супроводжувалося сильним зниженням мікров'язкості мембран клітин, іноді в 1,5 і більше разу (полоксамер 338 і 407). ПЕГ-1500 також ефективно зв'язувався з ліпідами мембран ліпосом, мітохондрій і еритроцитів, у результаті чого мікров'язкість мембран еритроцитів знижувалася протягом 1 год. Уведення осмотично активного ПЕГ-2000 в еритроцити людини призводить до стійкої в часі дегідратації клітин. За допомогою спінових зондів одержано нові дані щодо взаємодії високомолекулярних ПЕГ-1500, ПЕГ-2000 і ПЕГ-4000 з гідрофобною порожниною (кишенею) поверхні глобули альбуміну за допомогою гідрофобних метиленових груп. Так як інтегральний мембранний глікопротеїн ракових клітин P-gp, вбудований у мембранний ліпідний бішар, у тому числі й за допомогою поверхневих гідрофобних ділянок макромолекули P-gp, зроблено припущення, що механізм інгібування P-gp гідрофільними полоксамерами може бути пов'язаний з порушенням або з ослабленням білково-ліпідної взаємодії макромолекули P-gp з ліпідами мембран ракових клітин під дією ПЕГ блоків. Встановлено, що механізми цитотоксичної дії полоксамерів різної будови універсальні для багатьох клітин, не тільки ракових, і полягають в сильному зниженні мікров'язкості мембран клітин, яке призводить до зниження активності багатьох мембранних білків і ферментів. У гідрофільних полоксамерів є додаткові механізми цитотоксичності та пригнічення МЛС ракових клітин, пов'язані з дією великих ПЕГ блоків на мембрани та додаткове розпушення мембран, ослаблення білок-ліпідної взаємодії між глікопротеїном P-gp і ліпідами мембран ракових клітин, дегідратація мембран клітин, можлива взаємодія ПЕГ блоку з макромолекулою P-gp з подальшою зміною активної конформації макромолекули білка.

Мета роботи - дослідження впливу низьких температур на внутрішньо- та міжмолекулярні взаємодії в білках. Використано методи гель-хроматографії, електрофорезу, НВЧ-діелектрометрії, калориметрії, оптичної спектроскопії та ЕПР спінового зонду. Встановлено, що повільне заморожування (1 - 7 град/хв) природних білкових сумішей (сироватка кордової крові, фолікулярна рідина, екстракти плаценти людини) призводить до порушення внутрішньомолекулярних взаємодій у біомакромолекулах із розпушенням поверхневих поліпептидних ланцюгів і подальшою агрегацією біомакромолекул.

Методом диференціальної адіабатичної сканувальної калориметрії досліджено вплив фракцій екстрактів плаценти на теплову денатурацію мембранозв'язаних білків еритроцитів (МЗБЕ). На термограмі денатурації білих тіней еритроцитів зареєстровано 4 переходи. Показано, що додавання фракцій екстрактів плаценти до суспензії МЗБЕ призводить до підвищення значень температури денатурації всіх груп білків, за винятком спектрину.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732.241.3 + Р281.792

Рубрики:

Біологія людини

Препарати, які отримують з крові та тканин тварин

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*66с8 + Е0*723.4-604.2

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз ефективності кріоконсервування еритроцитів коня і бика з застосуванням однокомпонентного (20 % ДМСО) і комбінованого (10 % ДМСО, 20 % ПЕО-1500) захисних середовищ. Методами флуоресцентної мікроскопії та проточної цитофлуориметрії встановлено, що флуоресцентний барвник 3-DAB забарвлює мембрани еритроцитів і може застосовуватися для оцінки їх стану на всіх етапах кріоконсервування. Виявлено, що використання комбінованих захисних середовищ дозволяє значно покращити результати кріоконсервування еритроцитів коня і бика у порівнянні з однокомпонентними середовищами. За цитофлуориметричними даними встановлено, що показники еритроцитів коня після кріоконсервування у середовищі на основі ДМСО не відповідали контрольним, навіть після відмивання від кріопротектора, а після заморожування у комбінованому захисному середовищі і відмивання від кріопротекторів вони відповідали контрольним. Посилення флуоресценції мембран еритроцитів коня і бика та зміни їх стану на цитограмах після змішування з 20 %-м розчином ДМСО свідчать про його потужну мембранотропну дію. Рівень гемолізу еритроцитів коня і бика після застосування комбінованого захисного середовища на всіх етапах кріоконсервування значуще нижчий, ніж після використання 20 %-го розчину ДМСО.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.4 + Р458.154.1-53

Рубрики:

Тканинна терапія. Клітинна терапія

Опіки

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ