Вивчено питання відстроченої краніопластики післяопераційних дефектів черепа в експерименті матеріалами біологічного й небіологічного походження. Зазначено, що дослідження виконане на 100 білих щурах, у яких оцінювали ефективність різних способів консервації кісткового клаптя. Змодельовано великоклаптеву краніотомію, достатню для оцінювання консолідації та остеоінтеграції трансплантатів різного походження. Наведено результати порівняльної характеристики матеріалів, що використовуються у разі відстроченої краніопластики в експерименті (аутокістки, протакрилу, титану, нанокомпозитної металокераміки та нанокомпозитної металокераміки на титановому каркасі) за допомогою морфологічного та комп'ютерно-томографічного методів дослідження. Найкращим способом збереження кісткового клаптя склепіння черепа для подальшої відстроченої краніопластики є заморожування. Цей спосіб дозволяє досягти найкращої остеоінтеграції та кісткової консолідації аутотрансплантату із краями дефекту черепа. У зразках кісткових аутотрансплантатів, імплантованих у підшкірну жирову клітковину для зберігання протягом 1,5 місяця, розвиваються деструктивно-дегенеративні зміни, які, проте, в цей термін не перешкоджають процесам регенерації та перебудови кістки у разі їх імплантації з метою краніопластики. Гістологічне та морфометричне дослідження ступеня деструкції аутокістки показало, що найменш виражена резорбція за даними показника "відносний об'єм кісткової тканини" характерна для аутотрансплантатів, збережених у морозильній камері, порівняно з іншими (аутотрансплантатами, збереженими в живих біологічних тканинах). Встановлено, що використання протакрилу для відстроченої краніопластики дефектів черепа характеризується повною відсутністю процесів остеоінтеграції протакрилового імплантату з краями дефекту черепа. Встановлено, що за відсутності збереженого кісткового клаптя, застосування перфорованих титанових платівок, металокерамічних нанокомпозитних матеріалів, перфорованих титанових пластинок, залитих нанокомпозитною металокерамікою, є найбільш ефективними методами краніопластики в експерименті. Використання таких матеріалів супроводжується остеогенезом різного ступеня вираженості та формуванням зон активної кісткової регенерації, переважанням репаративно-відновних процесів над дегенеративно-дистрофічними.