По-новому розглянуто національно-патріотичні та релігійно-філософські аспекти творчості "Руської Трійці", Т.Шевченка, П.Куліша, осмислено набуток донедавна заборонених в Україні письменників-емігрантів Б.Лепкого, Є.Маланюка, О.Ольжича, О.Теліги, Ю.Дарагана, О.Лятуринської, О.Стефановича. Досліджено грані образу часу у поетичній думці Ліни Костенко, вперше в українському літературознавстві висвітлено філософсько-художні шукання польської поетеси, Нобелівського лауреата'96 Віслави Шимборської. Особливу увагу акцентовано на інтелектуальному потенціалі, образності, державницьких ідеалах та філософській глибині української літератури, психології митців слова.

На матеріалі культурних фактів і творчості письменників різних періодів літературного розвитку розкрито нові аспекти історії української та польської літератур, проаналізовано особливості взаєморецепції українського та польського письменства, визначено точки дотику та відштовхування на рівні авторських текстів. Увагу приділено творчості таких письменників, як М. Гоголь, Л. Українка, І. Франко, Л. Стаффа, К. Ценглевич.

На материале культурных фактов и творчества писателей разных периодов литературного развития раскрыты новые аспекты истории украинской и польской литератур, проанализированы взаиморецепции укранских и польских писателей, определены точки касания и отталкивания на уровне авторских текстов. Уделено внимание творчеству таких писателей, как Н. Гоголь, Л. Украинка, И. Франко, Л. Стаффа, К. Ценглевич.

В компаративному руслі розглянуто рецепцію творів сучасної польської письменниці М. Гретковської на її батьківщині та в Україні. Виокремлено домінантні ідеї та ключові проблеми її творчості, проаналізовано стиль письма. Сприйняття творчості письменниці в Україні досліджено в її взаємодії з окремо виділеними імперативними дискурсами, що стосуються опозиції колективне-індивідуальне. Прояви таких дискурсів виявлено у зверненні М. Гретковської до жіночого та національного первнів, що протиставляються патріархальній структурі суспільства та космополітизму. Специфіку читацької та критичної рецепції творів письменниці проаналізовано з урахуванням спільної посттоталітарної дійсності двох народів.

Уперше досліджено українські рецепції художньої й есеїстичної прози (в оригіналі та перекладах) польських письменників XX ст. А. Бобковського, Т. Боровського, Г. Герлінга-Грудзінського, В. Гомбровича, Т. Конвіцького, Ч. Мілоша, А. Стасюка. Динаміку рецептивного процесу простежено на діахронному зрізі порівняно з польськими, а принагідно й іншими європейськими трактуваннями аналізованих творів. Виявлено інтерпретаційні домінанти українських текстів-реакцій (Ю. Андруховича, О. Бойченка, А. Бондаря, О. Коцарева, Б. Матіяш, К. Москальця, М. Рябчука, А. Павлишина, Ю. Прохаська, О. Сливинського, Н. Сняданко, С. Яковенка та ін.). Розкрито й осмислено проблематику рецептивних текстів, які систематизовано відповідно до виявлених у них культурно-аксіологічних акцентів. Більшість зібраних та упорядкованих матеріалів уведено в науковий обіг уперше.

Уперше всебічно та системно розглянуто Франкову рецепцію творчості І. Котляревського - поетичну та наукову (інтердисциплінарну), а також Франкове висвітлення літературного наслідування, видавничої історії, освітнього вивчення, наукового осмислення і театрального та живописного освоєння творів першого класика нової української літератури в Галичині та на Наддніпрянщині. Простежено знакові паралелі, відмінності та контрасти між окремими творами обох письменників (''Наталка Полтавка'' - ''Украдене щастя''; ''Енеїда'' - ''Лис Микита'', ''Мойсей''). Подано неперевершені тексти поетичної котляревськіани І. Франка.

Друга книга "Садиби Франка: наукового збірника заповідника "Нагуєвичі" присвячена вшануванню 165-го ювілею від Дня народження українського національного генія Івана Франка. Репрезентовано абсолютно нові документальні матеріали, статті та повідомлення, огляди та рецензії з актуальних проблем франкознавства, музейної справи, історії України та суміжних країн, культурології, мистецтвознавства, етнографії, музикознавства, літературознавства, історичного краєзнавства, археологи, джерелознавства, історіографії, спеціальних історичних дисциплін та досліджень, пов'язаних із розвитком туризму та музейної педагогіки.