Розкрито зміст основних загальновживаних гімнастичних термінів зі стройових вправ, крокування та бігу (шикування, гімнастичні розминання, дії в русі, фігурне марширування, рухи по колу, перешикування з рухом у косих напрямах), вправ на розвиток фізичних якостей та вільні вправи. Подано трактування понять з прикладних вправ (лазіння, переповзання, метання та ловля), вправ з предметами (гімнастичною палицею, скакалкою), вправ на гімнастичних приладах (викрути, повороти, підйоми, хвати), акробатичних вправ ( сальто, шпагати, стійки, перекати), вправ художньої гімнастики (хвиля, помахи, ходьба, біг, рівновага).

Мета дослідження - обгрунтування рівня спортивної придатності та подальшого успішного функціонування спортсменів у обраному виді спорту. В дослідженні взяли участь як спортсмени-початківці (без розряду), так і кваліфіковані стрибуни у воду (III, II, I, КМС), з них: 123 хлопчики та 117 дівчаток віком від 9 до 13 років. Використано наступні методи: теоретичний аналіз, експериментальні дослідження, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, методи математичної статистики. Встановлено взаємозв'язок між загальною складністю обов'язкових і довільних стрибків і рівнем кваліфікації спортсменів. Встановлено, що у віці з 9 до 11 років спостерігається певне зростання спортивної майстерності, шляхом збільшення кількості та складності обов'язкової та довільної програми стрибків. Висновки: одним з основних критеріїв для визначення спортивної придатності юних стрибунів у воду може бути розроблена оцінка спортивно-технічної підготовленості.