Висвітлено історію дослідження, наведено характеристику збудників й епізоотологічні відомості про найбільш поширені інфекційні захворювання тварин і птиці (бруцельоз, сап, туберкульоз, лептоспіроз, паратуберкульоз, інфекійний атрофічний риніт, контагіозну плевропневмонію великої рогатої худоби, копитну гниль, епізоотичний лімфангіт, трихофітію, мікроспорію, ензоотичну пневмонію й актинобацильозну плевропневмонію свиней, актинобацильоз). Розглянуто патогенез, особливості перебігу та симптоми, засоби діагностики, лікування та профілактики даних захворювань, описано патолого-анатомічні зміни в організмі хворих тварин і птиці. Обгрунтовано необхідність проведення регулярних діагностичних досліджень і здійснення спеціальних, ветеринарно-санітарних і організаційно-господарських заходів з метою ліквідації хронічних інфекцій, розроблено нові підходи щодо їх профілактики й оздоровлення неблагополучних господарств.

Освещена история исследования, даны характеристика возбудителей и эпизоотологические сведения о наиболее распространенных инфекционных заболеваниях животных и птицы, в частности, таких, как бруцеллез, сап, туберкулез, лептоспироз, паратуберкулез, инфекционный атрофический ринит, контагиозноя плевропневмония большого рогатого скота, копытная гниль, эпизоотический лимфангит, трихофития, микроспория, энзоотическая пневмония и актинобациллезная плевропневмония свиней, актинобациллез. Рассмотрены патогенез, особенности течения и симптомы, средства диагностики, лечения и профилактики данных заболеваний, описаны патолого-анатомические изменения в организме больных животных и птицы. Обоснована необходимость проведения регулярных диагностических исследований и осуществления специальных, ветеринарно-санитарных и организационно-хозяйственных мероприятий с целью ликвидации хронических инфекций, разработаны новые подходы к их профилактике и оздоровлению неблагополучных хозяйств.

Наведено данi про молекулярно-бiологiчнi властивостi вакцинних штамiв вiрусу сказу, на підставі чого запропоновано концепiю їх використання для створення антирабiчних вакцин.

Викладено сучасне розуміння поняття "сапронозів" сільськогосподарських тварин. Показано, що всупереч догмам "вчення про механізм передачі інфекції", за цих хвороб середовищем існування й джерелом збудника інфекції можуть бути абіотичні об'єкти. Грунтуючись на наукових працях епідеміологів, розкрито місце спінозів у епізоотології, виведено загальні закономірності, причини та передумови їх виникнення, розкрито сучасні відомості про збудників, клінічний і патолого-анатомічний їх вияви. Наведено характеристику патогенезу, описано епізоотологічні особливості, викладено сучасні методи діагностики, специфічної профілактики та заходи боротьби з цими хворобами.

Изложено современное понимание понятия "сапронозов" сельскохозяйственных животных. Показано, что наперекор догмам "учения о механизме передачи инфекции", при этих болезнях средой обитания и источником возбудителя инфекции могут быть абиотические объекты. На основании научных трудов эпидемиологов раскрыто место спинозов в эпизоотологии, выведены общие закономерности, причины и предпосылки их возникновения, раскрыты современные сведения о возбудителях, клинический и патолого-анатомический их проявления. Приведена характеристика патогенеза, описаны эпизоотологические особенности, изложены современные методы диагностики, специфической профилактики и меры борьбы с этими болезнями.

На підставі результатів багаторічних досліджень, які висвітлюють основні біотехнологічні прийоми, представлено науково обгрунтовану універсальну стратегію, реалізація якої дозволить збільшувати імуногенність антирабічних препаратів. Стратегія включає: відбір безпечних та високоімуногенних вакцинних штамів вірусу сказу; шляхи підвищення "врожаю" вірусу в клітинних системах; підвищення імуногенності кінцевого продукту; удосконалення схеми контролю виробництва препаратів і підбір інактиваторів, які мінімально впливають на конформаційно залежні антигенні детермінанти вірусу сказу; використання для виготовлення вакцин відібраних серій препаратів з рівнем імуногенності не менше 3 МО; підбір ад'ювантів, що дозволить підсилити імуногенність кінцевого продукту.

Викладено сучасне розуміння питань епізоотології, діагностики, диференційної діагностики інфекційних хвороб птиці. Надано різнобічну оцінку заходів профілактики та боротьби із хворобами на основі останніх інструктивних матеріалів, виданих в Україні. Подано характеристику збудників згідно із сучасною таксономічною класифікацією, розкрито механізми розвитку захворювань за умов інтенсивних технологій. Запропоновано найбільш сучасні антибактеріальні препарати та дезінфектанти, а також новітні вакцинні препарати, які на сьогодні є на ринку нашої держави та використовуються із профілактичною метою. Подано детальну інформацію про такі хвороби, як аризоноз, вірусний гепатит каченят, грип птиці, інфекційний ларинготрахеїт, нейсеріоз, орнітоз, пулороз, сальмонельоз, спірохетоз, чума качок, хвороба Ньюкасла.

Викладено сучасне розуміння питань епізоотології, діагностики, диференційної діагностики інфекційних хвороб птиці. Здійснено різнобічну оцінку заходів профілактики та боротьби з хворобами на основі останніх інструктивних матеріалів, виданих в Україні. Охарактеризовано збудників, які подано згідно із сучасною таксономічною класифікацією. Розкрито механізми розвитку захворювань за умов впровадження інтенсивних технологій. Запропоновано найбільш сучасні антибактеріальні препарати і дезінфектанти, а також новітні вакцинні препарати, які на сьогодні є на ринку нашої держави й використовуються із профілактичною метою. Підкреслено, що суттєвою ланкою оптимізації економічних показників птахівництва є стабілізація епізоотичної ситуації з інфекційних (бактеріальних і вірусних) хвороб птахів. Наголошено, що важливим завданням служби ветеринарної медицини птахівницьких господарств є забезпечення стійкого благополуччя та попередження виникнення інфекційних хвороб птиці на підконтрольних територіях.

Наведено диференційну діагностику хвороб свиней за окремими діагностичними синдромами. Зазначено, що диференційній діагностиці одночасно піддаються інфекційні, паразитарні та незаразні хвороби цього виду тварин. Проаналізовано клініко-епізоотологічні та патологоанатомічні дані. Наведено інформацію про відбір патматеріалу для дослідження та методи лабораторного діагностування. Подано схему диференційної діагностики захворювань свиней. Розглянуто хвороби, які характеризуються блискавичним перебігом і раптовою смертю. Досліджено хвороби, які перебігають з синдромом ураження суглобів і кульгавості, а також які супроводжуються хиткою ходою та залежуванням та інші.

Індекс рубрикатора НБУВ: П546.2 + П862.4

Рубрики:

Умови утримання тварин у приміщеннях

Серотерапія. Вакцинотерапія

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено управління як іманентний процес. Приділено увагу деяким важливим процесам у ветеренарній медицині. Класифіковано імунобіологічні засоби. Охарактеризовано протиінфекційний захист і його імунобіологічний механізми. Досліджено імунобіологічні препарати для активної специфічної профілактики та терапії. Розглянуто зазначені засоби на основі антитіл. Проаналізовано поширені засоби для імунокорекції, профілактики та лікування інфекційних хвороб. Обгрунтовано основні принципи та наведено класифікацію протиепізоотичних заходів. Визначено функції ветеринарного менеджменту. Надано інформацію про епізоотологічні та маркетингові дослідження в системі управління такими засобами. Викладено порядок роботи з ветеренарними імунобіологічними засобами.

Увагу приділено списку Міжнародного епізоотичного бюро, транскордонним хворобам, епізоотологічним, економічним і технічним даним щодо найважливіших інфекцій та основному способу боротьби з ними - стемпінг-ауту. Особливу увагу приділено численним ілюстраціям клініки та патології.

Розглянуто інфекційні та незаразні хвороби риб, що мешкають у водоймах України. Описано понад 140 інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб риб, методи їх діагностики, профілактики та лікування. Зауважено, що зазначені методи дозволяють контролювати функціональний стан риб у нормі і під впливом патогенів і забруднення водойм. Висвітлено сучасні погляди на етіологію, епізоотологію, патогенез і клініку хвороб риб.

Розглянуто загальні інфекції бактеріальної етіології (зокрема, лептоспіроз, пастерельоз, сибірка, хламідіоз). Подано моніторинг інфекційних хвороб в Україні, де піднімаються питання проведення епізоотичного моніторингу інфекційних патологій тварин та зооантропонозів (класична чума свиней, африканська чума свиней, лептоспіроз, сказ, сибірка, анаеробні інфекції тощо). Описано інфекції вірусної етіології (зокрема, герпес-вірус, вірусний артеріїт, грип, сказ, інфекційна анемія). Розкрито проблему хвороб мікотичної етіології. Подано загальну характеристику інтерферонів. Висвітлено унікальні властивості наноматеріалів та їх біологічну активність, яка може бути використана, зокрема, для адресної доставки лікарських препаратів, особливо у боротьбі з онкологічними захворюваннями і небезпечними інфекціями; для цілей генної та молекулярної інженерії; для покращання якості довкілля; у харчовій промисловості тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.354

Рубрики:

Інфекційні хвороби, характерні для котів

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати моніторингових досліджень з вивчення рівня поширення каліцивірозу котів та особливостей його прояву в умовах міста Київ за період 2012 - 2016 рр. Всього було клінічно обстежено 2085 тварин, з яких у 174 лабораторно виявлений вірус каліцивірозу котів. За результатами наших досліджень, найбільш схильні до захворювання безпородні коти - 36,2 %, тварини британської породи - 16,1 %, перської - 7,5 %, а також російський сфінкс - 20,1 %. Найчастіше хворіють молоді тварини віком від 1 до 6 місяців (48,8 %). Найменшу частку хворих на каліцивіроз становлять дорослі тварини віком від 2-х років (6,9 %). Перебіг інфекції багато в чому залежить від умов утримання тварин. Гостро, з великим відсотком летальності, вона проходить у кошенят 2 - 6-місячного віку. У дорослих кішок, особливо за їх скупченого утримання, гострий перебіг хвороби часто переходить у латентний або хронічний. Каліцивіроз у Києві виявляється практично цілий рік у вигляді ензоотій з весняними та осінніми підйомами цієї хвороби. Найбільшу кількість хворих тварин реєстрували в осінній період (37 %) та навесні (29 %). Основною найбільш ранньою клінічною ознакою за гострого перебігу хвороби є серозний кон'юнктивіт (60 %) та риніт, за хронічного - катаральний трахеїт і бронхіт, а іноді - пневмонія (20 % тварин). Надані результати досліджень надають можливість розширити наукові знання щодо ролі вірусу каліцивірозу кішок у виникненні масових захворювань у тварин, а також можуть бути використані при подальшому вивченні епізоотології вірусних інфекцій у кішок з метою вдосконалення лікувально-профілактичних заходів.

Однією з найбільш значущих інфекційних хвороб тварин на території України є сказ. В Україні щорічно реєструється значна кількість спалахів цього захворювання серед тварин різних видів і диких м'ясоїдних, домашніх і сільськогосподарських тварин. Найбільша кількість випадків спостерігається у диких м'ясоїдних. Вогнища сказу в Україні трапляються практично по всій території. Проаналізовано випадки сказу на території Північної та Західної України. Незважаючи на всі методи боротьби, проведення вакцинацій, контроль диких та безпритульних тварин, випадки захворювання на сказ все ж трапляються. Наведено відомості про поширення сказу в північних та західних областях України - Житомирській, Рівненській, Волинській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській за 2008 - 2016 рр. На території Північної та Західної України за 9 років зареєстровано значну кількість випадків сказу тварин. Найбільше випадків - 30 % з 9 областей України - припадає на Хмельницьку обл., 22 % - на Житомирську обл. Ці показники свідчать про те, що з 9-ти областей північної та західної України Хмельницька і Житомирська області мають найнапруженішу епізоотичну ситуацію щодо сказу тварин: там налічується 52 % випадків сказу, тоді як в інших семи областях - лише 48 %. Відзначено, що епізоотична ситуація зі сказу за 2008 - 2016 рр. у вказаних регіонах є нестабільною і характеризується періодичними підйомами та спадами напруженості. На основі порівняльного аналізу показників поширеності сказу за 2008 - 2016 рр. проведено епізоотологічне районування північних і західних областей України, що надало змогу розділити територію на 3 зони: з низькою, середньою та високою напруженістю епізоотичної ситуації.

Досліджено особливості імунопрофілактики сказу як однієї з найнебезпечніших нозоологічних одиниць інфекційної патології домашніх і диких м’ясоїдних тварин. Висвітлено основні аспекти епізоотології сказу за сучасних умов, особливості парентеральної та пероральної антирабічної вакцинації та розкрито роль специфічної профілактики сказу в Україні. Особливу увагу приділено авторським дослідженням імунобіологічних властивостей вакцинних штамів вірусу сказу та розробкам методів контролю за імуногенною активністю інактивованих антирабічних вакцин.

Висвітлено основні поняття добробуту тварин, розглянуто біотичні й етичні аспекти у ветеринарній медицині. Проаналізовано міжнародні та національні нормативно-правові акти, що регламентують здоров'я і добробут тварин та безпечність і якість продукції. Розглянуто питання охорони навколишнього природного середовища під час експлуатації підприємств із переробки продукції тваринництва. Увагу приділено імунобіологічним засобам і їх впливу на природну резистентність організму тварин. Наведено характеристику кормових добавок. Вивчено вплив лізин-протеїнових добавок на продуктивність, резистентність і якість м'яса тварин.

Досліджено історію розвитку та становлення законодавчого забезпечення ветеринарної медицини України. Увагу приділено питанням законодавства України з питань ветеринарної медицини. Охарактеризовано структуру та функції центрального апарату Державної служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Досліджено загальні положення про облік у ветеринарній справі. Охарактеризовано організацію ветеринарно-санітарного контролю у тваринницьких господарствах. Увагу приділено питанням організації та управління підприємницькою діяльністю у ветеринарній медицині.

Проаналізовано стан благополуччя тварин з різних напрямів тваринництва, включаючи передовий досвід європейських країн та регламенти, які є основою благополуччя тварин у світі. Розкрито основи біобезпеки в умовах сучасного ведення тваринництва. Біобезпека - це попередження, зменшення та елімінація впливу небезпечних біологічних чинників (агентів) на людей, тварин, рослин та на навколишнє середовище.

Досліджено один з аспектів інфекційної патології домашніх, сільськогосподарських, диких тварин та людини. Висвітлено важливі характеристики методів лабораторної діагностики сказу в сучасних умовах. Представлено основні методики детекції антигену в патологічному матеріалі, вірусовиділення, визначення геному та здійснення філогенетичного аналізу вірусу сказу, що представлені в "Керівництві з діагностичних тестів та вакцин для наземних тварин" (МЕБ, 2021). Наведено вказані методи оцінювання антирабічного імунітету та контролю антирабічних вакцин.