За допомогою методу динамічного термогравіметричного аналізу досліджено термостабілізувальну дію ряду імідофенілметакрилатів щодо полістиролу, введених у полімер шляхом кополімеризацїї. Показано, що деякі з досліджених домішок майже не впливають на термостабільність полімеру. Встановлено, що найбільш перспективними для подальшого вивчення є малеімідофенілметакрилати та сукцинімідофенілметакрилати, що містять просторово не утруднені подвійні зв'язки, а також сукцинімідофенілметакрилати з громіздкими замісниками та фталімідофенілметакрилати, що мають нітрогрупу в імідному циклі.

Досліджено стабілізувальну дію розробленого на кафедрі хімії ВМС нового класу легуючих мономерів - імідофеніл(мет)акрилатів за їх ковалентного введення в макромолекули полістиролу. Розглянуто можливий механізм цієї дії в інертній атмосфері. Показано, що на термостабільність модифікованого полістиролу (ПС) практично не впливає ізомерія мономеру (мета- або пара-похідна) та наявність акрилату або метакрилату. Виявлено, що оптимальною концентрацією введення імідофеніл(мет)акрилатів, що стабілізують ПС за його термодеструкції на повітрі є близько 5 % моль, а в інертній атмосфері - близько 1 % моль. Доведено, що процес деструкції ПС в інертній атмосфері інгібують або уповільнюють продукти розпаду імідного фрагмента додатку.