Розглянуто теоретичні положення та розроблено методичний інструментарій щодо організації мережі регіональних центрів з техніко-технологічного обслуговування та дорадничої діяльності в аграрній сфері України. Проведений аналіз наявності та стану сільськогосподарської техніки в аграрному секторі економіки показав, що більша частина техніки, яка використовується в господарствах технічно застаріла, вироблена ще за радянських часів і лише невелика частина - це сучасна імпортна техніка. Із причин технічної несправності та фізичного зношення щорічно не використовується 25 - 35% сільськогосподарських машин, що призводить до розтягування агротехнічних строків виконання робіт і втрат 20 - 30% врожаю. Дослідження стану машинобудівних підприємств для аграрного сектору економіки показало, що ситуація з виробництвом вітчизняної техніки є вкрай напруженою. Активізація роботи вітчизняних машинобудівних підприємств з випуску сільськогосподарської техніки можлива тільки у співпраці із закордонними виробниками аграрної техніки. При цьому імпортні комплектуючі займають в загальній комплектації більше 50 % і є головними робочими вузлами обладнання. Доведено, що однією з ключових проблем українських сільгоспвиробників є відсутність власних обігових засобів, а фінансові установи не охоче кредитують підприємства аграрного сектору, враховуючи мораторій на купівлю та продаж сільськогосподарських земель. У 2013 році набув чинності Закон України "Про аграрні розписки", яким для виробників сільськогосподарської продукції було запроваджено новий механізм залучення коштів для своєї діяльності під заставу майбутнього врожаю - інститут аграрних розписок. Аграрні розписки можуть бути ефективним інструментом фінансування купівлі техніки та виробничих послуг. Обґрунтовано доцільність формування мережі регіональних центрів з техніко-технологічного обслуговування та дорадництва в аграрній сфері України, що дасть змогу аграрним підприємствам не здатним придбавати сучасну техніку та технології, отримувати інноваційні послуги техніко-технологічного та дорадницького характеру. Створення і функціонування регіонального центру можливе за умови його прибутковості. Потужності регіонального центру визначаються шляхом розрахунку балансу потужностей регіону: сумарний обсяг всіх видів робіт з виробництва сільськогосподарських культур у регіоні, мінус агротехнічні можливості арарних підприємств регіону.