Для определения патогенетической значимости иммунологических расстройств при черепно-мозговой травме (ЧМТ), протекающей на фоне травматического токсикоза, в зависимости от индивидуальной реактивности организма проведены экспериментальные исследования на 106 белых беспородных крысах-самцах. Моделировали изолированную ЧМТ, турникет и сочетанную травму (ЧМТ + турникет). В зависимости от состояния индивидуальной реактивности у крыс развивалось три типа посттравматической реакции. Выраженность иммунологических реакций при возбудимом типе ЧМТ имела умеренный характер, сильный - при промежуточном, чрезмерный - при тормозном типах. Она также соответствовала продолжительности жизни травмированных животных. Декомпрессия на начальном (30-минутном) этапе существенно не изменяла иммунный ответ, а на позднем (60-минутном) - резко его активировала. Такой характер иммунологического ответа отражал процесс накопления в крови токсических веществ из ишемизированных тканей конечностей. Отмеченные нарушения стали основанием для проведения интенсивной иммуномодулирующей терапии уже в начальном периоде травмы.

Вперше встановлено невідомі раніше сторони патогенезу поєднаної черепно-мозкової травми (ЧМТ) і ендотоксикозу, спричиненого тривалим здавленням кінцівок. Вперше визначено лікувальну ефективність кверцетину за цієї патології. Вперше уточнено механізми його впливу на ланки оксидативного стресу, імунологічну резистентність, структуру цитокінемії. Вперше встановлено механізми оксидантно-антиоксидантних розладів, порушень клітинної та гуморальної ланок імунної системи за збудливого, проміжного та гальмівного типів посттравматичної з реакції в динаміці. Вперше виявлено залежність цих порушень від вираженості системної запальної реакції та токсемії. Вперше встановлено модулювальну роль індивідуальної реактивності в характері порушень метаболізму та імунній відповіді організму. Вперше показано, що кверцетин здатний блокувати ефекти ендотоксинів, що утворюються за тривалого здавлення м'яких тканин.