Вперше в українському мистецтвознавстві проаналізовано особливості пластичної режисури в контексті сучасного українського театрального мистецтва й екстрапольовано філософський концепт трансгресії на галузь пластичної режисури. Розглянуто проблематику трансгресії художніх форм у сучасному вітчизняному театрі, а також окреслено шляхи та перспективи розвитку вітчизняної пластичної режисури в контексті глобальних і глокапьних тенденцій сценічного мистецтва XXI ст. Теоретично обґрунтовано феномен пластичної режисури в українському театральному мистецтві 1990-2020 рр. Виявлено специфіку сенсових пластичних взаємодій актора як одного з основних засобів втілення режисерської концепції та використання візуальної пластичної виразності в сучасній театральній практиці українських режисерів. Проаналізовано спільні та відмінні ціннісні установки, а також форми репрезентації акторської тілесності в теоретичних розробках та сценічній практиці провідних режисерів XX - початку XXI ст. Розглянуто особливості процесів конвергенції елементів візуальних та аудіальних видів мистецтв в умовах вітчизняного театрального простору означеного періоду та виявлено специфіку й індивідуальні особливості використання засобів пластичної виразності з метою розкриття сенсово-змістового наповнення постановок.

Розглянуто та проаналізовано особливості пластичної режисури в контексті сучасного українського театрального мистецтва. Розглянуто проблематику трансгресії художніх форм у сучасному вітчизняному театрі, а також шляхи та перспективи розвитку вітчизняної пластичної режисури в контексті глобальних та локальних тенденцій сценічного мистецтва XXI ст.