Розроблено теоретико-методологічні засади формування молодіжної сімейної політики в Україні, проаналізовано демографічне та соціально-економічне становище українських молодих сімей та проведено порівняльну оцінку їх міжнародного соціального захисту. Визначено державну молодіжну сімейну політику та запропоновано її модель. Розроблено довгостроковий аналітичний прогноз шлюбно-сімейної ситуації в Україні до 2050 р. Сформульовано та обгрунтовано перспективи розвитку державної підтримки молодих сімей, запропоновано шляхи та механізми реалізації молодіжної сімейної політики.

Проаналізовано демографічне і соціально-економічне становище українських сімей та проведено порівняльне оцінювання соціального захисту сімей у закордонних країнах. Наведено довгостроковий аналітичний прогноз шлюбно-сімейної ситуації в Україні за розрахунками чисельності та складу населення. Визначено та обгрунтовано перспективи розвитку державної підтримки молодих сімей, шляхи реалізації молодіжної сімейної політики в Україні, її вплив на соціально-демографічні процеси.

Проаналізовано сучасне становище системи соціального обслуговування, визначено основні характеристики соціального замовлення, запропоновано заходи, спрямовані на підвищення ефективності соціального обслуговування.

Проаналізовано норми, що містяться в законодавчих актах національного та міжнародного права щодо соціальної відповідальності бізнесу, визначено аспекти соціальної відповідальності у трудових відносинах та проблеми, пов'язані з інституціональною недосконалістю соціальної відповідальності, а також пріоритети соціально відповідальної поведінки бізнесу.

Соціальне середовище розглянуто крізь призму демотиваційних чинників. Проведене дослідження виявило різницю світосприйняття та ціннісних настанов населення України, що пояснюється значними міжпоселенськими та регіональними відмінностями. Визначено подальші пріоритети людського розвитку, що урунтуються на специфіці соціальних процесів у регіонах України. Акцентовано увагу на значних міжпоселенських відмінностях за окремими параметрами. Запропоновано регіональний розподіл індексу соціального середовища. З урахуванням регіональних та територіальних особливостей визначено пріоритетні напрями покращання стану соціального середовища та запропоновано можливі шляхи вирішення виявлених проблем.

Досліджено проблему гендерно зумовленого насильства. Узагальнено результати опитування експертів, які працюють у сфері попередження та протидії даній формі насильства та представляють різні інституційні сектори. Надано аналіз експертних оцінок причин та основних форм гендерно зумовленого насильства, визначено ключові проблеми, що стримують ефективність заходів з протидії гендерно зумовленому насильству, а також окреслено основні підходи до формування відповідної політики на державному рівні.

Ураховуючи мультидисциплінарний характер досліджень людського розвитку, розглянуто питання застосування суб'єктивної оцінки для його поглибленого вивчення. На основі аналізу останніх досягнень наукової думки обгрунтовано поняття оцінювання загалом, узагальнено визначення категорії "суб'єктивна оцінка", виявлено підходи до вивчення суб'єктивної оцінки. Запропоновано перелік додаткових індикаторів за всіма блоками Індексу регіонального людського розвитку. За допомогою кореляційного аналізу показників суб'єктивної оцінки громадян України зі значеннями показників Індексу регіонального людського розвитку визначено найбільш близькі за змістом показники суб'єктивної оцінки, прийнятні для дослідження взаємозв'язку оцінки населенням тих чи інших аспектів життєдіяльності з показниками людського розвитку. Виявлено залежність між суб'єктивними і об'єктивними оцінками населення та деякі особливості взаємозв'язку економіки з іншими сферами людського життя. Доведено, що показники суб'єктивної оцінки не можуть бути включені до розрахунку з метою визначення типів регіонів, однак можуть слугувати критерієм для дослідження людського розвитку з урахуванням суб'єктивного бачення.

Наведено основні результати досліджень, спрямованих на розв’язання проблеми підвищення своєчасності та повноти інформації щодо динаміки рівня життя населення України, необхідної для прийняття управлінських рішень у сфері соціально-економічної політики та оцінки її результативності й ефективності. Висвітлено методологічні підходи до розрахунку Індексу благополуччя населення України, що базується на узагальненні міжнародного досвіду у цій сфері та національного досвіду розрахунків Індексу регіонального людського розвитку. Розглянуто сучасний прикладний інструментарій оперативного оцінювання та прогнозування окремих показників рівня життя населення.