Досліджено проблему сучасного теоретико-методологічного наповнення змісту такої опозиції, як "війна-мир", де особлива увага приділяється їхньому значенню як військових термінів. Застосування новітніх технологій у сфері військових можливостей сучасних світових держав призводить до необхідності номінації великої кількості понять, тому безперечної актуальності набувають операції семантико-стилістичного аналізу значення таких неоднозначно визнаних у суспільстві постсучасності концептів війни і миру. Особливості семантики військової термінології у порівнянні із загальновживаними моделями цих слів проявляється на рівні лексичного значення та криється у специфічному прояві полісемії. Обираючи для дослідження соціально-філософський зміст таких співвідносних понять як війна і мир, було запропоновано проаналізувати феномен зазначених термінів із метафізичної точки зору розуміння і освоєння людиною процесів перетворення світу.

Здійснено спробу проаналізувати концепції соціальних змін в умовах постійно функціонуючих локальних конфліктів з точки зору забезпечення ними процесу формування єдиного соціокультурного простору. Доводиться необхідність узгодження сучасних світових і національних тенденцій соціальних конфліктів із попередніми для того, щоб уявляти масштаби та логіку дії кожного напрямку. У свою чергу, революційні зміни, не дивлячись на можливість нищівних руйнувань, все одно мають творчий характер, сприяють формуванню особливого типу людини та відповідного його потребам культурного середовища, а моделювання цивілізаційних перспектив тієї чи іншої країни стає неможливим поза дослідженням сутності самого соціокультурного процесу розвитку її народу, який базується на традиціях, національній ідентичності, принципах господарської культури та специфічній взаємодії рушійних сил соціального розвитку.

Здійснено спробу проаналізувати мілітарний аспект соціально-економічних умов колективної взаємодії як чинника запобігання ескалації збройних конфліктів сучасності. Доводиться, що воєнна сфера діяльності безпосередньо використовує інтелектуальні здобутки всіх цивільних науково-технологічних розробок, тому і формування військового кадрового забезпечення "Інтелектуальним воїном" набуває сьогодні характер невідкладного завдання. Стверджується, що глобальний світ має соціально-системний характер мережевої комунікації, тому зафіксованим положенням є обмежений характер матеріальних і природних ресурсів за які можна воювати, але не бажано знищувати. Зазначену кардинальну суперечність можна вирішувати виключно у таких соціокультурних контекстах, як наука, освіта, мистецтво тощо, які допоможуть змінити світову трагедію знищення життєвого простору кожної конкретної людини та суспільства загалом.