Дисертація присвячена питанням профілактики і оптимізації лікування ГСУ в акушерстві. На першому етапі дослідження методом ретроспективного епідеміологічного аналізу визначена поширеність ГСУ пуерперію в Чернівецькій області на протязі 1992-1996 рр., їх структура і динаміка, популяційні фактори ризику ГСУ. Показана залежність рівня септичних післяпологових станів від частоти оперативного родорозв'язання, кореляція захворюваності на акушерський сепсис і венеричні захворювання. Виявлені можливі резерви зниження рівня ГСУ після пологів: призначення УЗД матки, цитоскопії маткових лохій, місцеве використання антибактеріальних засобів. На другому етапі дослідження на основі вибіркового методу показана ефективність розроблених автором методик профілактичного використання декаметоксину як основного антисептика в пологах, з метою санації вагіни вагітним групи ризику ГСУ. Вперше доведена ефективність включення внутрішньоматкового лаважу декаметоксину в комплекс лікувальних заходів при післяпологових ендометритах.

Мета дослідження - оцінювання ефективності застосування прогестеронової підтримки у жінок з пізніми ускладненнями вагітності, з ознаками фетоплацентарної дисфункції. Обстежено 65 жінок з клінічно зазначеною фетоплацентарною патологією - затримка внутрішньоутробного росту плода I - II стадії (15), маловоддя (20), їх сполучення (25), гіпоплазія плаценти (5 випадків), починаючи з 24 - 27-тижневого терміну. Перед початком лікування проводили фармакологічну пробу для оцінювання потенційної користі прогестеронової підтримки шляхом дослідження впливу сублінгвальної форми прогестерону на кровообіг в структурах матково-плацентарно-плодового судинного русла. Доведено позитивний ефект від використання прогестерону щодо частоти передчасних пологів у жінок з пізніми ускладненнями вагітності, асоційованими з фетоплацентарною дисфункцією. Значущого впливу прогестерону при застосуванні лише в другій половині вагітності щодо перинатальної смертності, неонатальної захворюваності не встановлено. Зроблено висновок про перспективність проведення подальших досліджень на більшому клінічному матеріалі, в рандомізованому форматі.