Проаналізовано німецьку культурну ідею у музиці XVIII - XX ст. як осередок національно-ментального прояву стосовно фольклористської атрибутики національної музичної якості. Розглянуто теоретичний принцип "романтичного гігантизму" як ментальний показник німецької культурної ідеї у музиці Нового часу. У зазначеному ракурсі висвітлено явища німецького "бідермейєра" у спрямованості останнього до авангарду-поставангарду XX ст. та у цьому контексті виділено "загальнонімецькі" риси творчості Ф.Шуберта, Г.Малера, А.Шєнберга. Відзначено історико-стильовий континуум романтизму як детермінанту музично-ментальних прерогатив німецького художнього мислення.

Досліджено системні аспекти явища «нової простоти» як стильової категорії сучасного музичного мистецтва. Вирішено наступні завдання: з'ясовано музикознавчі підходи до феномену «нової простоти» та її проблемного кола у музикознавчому дискурсі; обгрунтовано світоглядні та художньо-стильові засади формування концепції «нової простоти» у творчості західноєвропейських композиторів другої половини XX століття; висвітлено творчі інтенції індивідуально-композиторських версій «нової простоти» у просторі радянського/пострадянського музичного мистецтва; визначено методичні засади дослідження феномену «нової простоти»; розглянуто вербальний дискурс композиторів-репрезентантів «нової простоти» в контексті методологічної спрямованості сучасного музикознавства; досліджено авторське композиторське слово як передумову музикознавчого моделювання теоретичної концепції «нової простоти»; розглянуто музично-стильову парадигматику другої половини ХХ - початку XXI ст. як чинник контекстуальних значень «нової простоти»; виявлено змістовний комплекс поняття простоти у визначені художньо-естетичних засад музичного мистецтва; обгрунтовано антиномія простоти-складності як чинника музично-стилістичного комплексу «нової простоти»; визначено змістовні значення категорії «нового» в академічному музичному мистецтві XX ст. і «новій простоті»; досліджено значення жанрово-комунікативного модусу і компенсаторної функції «нової простоти» (на прикладі «слабкого стилю» В. Сильвестрова); розглянуто тенденцію універсалізації музично-семантичного комплексу «нової простоти» в сучасному мистецтві на прикладі виявлення її семантичних функцій в кіномистецтві. Запропоновано оригінальну теоретичну модель «нової простоти» як системного жанрово-стильового явища сучасного музичного мистецтва, що володіє константним стильовим комплексом, який є невід'ємним атрибутом сучасної композиторської практики. Обгрунтовано симбіотичну якість «нової простоти» як стильової тенденції сучасної музики у її зв'язках з актуальною світоглядною парадигмою композиторської творчості, сучасного мистецтва і культури. Виявлено параметри буття стильового комплексу «нової простоти» на жанровому, образно-змістовному, музично-тематичному, драматургічному та виконавському рівнях в їх проекціях на композиторські індивідуально-авторські композиційні концепції. Таким чином, «нову простоту» розглянуто як самодостатній жанрово-стильовий феномен та актуальну тенденцію розвитку сучасного музичного мистецтва.