Висвітлено еволюцію національних господарств та економічної думки провідних країн світу від найдавніших часів до сучасного періоду. Проаналізовано умови появи різних економічних теорій, напрямів, шкіл. Розкрито особливості господарського розвитку у періоди формування світових цивілізацій, середньовіччя, становлення національних держав, розвитку монополістичної конкуренції. Досліджено розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина XX ст.). Проаналізовано економічний розвиток України за умов радянської економічної системи та становлення ринкових відносин у 1990-х рр. Охарактеризовано світове господарство й основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець XX - початок XXI ст.). Розглянуто практичні рекомендації представників різних економічних течій і шкіл щодо удосконалення механізмів управління складними соціально-економічними системами.

Освещена эволюция национальных хозяйств и экономической мысли ведущих стран мира с давних времен до современного периода. Проанализированы условия появления различных экономических теорий, направлений, школ. Раскрыты особенности хозяйственного развития в периоды формирования мировых цивилизаций, средневековья, становления национальных государств, развития монополитистической конкуренции. Исследовано развитие национальных экономик стран Европейской цивилизации в системе мирового хозяйства под влиянием научно-технической революции (вторая половина XX ст.). Проанализировано экономическое развитие Украины в условиях советской экономической системы и становления рыночных отношений в 1990-х гг. Охарактеризованы мировое хозяйство и основные направления экономической мысли на этапе информационно-технологической революции (конец XX - начало XXI ст.). Рассмотрены практические рекомендации представителей различных течений и школ по усовершенствованию механизмов управления сложными социально-экономическими системами.

Обгрунтовано ідею управлінських інновацій через надання можливостей переходу до парадигми міжрегіональної інтеграції в процесі просування економіки за інноваційним шляхом розвитку. Увагу приділено можливостям, пов'язаним зі створенням єдиної системи мотивації та стимулювання економічних суб'єктів інноваційної діяльності, вдосконаленням економічних режимів їх інноваційної активності. Узагальнено вітчизняних і зарубіжний досвід функціонування регіональних інноваційних структур, наведено розрахунки за систематизованими методиками інноваційного потенціалу Донецького регіону у порівнянні з загальнонаціональним потенціалом.

Обоснована идея управленческих инноваций посредством предоставления возможностей перехода к парадигме межрегиональной интеграции в процессе продвижения экономики по инновационному пути развития. Уделено внимание возможностям, связанным с созданием единой системы мотивации и стимулирования экономических субъектов к инновационной деятельности путем усовершенствования экономических режимов их инновационной активности. Обобщен отечественный и зарубежный опыт функционирования региональных инновационных структур, приведены рассчеты по систематизированным методикам инновацинного потенциала Донецкого региона в сравнении с общенациональным потенциалом.

Визначено, що функціонування інноваційного потенціалу суб'єктів господарювання не може відбуватися некеровано, оскільки проведення цього процесу є важливою частиною реалізації інноваційної стратегії. Теоретично узагальнено та розроблено практичні рекомендації щодо організації, планування, контролю та корегування інноваційного потенціалу промислових підприємств. Наведено методику визначення синергетичного ефекту взаємодії інноваційних ресурсів промислових підприємств, що характеризуються підвищеною фондомісткістю виробництва, специфікою організації матеріального постачання й особливостями збуту готової продукції. Аналіз поточного та перспективного рівня інноваційного потенціалу запропоновано проводити за комплексом загальновідомих та авторських методик, що дозволяє одночасно врахувати різні аспекти прояву інноваційного потенціалу, а також скоректувати проведені розрахунки відповідно до специфічних особливостей ресурсних стратегій конкретного підприємства.

Розглянуто основні теоретичні питання вдосконалення існуючих систем мотивації представників інтелектуальної праці в Україні. З'ясовано комплекс факторів впливу на характер взаємозв'язків мотивів і стимулів та причини їх внутрішньої конфліктності. Доведено, що конфліктність притаманна як комплексу мотивів із боку найманих робітників, так і стимулів, запропонованих роботодавцями. Показано, що у основі дисгармонічності й антагонізму мотивів і стимулів є поляризація майнового та соціального статусів головних учасників науково-дослідницького і навчального процесів. Наймані робітники інтелектуальної праці ідентифіковані як "низькоресурсні" виконавці, у яких відсутні інституціонально-правові й економічні важелі протидії пануванню адміністративного апарату вишів як "високоресурсних" розпорядників науково-дослідницьким і навчальним процесами. Зроблено висновок щодо першопричин недоцільності домінування виключно конкурентних принципів у процесі ринкових перетворень освітньо-культурної сфери суспільства, що провокує негативні ланцюгові ефекти у інших сферах його життєдіяльності.

Розглянуто питання структуризації підходів до дослідження складних соціальних систем, перед усім соціально-економічних. Визначено ідентифікаційні ознаки належності найпоширених підходів і методів до міждисциплінарних чи трансдисциплінарних напрямів досліджень. Процесний, фрактальний, структурний методи охарактеризовано як методи-прийоми, що відповідають рівню міждисциплінарних досліджень. Доведено, що сукупність системного, синергетичного, діалектичного, еволюційно-генетичного підходів формує методологічну основу трансдисциплінарних досліджень. На рівні інтегрованої трансдисциплінарної методології кожен з означених підходів характеризується як підхід-метод. Впорядкована структура дослідницьких підходів і методів, що є спрямованою на поглиблене вивчення нелінійних, рухливих економічних систем, підтримує співвідношення між складністю дослідницьких задач і методологічними потенціалами певних підходів-прийомів і підходів-методів.

Розглянуто основні теоретичні питання щодо вдосконалення існуючої класифікації форм відносин власності на основі матричного підходу. Викладено основні принципи матричного підходу та доведено доцільність використання в його межах методології реінтерпретації понять власності. Показано, що складовими процесу реінтерпретації виступають абстрагування та конкретизація категорій, понять, термінів, що надає можливість здійснити перехід між різними рівнями теоретичного та емпіричного знання. Запропоновано оновлену класифікацію форм власності та підкреслено, що головною особливістю наведеної матриці є можливість дослідження відносин власності одночасно на вертикальному та горизонтальному рівнях формоутворень. Показано, що вертикальний рівень класифікує відносини власності за типовими та родовими характеристиками, а горизонтальний рівень показує взаємозв'язки між формоутвореннями власності за видовими та підвидовими ознаками. Доведено, що класифікація відносин власності за матричним підходом надає можливість їх системно структурувати та виявляти такі комбінації видів власності, для яких можна ефективно прогнозувати майбутні трансформації.

Мета роботи - доведення доцільності для міноритарних інвесторів інвестицій в акції банків США тільки зі спекулятивними, а не інвестиційними намірами; виявлення причин недоцільності довгострокового інвестування в сектор за наявності фундаментальних сприятливих умов його розвитку. Банківський сектор (БС) США розглянуто як об'єкт довгострокового інвестування (ДСІ) для інвесторів, що планують бути лише міноритарними акціонерами, у тому числі й для громадян України. Основними методами дослідження обрано графічний аналіз динаміки цін акцій ключових банків США та визначення середньорічного темпу зростання ринкової вартості їхніх акцій. Такий середньорічний темп росту вартості акцій відповідних банків порівняно з динамікою фондового індексу S & P-500. Сектор характеризується сприятливими умовами розвитку, однак доведено доцільність для міноритарних інвесторів інвестицій в акції банків США тільки зі спекулятивними, а не інвестиційними намірами. Уточнено чинники недоцільності ДСІ у цей сектор за наявності фундаментальних сприятливих умов розвитку сектору в країні. Визначено, що спекулятивний характер інвестицій у БС США зумовлений відсутністю сталого довгострокового зростання акцій відповідних банків темпами, що перевищують темпи росту фондового індексу S & P-500. Уточнено основні причини, що гальмують сталий розвиток БС США і не надають можливість інвестиціям у цей сектор випереджати за ефективністю інвестиції в широкий ринок. Основними такими чинниками є суттєвий вплив на банківську діяльність як макроекономічних криз, так і криз за окремими секторами господарства, що є клієнтами банків. Оскільки клієнтами банків, як кредитори, є майже всі сектори господарства, то перелік можливих секторальних криз, які проектуються на банківську систему пропорційно до обсягів кредитування, є досить суттєвим. Це робить інвестиції в БС більш ризиковими в порівнянні з інвестиціями в інші сектори економіки. Конкретизовано властивість БС США та його державного регулювання еволюціонувати в напрямі вдосконалення можливостей протидії економічним кризам. Така властивість зменшує достовірність прогнозів розвитку досліджуваного сектора аналогічно динаміці попередніх періодів і змушує планувати події за більш оптимістичним сценарієм. Визначено неоднорідність БС США за структурою активів і рівнем диверсифікації видів діяльності, що надає можливість різним чином окремим банкам країни проходити періоди економічних криз.