Дисертація присвячена визначенню та дослідженню закономірностей епідемічного процесу дифтерії в Україні в передепідемічний та епідемічний періоди. Проведено комплексний аналіз якісних характеристик дифтерійного процесу (захворюваність, бактеріоносійство, смертність, летальність, рівень колективного імунітету, загалом, в сільській та міській місцевостях, в різних вікових групах, в різних регіонах). Отримані результати дозволили обгрунтовано охарактеризувати епідемічну ситуацію з дифтерії в Україні наприкінці XX століття та виявити головні чинники, що сприяли виникненню епідемії. Визначені вікові групи підвищеного епідемічного "ризику" та регіональні особливості епідемічного процесу. Встановлено, що рівень популяційного імунітету до дифтерії є одним з головних чинників, який визначає особливості епідемічного процесу дифтерії та форми її перебігу від клінічного захворювання до безсимптомного бактеріоносійства. На основі проведених досліджень здійснена комплексна оцінка імунологічної та епідеміологічної ефективності вакцинопрофілактики дітей та дорослих в залежності від схем імунізації, віку щеплених та застосування різних за антигенним навантаженням препаратів. Одержано нові дані щодо залежності стану поствакцинального протидифтерійного імунітету від функціональної активності клітинної ланки системного імунітету та імуногенетичних особливостей організму щеплених.