Досліджено проблему підвищення конкурентоспроможності взуття вітчизняного виробництва за рахунок поліпшення його якості з одночасним зменшенням матеріалоємності, скороченням витрат електроенергії на технологічні потреби, що в підсумку вплинуло на його собівартість. Розроблено новий спосіб коригування деформаційних властивостей натуральних шкір вітчизняного виробництва на стадії виготовлення взуття, зважаючи на відповідні вимоги технологічного процесу формування. Запропонований спосіб обгрунтовано теоретично, підтверджено експериментально та покладено до основи розробленої нової ресурсоощадної технології, з впровадженням якої підвищилась формостійкість взуття, знизилась його собівартість за рахунок економії натуральних шкір для верху взуття, зменшилось електроспоживання на складальних потоках (завдяки усуненню застосування енергоємних пристроїв волого-теплової обробки та сушилок).

Визначено сутність поняття "проектна команда", досліджено особливості її формування за традиційним і новим підходом. Надано пропозиції щодо подальшого формування проектних команд на вітчизняних підприємствах.

Зазначено, що від показника тягучості натуральної шкіри залежить відсоток відходів під час виконання обтяжно-затяжних операцій, тобто матеріальне ресурсозбереження та собівартість взуття. Наведено математичні моделі корегування тягучості шкір з мінеральним наповненням для точного розрахунку площі деталей заготовки. Запропонована концепція способу коригування тягучості шкір передбачає багатоциклічне попереднє розтягнення з фіксацією подовження кожного циклу.

Експериментально підтверджено гіпотезу та математичну модель корегування тягучості шкір із мінеральним наповненням багатоциклічним розтягненням і фіксацією форми матеріалу в розтягнутому стані. Одержано закономірності зміни та кількісні значення залишкового подовження зразків шкір. Запропоновано найбільш доцільний режим трициклічного розтягнення та оптимальний режим зволоження.