Подано оцінку природно-ресурсного потенціалу Північного Причорномор'я, охарактеризовано особливості його використання. Виявлено основні риси розміщення населення і простежено його вплив на довкілля. Розкрито специфіку промислового і сільського господарств. Визначено найважливіші риси рекреаційного природокористування.

Розкрито напрямки підвищення ефективності природоохоронної діяльності в Північному Причорномор'ї. Велику увагу приділено основним економічним механізмам вирішення екологічних проблем та проблемам комплексного розвитку регіону.

Визначено та узагальнено теоретико-методологічні підходи до комплексного дослідження еколого-економічної ситуації в регіоні. З'ясовано наукову суть поняття "антропоприродна взаємодія" та його супідрядність з поняттям "екологічна ситуація" та "еколого-географічний підхід". Виявлено та обгрунтовано принципи комплексного дослідження еколого-економічної ситуації в регіоні, розроблено методичні засади її оцінки. Виявлено взаємозв'язки між господарською діяльністю та природним середовищем і визначенням основних еколого-економічних проблем, які виникають у процесі цієї взаємодії. Проаналізовано вплив господарської діяльності в Північному Причорномор'ї на навколишнє природне середовище, розроблено науково обгрунтовані рекомендації щодо вирішення еколого-економічних проблем розвитку продуктивних сил регіону.

Висвітлено теоретичні основи менеджменту трудового потенціалу регіону, досліджено його розвиток і визначено економічну суть. Удосконалено методичні підходи до аналізу й оцінювання впливу факторів регіонального менеджменту на систему формування та використання трудового потенціалу. Проаналізовано тенденції його формування у регіоні, виявлено особливості менеджменту на регіональних ринках праці. Визначено шляхи вдосконалення регіонального менеджменту формування та розвитку трудового потенціалу. На базі економіко-статистичного моделювання досліджено вплив факторів регіонального менеджменту на систему формування та використання трудового потенціалу. Розроблено організаційно-економічні заходи щодо його вдосконалення.

Визначено предмет, метод і завдання курсу "Регіональна економіка", зміст основних понять: "закон", "закономірність", "принцип", "фактор". Охарактеризовано загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів. Розглянуто принципи, фактори розвитку та розміщення продуктивних сил і їх суть. Досліджено територіальний поділ праці, його суть і зв'язок з формуванням економічних районів, принципи, критерії та чинники економічного районування та районоформування. Визначено основні напрями та завдання державної регіональної економічної політики, роль органів місцевого самоврядування у проведенні державної регіональної економічної політики. Проаналізовано природно-ресурсний, соціально-демографічний, трудовий, фінансовий та інноваційно-інвестиційний потенціали. Розглянуто металургійний, хімічний, лісопромисловий комплекси. Розкрито економічний простір України й особливості розвитку регіональних соціально-економічних систем, а також геоекономічне положення України й її регіонів. Наведено визначення екології, її проблем, екологічного моніторингу, питання збитків від забруднення.

Определен предмет, метод и задание курса "Региональная экономика", содержание основных понятий: "закон", "закономерность", "принцип", "фактор". Охарактеризованы общие закономерности размещения производства и формирования экономики регионов. Рассмотрены принципы, факторы развития и размещения продуктивных сил и их сущность. Исследовано территориальное деление труда, его сущность и связь с формированием экономических районов, принципы, критерии и факторы экономического районирования и районоформирования. Определены основные направления и задания государственной региональной экономической политики, роль органов местного самоуправления в проведении государственной региональной экономической политики. Проанализирован природно-ресурсный, социально-демографический, трудовой, финансовый и инновационнно-инвестиционный потенциалы. Рассмотрен металлургический, химический, лесопромышленный комплексы. Раскрыто экономическое пространство Украины и особенности развития региональных социально-экономических систем, а также геоэкономическое положение Украины и ее регионов. Приведено определение экологии, ее проблем, экологического мониторинга, вопросы убытков от загрязнения.

Розглянуто процеси формування та розвитку трудового й інтелектуального потенціалу регіону за сучасних умов. Проаналізовано зміст таких оновлених категорій, як трудовий капітал регіону, трудовий потенціал регіону, інтелектуальний капітал регіону. Визначено їх місце у системі соціально-економічних категорій. Розкрито особливості державної та регіональної політики у сфері управління трудовими й інтелектуальними ресурсами регіону. Запропонавано методичні підходи до аналізу й оцінювання трудового потенціалу регіону, визначено шляхи підвищення ефективності його використання на основі вивчення роботи регіональних центрів зайнятості. Обгрунтовано пріоритетні напрями й організаційно-економічні заходи щодо удосконалення процесів формування та розвитку трудового потенціалу. Увагу приділено проблемам і перспективам розвитку інтелектуального потенціалу регіону за умов формування постінформаційного суспільства.

Розроблено теоретико-методологічні засади формування та функціонування агросоціальної системи за умов ринкових відносин. Обгрунтовано сутність агросоціальної системи як єдиної батокомпонентної відкритої відтворювальної соціально-економічної системи, яка базується на агроекологічних умовах певної території з урахуванням сільської поселенської мережі та ресурсу робочої сили сільської місцевості. Визначено актуальність дослідження агросоціальної системи України, оскільки в період реформування економіки не були достатньою мірою враховані соціальні орієнтири її розвитку. Визначено основні чинники, які впливають на розв'язання соціально-економічних проблем у сільській місцевості. Встановлено, що агросоціальні системи різних типів формують складну компонентно-функціональну соціально-економічну структуру господарства країни - національну агросоціальну систему. Розроблено методологію оцінювання структурних змін в агросоціальній системі та подано схему аналізу ієрархії оцінювання структурних змін агросоціальної системи. Обгрунтовано вихідні методологічні засади стратегії розвитку агросоціальних систем.

Проаналізовано сучасний стан господарської діяльності фермерських господарств в Україні як однієї з організаційно-правових форм господарювання, що виробляє товарну сільськогосподарську продукцію або надає послуги сільськогосподарським підприємствам. Здійснено аналіз динаміки сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні фермерських господарств, виробництва ними рослинницької і тваринницької продукції, рівня їх рентабельності. Виявлено основні взаємозалежності між виробничою діяльністю фермерських господарств та чисельністю і кількісно-якісним складом працівників фермерських підприємств. На основі здійсненого аналізу визначено основні взаємозв'язки та взаємозалежності між виробничою діяльністю фермерських господарств та станом соціальної сфери сільських поселень. Проаналізовано соціально-відтворювальну функцію аграрних відносин, яка безпосередньо й опосередковано впливає на систему відтворювальних процесів у селянському суспільному середовищі. Обгрунтовано виділення соціально-відтворювальної функції аграрних відносин в окремий науковий напрям дослідження агросоціальних систем.

Визначено теоретико-методологічні засади регіонально-просторової організації господарства. Розглянуто основні види класифікації та типізації регіонів, визначено об'єкти та функції регіональних органів управління, проаналізовано основні завдання державної політики в контексті формування регіонально-просторових систем. Запропоновано можливі напрямки державного управління сучасними процесами регіоналізації.

Поглиблено теоретико-методологічні засади визначення соціально-економічної сутності регіону. Обгрунтовано необхідність трансформації основних елементів територіальної організації господарства та їх структурних утворень. Визначено необхідність врахування соціально-економічних чинників у ході виділення територіальних систем будь-якого рангу, проаналізовано основні типи регіонів, запропоновано механізми активізації економічної діяльності в регіонах різних типів.

Досліджено наукові засади розвитку агросоціальної системи країни. Обгрунтовано методологічні принципи регіонально-просторової організації таких систем з метою вирішення завдань комплексно-пропорційного розвитку аграрної економіки та соціальної сфери сільських територій. Запропоновано схему структурних взаємозв'язків між компонентами агросоціальної системи.

Обгрунтовано теоретичні, методологічні та методичні засади формування, розвитку й регулювання агросоціальної системи України за умов ринкових відносин. Розкрито суть поняття "агросоціальна система", розглянуто методичні підходи щодо її аналізу та визначення механізмів взаємодії елементів. Описано методологію оцінювання розвитку агросоціальної системи, обгрунтовано наукові підходи щодо визначення стратегічних напрямів розвитку агросоціальної системи України. Удосконалено теоретичні засади агросоціального комплексоутворення, які базуються на системі передумов організації господарської діяльності та розселенні населення, особливостях формування агросоціальної системи. Висвітлено принципи розвитку виробничої і соціальної сфери в системній організації національної економіки, наукові підходи щодо визначення пріоритетних напрямів державної політики шляхом запровадження системних принципів оцінювання економічних, соціальних та екологічних передумов. Охарактеризовано механізми державного регулювання економічних і соціальних процесів у селі, систему та напрями вдосконалення законодавчо-нормативної бази подальшого розвитку агросоціальної системи України, вихідні методологічні положення щодо формування стратегії й тактики державної соціально-економічної політики за умов реформування відносин власності на землю.

Розглянуто теоретико-методологічні основи розвитку бізснес-середовища підприємств і організацій за умов глобалізаційних процесів. Розкрито питання ефективності управління, забезпечення економічної безпеки, використання нематеріальних активів, значення обліку, контролю й аналізу у забезпеченні ефективності діяльності підприємств і організацій. Проаналізовано проблеми та тенденції розвитку ринку дистанційної торгівлі в Україні. Показано можливості підвищення ефективності роботи підприємств легкої промисловості на основі впровадження концепції "ощадливого виробництва". Розкрито проблемні питання оцінювання інтелектуального капіталу. Увагу приділено методичним аспектам аналізу праці та заробітної плати в сільськогосподарських підприємствах, аналізу системи управління якістю продукції вітчизняного фармацевтичного ринку, аналітичному забезпеченню контролю виконання бюджетів ВНЗ.

Викладено глобальні та регіональні тенденції сучасного розвитку. Узагальнено підходи щодо сталого розвитку просторових систем, формування сучасної державної політики України, активізації місцевого самоврядування та формування самодостатніх територіальних громад. Зокрема, розглянуто актуальність взаємозв'ку економічного розвитку регіонів та обороноздатності країни. Увагу приділено перспективам міжрегіонального та транснаціонального співробітництва, проблемам децентралізації та бюджетного федералізму України.

Предмет дослідження - сукупність агросоціальних відносин, взаємодія яких обумовлює існування, функціонування і розвиток агросоціальної системи України. Мета роботи - виявлення та аналіз основних соціо-еколого-економічних чинників розвитку агросоціальної системи України як важливий етап у формуванні стратегії посилення соціальної орієнтації функціонування аграрного сектора економіки. Методологія проведення роботи - методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, сучасні концепції організації та управління регіональним розвитком аграрного виробництва. Наукові методи порівняльного й структурного аналізу, статистичних угрупувань та індексний метод застосовано для регіонального аналізу рівня розвитку та територіальної організації агросоціальної системи України; системно-структурний - для оцінювання та групування чинників розвитку та функціонування агросоціальної системи; статистичні методи - для характеристики стану економічних і соціальних процесів тощо. Результати роботи - виявлено зовнішні та внутрішні чинники розвитку та функціонування агросоціальної системи України, запропоновано їх класифікацію, яка дає змогу більш детально проаналізувати вплив кожної групи чинників. Представлено схему взаэмозв'язку складових елементів системи державного регулювання і саморегулювання ринку сільськогосподарської продукції, що дозволяє конкретизувати напрями вдосконалення системи державної фінансової підтримки агровиробників. Висновки: наукові основи дослідження агросоціальної системи формуються сукупністю загальнонаукових підходів, найважливішим серед яких є системний. Він включає єдність взаємодії природних, соціальних і економічних складових в їх тісних взаєминах. Інтеграція наукових знань при такому підході, визначення зовнішніх і внутрішніх чинників діяльності територіальних виробничих систем дозволяє отримати нові наукові результати, використання яких у практичній діяльності сприятиме більш грунтовному розв'язанню проблеми забезпечення сталого розвитку суспільства, а також більш ефективному функціонуванню агросоціальних систем різного територіального рівня, які інтегрують природні, соціальні та економічні взаємозв'язки і залежності.

Висвітлено теоретичні основи детермінантів розвитку бізнес-cередовища підприємств, організацій, закладів вищої освіти в економічних, соціальних та інформаційних аспектах. Особливу увагу приділено механізму забезпечення сталого розвитку підприємницьких структур та безпековим проблемам розвитку підприємництва. Розглянуто питання обліку, контролю та аналізу у забезпеченні ефективності сучасного управління суб'єктами підприємницької діяльності. Досліджено проблему щодо сучасних тенденцій та перспектив стратегічного розвитку підприємництва в Україні та за кордоном.

Заклади вищої освіти все більше перетворюються з установ з традиційними функціями викладання та здійснення наукових досліджень на установи, що мають соціальну роль у сталому регіональному розвитку. Тому метою статті є обгрунтування можливості забезпечення сталого регіонального розвитку на основі соціалізації закладів вищої освіти. Стаття спрямована на розширення розуміння традиційних шляхів забезпечення сталого регіонального розвитку, врахування спроможності закладів вищої освіти забезпечувати поширення знань про сталий розвиток, підтримувати стійкі підприємницькі екосистеми та генерувати управлінські рішення, що впливають на досягнення сталого регіонального розвитку. Оцінка стану інкорпорації Цілей сталого розвитку у документи стратегічного планування в Україні дозволила обгрунтувати п'ять причин необхідності відображення Цілей сталого розвитку в стратегіях регіонального рівня. Запропоновано концептуальну схему впливу закладів вищої освіти на підсистеми досягнення сталого регіонального розвитку, проаналізовано зміни індикаторів сталого розвитку, пов'язаних із діяльністю закладів вищої освіти. Здійснено розподіл кількості закладів вищої освіти за регіонами за складовими рейтингу U-Multirank 2020 з напряму "регіональне залучення" (випускники бакалаврату, які працюють у регіоні; випускники магістратури, які працюють у регіоні; студентські стажування в регіоні; регіональні спільні публікації; доходи від регіональних джерел; публікації у співавторстві з промисловими партнерами). Доведено, що запорукою сталого регіонального розвитку та гармонізації взаємозв'язку "економіка-суспільство-природа" виступають фахівці, здатні враховувати всі аспекти економічного, соціального та екологічного розвитку регіону. Це дозволило виділити основні пріоритети подальшого розвитку соціальної місії закладів вищої освіти.

Досліджено приналежність регіонів до певного типу інноваційного простору, оцінено та систематизовано окремі наукові підходи до типології регіонів країни. Обгрунтовано методичний підхід до оцінювання факторів формування інноваційного простору регіонів України. Запропоновано та систематизовано систему попередніх і остаточних показників щодо оцінки сформованості інноваційного простору регіону. Запропоновано виконання поділу регіонів України за тими параметрами, що оцінюють діяльність інноваційної сфери та свідчать про сформованість інноваційного простору регіону.

Досліджено соціально-економічний вплив пандемії COVID-19 на реалізацію глобальних цілей сталого розвитку. Проаналізовано вплив пандемії коронавірусу на місцеві фінанси. Увагу приділено функціонуванню спільних закладів вищої освіти в умовах пандемії COVID-19, впливу пандемії COVID-19 на розвиток індустрії гостинності. Розглянуто регіонально-системну організацію економіки як чинник реалізації цілей сталого розвитку. Охарактеризовано сучасний стан конкурентного середовища ринку сільськогосподарської продукції України. Розкрито особливості системи професійного навчання державних службовців в Україні. Проаналізовано вплив аутсорсингу на оптимізацію витрат швейного підприємства за стадіями ланцюга створення вартості продукції. Висвітлено теоретичні засади формування стратегії конкурентоспроможності суб'єкта готельного бізнесу. Розкрито основні аспекти управління фінансовим станом суб'єкта господарювання.

Розглянуто актуальні проблеми розроблення стратегії інклюзивного економічного зростання як ключового пріоритету сталого розвитку країни. Значну увагу приділено сучасним закономірностям управління в контексті реалізації цілей сталого розвитку. Досліджено інформаційно-аналітичне забезпечення моделей економічного зростання. Висвітлено проблеми забезпечення фінансово-економічної безпеки національної економіки та інноваційним моделям сталого розвитку туризму. Проаналізовано сектор стартапів в контексті розвитку конкурентного середовища економіки країни. Досліджено управління інноваційним розвитком підприємства на засадах маркетингу. Увагу приділено гендерним диспропорціям на ринку праці. Розглянуто напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах глобалізації. Охарактеризовано міжнародний досвід формування та просування інвестиційного бренду держави. Висвітлено ролі знань на сучасному етапі економічного розвитку суспільства.