Досліджено природу самодифузії молекул аргону і води, які є характерними для класів простих рідин і рідин з розвинутими водневими зв'язками. Прийнято, що коефіцієнт самодифузії рідин є сумою колективних і одночастинкових внесків. Показано, що оцінка колективного внеску, зроблена на основі лагранжевої теорії теплових гідродинамічних флуктуацій, повністю узгоджується з даними нейтронних експериментів. Запропоновано оцінку одночастинкового внеску в коефіцієнт самодифузії, яка також коректно відтворює експериментальні дані.

Проаналізовано властивості води в усьому температурному інтервалі існування її рідкого стану, від переохолодженої області до критичної точки. Наведено результати дослідження характеру температурної залежності питомого об'єму, теплоти випаровування кінематичної зсувної в'язкості та коефіцієнту самодифузії води. Зазначено, що невеликі відхилення від аргоноподібної поведінки використовуються для знаходження середнього числа водневих зв'язків, утворених молекулою води з її найближчими сусідами. Запропоновано тлумачення механізму виникнення максимуму густини води у разі температури 4°С. Зазначено, що аргоноподібний характер температурної залежності основних термодинамічних характеристик води виникає внаслідок обертального руху молекул води. Як результат, відбувається самоусереднення сильно анізотропного міжмолекулярного потенціалу взаємодії у воді. Проаналізовано особливості температурної залежності кінематичної зсувної в'язкості води. Наведено формулу, що описує залежність аргоноподібного внеску до зсувної в'язкості води від температури та питомого об'єму. Представлено теорію формування одночастинкових внесків до коефіцієнту самодифузії води.