Зазначено, що розвиток страхової медицини є одним із актуальних і перспективних напрямів вирішення проблем фінансування охорони здоров'я. Досвід зарубіжних країн свідчить, що відповідні страхові фонди можуть стати вагомим джерелом фінансування, а механізм формування та витрачання цих коштів може забезпечити його адресність. В цьому контексті запропоновано спочатку впровадити загальнообов'язкове державне медичне страхування, яке забезпечуватиме фінансування певного гарантованого рівня соціально-медичних потреб кожному громадянину, а згодом можна перейти до впровадження приватного медичного страхування.

Зазначено, що домінантою в царині податкових платежів є прямі податки, основу яких формує податок на прибуток підприємств. Він є інструментом перерозподілу валового внутрішнього продукту та виконує розподільчу і фіскальну функції, виступаючи у цьому разі одним із основних бюджетоутворювальних податків, що посилює його роль у соціально-економічному розвитку держави. Необгрунтована реалізація фіскальної та регулюючої ролей податку на прибуток може призвести до скорочення виробництва, руйнування інвестиційних стимулів і зниження ділової активності підприємств.

Зазначено, що розвиток страхової медицини є одним з актуальних і перспективних напрямів вирішення проблем фінансування охорони здоров'я. Метою перетворень в існуючій системі охорони здоров'я є створення ринку медичних послуг за дотримання принципу задоволення потреб населення в медичній допомозі. У реформуванні системи медичного забезпечення в Україні є раціональною реструктуризація існуючої мережі закладів охорони здоров'я та прогнозування чисельності медичного персоналу у відповідності до обсягу запланованої роботи та потреб населення в медичній допомозі.

Розглянуто теоретичні та практичні питання фінансового менеджменту. Розкрито основні методи, прийоми та механізми, які використовуються для ефективного управління фінансовими ресурсами, грошовими потоками, капіталом, ризиками за умов посилення впливу глобалізаційних процесів на вітчизняну економіку. Важливого значення набувають нові форми підготовки висококваліфікованих управлінських кадрів у ВНЗ.

Досліджено чинникі, які визначають позитивний інвестиційний клімат в Україні. Серед них: потенційно місткий ринок, наявність багатих природних ресурсів, достатній науково-технічний потенціал, значний сільськогосподарський потенціал (вигідне географічне розташування, сприятливий клімат, родючі грунти), розвинена інфраструктура, кваліфіковані трудові ресурси, сформована законодавча база з питань іноземних інвестицій. Проаналізовано сучасний стан інвестиційного клімату в Україні, який характеризується високим рівнем ризикованості. Обгрунтовано актуальність здійснення таких необхідних заходів для поліпшення інвестиційного клімату в Україні: боротьба з корупцією, реформа судової гілки влади та правоохоронних органів, формування сприятливого інвестиційного іміджу, сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури та фондового ринку, підтримка малого підприємництва.

Досліджено тенденції та суперечності фінансового забезпечення інноваційного розвитку підприємств нафтогазового комплексу (НГК) України. Увагу приділено інтелектуальному капіталу та його впливу на інноваційний розвиток НГК. Здійснено пошук форм, методів та інструментів фінансового забезпечення, зокрема таких як бюджетні, кредитні, венчурне фінансування. Проведено аналіз особливостей та розроблено методичні засади оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств НГК. Проаналізовано світовий досвід залучення інвестицій у нафтогазовидобувну галузь. На основі ідентифікації ризиків нафтогазовидобувних підприємств обгрунтовано науково-методичні підходи до прогнозування й управління ризиками.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР3)305.652.51-640

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ДС49932 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено та обгрунтовано методичний інструментарій оцінювання ефективності діяльності банківських установ. Ураховуючи, що застосування методів оцінювання ефективності діяльності банку визначається суб'єктом оцінювання, споживачем інформації та метою оцінки, встановлено доцільність використання таких груп показників: рентабельності діяльності, ефективності використання ресурсів банку, ефективності управління доходами та витратами, використання персоналу. Запропонований методичний підхід PRREL-оцінювання ефективності діяльності банківських установ передбачає розрахунок 15 відносних коефіцієнтів, які характеризують різні аспекти ефективності, з подальшим визначенням "сірих зон" на основі нормативних значень із урахуванням динаміки зміни показника, який враховується при визначенні бальної оцінки. За результатами бального шкалювання проведено градацію банків за рівнем ефективності діяльності банківської установи на 4 групи: критичний, середній, достатній і високий рівні. Результати апробації методики PRREL укотре підтвердили хибність підходу до оцінювання ефективності діяльності за допомогою єдиного критерію - показника прибутку. Такий підхід зумовлює концептуальну та методичну обмеженість діагностики та виявлення проблем ефективності управління діяльністю банку. За результатами проведеного PRREL-оцінювання найвищий рівень ефективності діяльності визначено в банку, який отримав найнижчий за абсолютним показником прибуток у порівнянні з іншими досліджуваними установами. Використання запропонованої методики PRREL до оцінювання рівня ефективності діяльності банківських установ надає змогу обгрунтувати необхідність здійснення оперативного реагування на негативні зміни шляхом ухвалення управлінських рішень і розроблення комплексу дієвих регулятивних заходів для забезпечення стабільної та ефективної роботи банків. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення домінант забезпечення ефективності діяльності банку, а також порогових значень індикаторів її оцінювання, що надають можливість виявити слабкі місця в діяльності установи.