Наведено стислу характеристику районованих і нових перспективних сортів та гібридів: озимої м'якої та твердої пшениці, кукурудзи, сої, люцерни, грястиці збірної, стоколосу безостого, томата, бавовнику.

Викладено основні методи генетичного аналізу рослин та інших організмів за якісними (альтернативними) та кількісними ознаками. Запропоновано способи, формули та схеми для розрахунків розщеплення ознак у гібридах, визначення частоти кросинговеру. Увагу приділено цитогенетичному та хромосомному аналізу, використанню анеуплоідії в генетичному аналізі та генетиці популяцій.

Подано результати вивчення посухостійкості сортів озимої пшениці з різноманітних екологічних зон за визначенням водоутримної здатності листя у різні фази вегетації за різних умов водоспоживання. Метод дозволяє проводити масову оцінку посухостійкості сортів для використання їх у селекції.

У схрещуваннях із Херсонським карликом 1 між довжиною стебла та компонентами тріадного модуля "кількість зерен в колосі - маса 1000 зерен - маса зерна одного колоса" встановлено різноманітні кореляційні залежності. Кількість зерен у колосі в більшості гібридів різних поколінь змінюється незалежно від довжини стебла. Маса 1000 зерен значною мірою корелює з довжиною стебла; гени короткостебловості діють плейотропно на крупність зерен, зниження довжини стебла лімітує їх індивідуальну масу, що веде до зниження продуктивності колоса. Гомеостатичність генотипів знаходиться у зворотній залежності від потенційної врожайності. Виокремлено лінії з високим гомеостазом та абсолютним вмістом білка в зерні.

На підставі результатів польових дослідів з узагальненням теоретичних знань природного та штучного доборів виявлено тенденції формування продуктивності рослинами озимої м'якої пшениці для східного та південного Степу. Встановлено, що в південному Степу вона формується в основному за продуктивної кущистості, в східному - за кращої озерненості колоса та маси зерна з нього.

На основании результатов полевых исследований с обобщением теоретических знаний естественного и искусственного отборов определены тенденции формирования продуктивности растениями озимой мягкой пшеницы для восточной и южной Степи. Установлено, что в южной Степи она формируется в основном за счет продуктивной кустистости, в восточной - за счет лучшей озерненности колоса и массы зерна с него.