За допомогою методу електронної оже-спектроскопії досліджено вплив електрохімічної корозії на зміну хімічного складу поверхні стоматологічного нікель-хромового (25,3 % am. Cr) сплаву. Встановлено, що зміна хімічного складу металу в поверхневих шарах у процесі корозії призводить до підвищення його корозійної стійкості. Висловлено припущення, що виникнення алергійних реакцій на нікелеві сплави пов'язано з високою концентрацією вуглецю, адсорбованого на поверхні глибиною до трьох міжатомних площин.

Сконструйовано дослідну установку та розроблено технологію спікання кільцеподібних зразків порошкових сплавів на основі заліза. Металографічним і рентгенографічним методами досліджено структуру та властивості цих зразків після спікання. Встановлено, що їх структура після електроспікання є феритно-бейнітно-мартенситною з переважанням мартенситної фази. Виявлено велику кількість хаотично розміщених дислокацій, яка на два та більше порядки вища, ніж кількість дислокацій у вигляді стінок, що позитивно впливає на механічні властивості. На підставі зіставлення структури та властивостей електроспечених кільцеподібних зразків з такими ж характеристиками прямокутних зразків цих же матеріалів, спечених також за допомогою електроконтактного нагріву, показано, що ці характеристики для обох форм зразків майже не відрізняються.

Досліджено кристалічну структуру та властивості спечених за допомогою електроконтактного нагріву порошкових сплавів (сталей) на основі заліза (0,3 ат.% C), легованих Cr, Mn і Mo з домішками 4 ат.% Cu. Ці сплави широко використовуються як функціональні матеріали для виготовлення багатьох деталей комп'ютерів, оргтехніки за допомогою методів порошкової металургії. Легування цих сплавів міддю проведено з метою одержання в них дрібнокристалічної структури для значного покращання їх механічних властивостей. Для зіставлення результатів проведено електроспікання, досліджено структуру та властивості даних сплавів двох складів без домішок міді та з домішками 4 ат.% Cu. Розглянуто структуру та властивості цих сплавів, спечених звичайним методом у печі.

Досліджено кристалічну будову та властивості спечених електроконтактним нагрівом порошкових сплавів на основі заліза (до 0,3 % С, мас. частка), легованих хромом, марганцем і молібденом із 4 % Cu (мас. доля). Показано, що легування міддю зумовлює підвищення міцності, дисперсності структури, сприяє сфероїдизації та подрібненню пор.

Досліджено особливості ефекту зворотної залишкової деформації у відпущеній за різних температурно-часових умов сталі 45Х3Н2М2ФА. Встановлено, що даний ефект виникає в інтервалі напружень 150 - 550 МПа, а його величина контролюється ступенем відпуску сталі.

За допомогою рентгенівських методів дослідження визначено величину мікронапружень, дисперсність блоків і кількість дислокацій у структурі спечених за методом швидкісного електронагрівання зразків легованих залізовуглецевих сплавів з домішками графіту. Вивчено вплив на ці характеристики вмісту вуглецю, тиску пресування, температури і часу ізотермічної витримки. В спечених зразках виявлено значні мікронапруження, які зростають зі збільшенням кількості вуглецю і пов'язані зі структурними та фазовими перетвореннями, що відбуваються внаслідок його розчинення. Структура цих матеріалів містить велику кількість хаотично розміщених і у вигляді стінок дислокацій. Це сприяє формуванню структури з кращими механічними властивостями порошкових сплавів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р364.15

Рубрики:

Окремі методи рентгенологічного дослідження

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено зміни характеристик пористості та дефектності структури спеченого при 1573 К хрому залежно від часу спікання. Показано, що при електроконтактному спіканні хрому спостерігається активація процесу спікання, прискорення дифузійних процесів і переважне заліковування пор великого діаметра. Кількість пор малого діаметра зростає і протікає рівномірний їх перерозподіл за всім об'ємом. Рентгенівське дослідження дефектності структури спеченого електронагрівом порошкового хрому також свідчить про велику швидкість протікання дифузійних процесів релаксації, рухомою силою яких є пружна енергія дислокацій.

Запропоновано метод, який надає змогу скоротити час розробки сплавів на основі нікелю з твердорозчинним зміцненням. Він базується на використанні коефіцієнтів впливу потенціальних легуючих елементів на температури солідусу і ліквідусу, що визначаються з відповідних подвійних діаграм стану. За допомогою методу варіації концентраційних інтервалів легуючих елементів вирішено завдання мінімізації інтервалу кристалізації сплавів, що забезпечує їх високі ливарні характеристики.

Проаналізовано проблеми і негативні фактори, які сьогодні заважають нормальному розвитку української наукової сфери, можливі шляхи виходу з кризи. На прикладі окремих робіт, що виконувалися в Інституті металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України, показано ключову роль державного регулювання у визначенні пріоритетів науково-пошукових фундаментальних прикладних робіт та сфери їх практичного застосування з довгостроковою орієнтацією на підвищення інноваційного рівня міжнародного авторитету країни.