Вперше досліджено жанрово-поетикальні особливості українського віршованого роману XX ст., що зародився на хвилі Розстріляного Відродження, розвивався у творчості шістдесятників і розквітнув на межі тисячоліть. Увагу приділено аналізу спадкоємності та поступального, еволюційного розвитку складного симбіотичного жанру віршованого роману, представленого у творчості Івана Багряного, Л. Горлача, Л. Костенко, Л. Первомайського, О. Підсухи, В. Поліщука, М. Рильського та В. Сосюри. Вивчення широкого спектру віршованих романів дозволяє виокремити закономірності розвитку цієї трансформаційної жанрової моделі, засадничими з яких є інтертекстуальність, синестетичність образності, оригінальна ризоматична композиція, інакомовність і філософічність.