Висвітлено діяльність правоохоронних органів щодо захисту прав громадян на приватність персональних даних . Розглянуто питання приведення чинного законодавства України у цій галузі у відповідність до загальновизнаних норм і стандартів з метою забезпечення ефективної реалізації громадянами свого конституційного права недоторканості приватного життя, а також сприяння участі нашої держави у співробітництві з європейськими країнами у справі боротьби зі злочинністю.

Показано необхідність належного міжнародно-правового захисту прав людини стосовно використання та передачі персоніфікованої інформації. Визначено, що сукупність міжнародно-правових норм, якими регулюються відносини щодо міжнародно-правового захисту приватності персоніфікованої інформації, становлять міжнародно-правовий інститут. Установлено особливість предмету регулювання цього інституту, яка полягає у його функціях: захисті права людини на приватність та забезпеченні безперешкодності транскордонної передачі персоніфікованої інформації. З'ясовано, що право на приватність даної інформації становить складову права на повагу до приватного життя, а не права на доступ до інформації. Зазначено, що правове регулювання відносин щодо використання персоніфікованої інформації в праві Європейського Союзу грунтується на стандартах Ради Європи, має системний характер і соціально-захисну орієнтацію. Визначено, що міжнародна договірна модель забезпечення безперешкодності транскордонної передачі персоніфікованої інформації є одним зі шляхів розв'язання проблеми узгодження розбіжностей у національних правових підходах (зокрема між Європейським Союзом і США). Доведено, що чинне законодавство України з питань захисту приватності даної інформації не відповідає міжнародно-правовим стандартам у цій сфері. З метою запровадження європейської (соціально-захисної) моделі в Україні необхідно врегулювання відповідних правових відносин шляхом ухвалення закону, що грунтується на положеннях Конвенції Ради Європи N 108 "Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних" 1981 р. та Директиви Європейського Союзу N 95/46/ЕС 1995 р.

Розглянуто особливості становлення та розвитку міжнародного інформаційного права. Проаналізовано вплив Інтернету на міжнародне право. Висвітлено роль міжнародного права у забезпеченні еволюції та функціонування Інтернету, захисту прав і свобод людини у кіберпросторі. Увагу приділено питанням міжнародного співробітництва у сфері управління Інтернетом.

З'ясовано взаємозв'язок процесу еволюції інформаційної сфери та його міжнародно-правового забезпечення. Встановлено закономірності та тенденції розвитку міжнародно-правового регулювання інформаційної сфери на універсальному та регіональному рівнях. Узагальнено наукові концепції щодо сформованості та комплексності міжнародного інформаційного права як сучасної галузі міжнародного права. Упорядковано методологічні основи застосування загальних принципів міжнародного права до інформаційної сфери, а також систематизовано галузеві принципи міжнародного інформаційного права. Виявлено чинники й охарактеризовано шляхи унормування свободи та контролю інформації в міжнародному праві. Висвітлено генезу наукової концепції права на комунікацію та її практичне втілення в міжнародному праві.