Оцінено частоту та характер змін слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки та стан артеріальних і венозних судин підслизового шару у померлих від гострого інфаркту міокарда (ІМ) без клінічних ознак шлунково-кишкової кровотечі (ШКК) за даними макро- та мікроскопічного дослідження автопсійного матеріалу. Дослідження проведено на 172 померлих у Центральній міській клінічній лікарні Києва за період з 01.2005 до 05.2007 рр. Померлих розподілено на три групи: група ІМ (104) - померли від ІМ у строки після 18 год від початку захворювання, група МІ (68) - від мозкового ішемічного інсульту (МІ), група К (контрольна) (9) - внаслідок нещасних випадків. Причиною смерті померлих з групи ІМ була гостра серцева недостатність, з групи МІ - набряк головного мозку, з групи К - політравми, не сумісні з життям. Групи були зіставлено за віковим і статевим складом. У померлих від ІМ без клінічних виявів ШКК гострі пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки у вигляді петехій та ерозій на автопсії виявлено у 78,8 % випадків, у тому числі в поєднанні з виразками (11,5 %), що в 2,17 раза частіше у порівнянні з померлими від мозкового ішемічного інсульту. У померлих від ІМ у порівнянні з померлими від ішемічного інсульту та від нещасних випадків середня площа просвіту венозних судин підслизового шару шлунка та дванадцятипалої кишки за даними мікроскопії збільшена і за величиною позитивно корелювала з частотою гострих пошкоджень гастродуоденальної слизової оболонки та ШКК, часом від початку захворювання до настання смерті, класом гострої лівошлуночкової недостатності.

Мета роботи - описати випадок успішного лікування пацієнтки з тонко-товстокишковою інвагінацією, яка містила дивертикул Меккеля з пухлиною, та вторинним катаральним апендицитом. Пацієнтка В., 20 років, госпіталізована в хірургічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Київ 20.05.2011 р. в ургентному порядку з клінікою гострого апендициту. Інтраопераційно верифіковано діагноз: "Гостра кишкова непрохідність. Тонко-товстокишкова інвагінація, яка містить дивертикул Меккеля з пухлиною. Вторинний катаральний апендицит". Виконано операцію: дезінвагінацію, клиноподібну резекцію тонкої кишки з дивертикулом Меккеля, апендектомію, санацію і дренування черевної порожнини. Ранній післяопераційний період перебігав без ускладнень, рана зажила первинним натягом. Патогістологічний висновок: аденоматозний поліп дивертикулу Меккеля, катаральний апендицит. Висновки: для верифікації тонко-товстокишкової інвагінації, що містить дивертикул Меккеля, в поєднанні з вторинним апендицитом необхідне повне інструментальне дослідження пацієнта (зокрема УЗД або комп'ютерна томографія органів черевної порожнини). У лікуванні методом вибору може бути дезінвагінація, клиноподібна резекція тонкої кишки з дивертикулом, апендектомія. Хірургічним доступом може бути розширений доступ McBurney, що дає змогу виконати оперативне втручання в повному обсязі і одержати задовільний косметичний ефект.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-29

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-52

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено вплив блокаторів кальцієвих каналів похідних дигідропіридину (амлодипін та димеодипін) на структуру та метаболізм міокарда за умов доксорубіцинової кардіоміопатії. В експерименті на щурах встановлено, що введення доксорубіцину призводить до незворотніх дистрофічно-некротичних змін кардіоміоцитів з подальшим розвитком кардіосклерозу, ушкодженням судинної стінки, які значно виражені в більш ранні терміни спостереження (через 14 діб після закінчення формування моделі доксорубіцинової кардіоміопатії). Виявлено ультраструктурні зміни саркоплазматичного ретикулума, мітохондрій, міофібрил, що призводить до порушення скоротливого та енергетичного апаратів кардіоміоцитів. Результати експериментів доводять позитивний вплив блокаторів кальцієвих каналів (амлодипіну, димеодипіну) на патологічні структурно-функціональні зміни, які виникають під впливом доксорубіцину, і можуть слугувати експериментальним обгрунтуванням введення досліджуваних препаратів до стандартних схем лікування пухлин антрацикліновими антибіотиками з урахуванням їх кардіопротекторної дії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-52

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: РА407580 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-52

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Блокаторы кальциевых каналов амлодипин и димеодипин оптимизируют энергетические процессы в миокарде при сформированной доксорубициновой кардиомиопатии у крыс. Полученные результаты структурных, гистоэнзиматических, гистохимических исследований и морфометрии свидетельствуют о коррекции структурно-функционального состояния кардиомиоцитов при данных условиях эксперимента.

Ендометріоз визначають, якщо тканини ендометрію розташовані поза порожниною матки. Зазвичай тканини ендометрію локалізуються переважно в очеревині, піхві, рубцевих тканинах, шийці матки, маткових трубах, прямій кишці, сечовивідних шляхах, просторі Дугласа, в будь-якому органі живота. Ендометріозу передньої черевної стінки зазвичай передує наявність хірургічного рубця, частіше - після кесаревого розтину. За даними літератури, поширеність ендометріозу становить 8 - 15 %. Екстрагенітальна локалізація ендомстріом, а саме ендометріоз передньої черевної стінки, є рідкісною патологією. У літературі описано 21 випадок ізольованого ендометріозу прямих м'язів живота з моменту першого опису в 1984 р. M. Amato і R. Levitt. Більшість із них пов'язані з попередніми хірургічними втручаннями, які супроводжуються розкриттям порожнини матки. Описано клінічний випадок ендометріоми, локалізованої в прямому м'язі живота після кесаревого розтину в жінки віком 33 роки. Висвітлено особливості діагностики і тактики хірургічного лікування у хворих із ексграгенітальним ендометріозом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*725.23 + Е70*699.17*72

Рубрики:

Загальна біологія

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж68643 Пошук видання у каталогах НБУВ