Дослідження присвячено поглибленню теоретико-методологічних основ забезпечення енергетичної безпеки країн і розробці науково-практичних рекомендацій щодо посилення енергетичної безпеки країн за умов активізації інтеграційних процесів. Досліджено теоретичні основи розвитку міжнародної економічної інтеграції, визначено особливості сучасного етапу міжнародної інтеграційної взаємодії в контексті глобальних перетворень, охарактеризовано енергетичну безпеку як категорію економічної безпеки країни. Проаналізовано тенденції розвитку світових енергетичних ринків, досліджено взаємовідносини країн-членів ЧЕС в контексті забезпечення енергетичної безпеки, досліджено стан енергетичної безпеки країн-членів ОЧЕС. Визначено пріоритетні напрями енергетичного співробітництва країн-членів ЧЕС, перспективи розвитку енергетичної безпеки України, запропоновано стратегічні основи формування енергетичної безпеки України через диверсифікацію енергетичних поставок і транспортних маршрутів.

Наведено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вирішення важливої наукової та практичної проблеми, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні процесів формування та розвитку механізму формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби в державному управлінні та розробці проєкту Концепції розвитку інтелектуального капіталу системи дипломатичної служби України до 2030 року.Обґрунтовано механізм формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби, його значення та роль в контексті державного управління. Розкрито сутність поняття «інтелектуальний капітал» на основі узагальнення визначень досліджуваного поняття, наданих вченими, та запропоновано авторський погляд на сутність категорії «моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби», яка трактується як система перманентного спостереження за інтелектуальними, соціальними, психічними та фізіологічними характеристики представників дипломатичної служб, які є необхідними для ефективного виконання їх функцій. Обґрунтовано, що моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби має відбуватися з урахуванням його структурних елементів, на основі яких виділено комплекс завдань. Представлено концепт розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід’ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу, в основу якого покладено мету, завдання та принципи, які через систему функцій моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби спрямовуються його суб’єктом (Міністерство закордонних справ України) на об’єкт.