Розглянуто правову природу та порядок провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру. З'ясовано сутність інституту застосування даних примусових заходів та підстав для прийняття відповідного рішення. Наведено пропозиції щодо вдосконалення норм, які визначають процесуальний порядок звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру і регулюють провадження в інших категоріях справ про застосування даних заходів.

Рассмотрена правовая природа и порядок производства о применении принудительных мер воспитательного характера. Определена сущность применения данных принудительных мер и оснований для принятия соответствующего решения. Даны рекомендации по усовершенствованию норм, определяющих процессуальный порядок освобождения несовершеннолетних от криминальной ответственности с применением принудительных мер воспитательного характера и регулирующих производство в других категориях дел о применении данных мер.

Досліджено особливості провадження за справами про застосування примусових заходів виховного характеру. З'ясовано суть інституту застосування таких заходів, правову природу цього виду провадження, суть підстави для прийняття рішення про застосування примусових заходів виховного характеру. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм, що визначають предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх, процесуальний порядок звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з застосуванням примусових заходів виховного характеру. Наведені пропозиції сприяють регулюванню провадження за інших категорій справ про застосування примусових заходів зазначеного характеру з метою покращання правозастосовчої практики за цієї категорії справ.

Розглянуто питання застосування примусових виховних заходів (ПВЗ) на підставі Кримінального кодексу України, досягнень науки кримінального права з урахуванням судової практики. Розкрито сутність інституту застосування ПВЗ, особливості його становлення та розвитку у вітчизняній системі права, в контексті міжнародних стандартів поводження з неповнолітніми. Визначено правову природу ПВЗ, підстави, порядок їх призначення та виконання.

Рассмотрены вопросы применения принудительных воспитательных мероприятий (ПВМ) на основании Уголовного кодекса Украины, достижений науки уголовного права с учётом судебной практики. Раскрыты сущность института применения ПВМ, особенности его становления и развития в отечественной системе права, в контексте международных стандартов обращения с несовершеннолетними. Определены правовая природа ПВМ, основания, порядок их назначения и выполнения.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем кримінальної відповідальності за правопорушення проти правосуддя. Встановлено методологічні засади дослідження проблем кримінальної відповідальності за правопорушення проти правосуддя, виділено концептуальні проблеми відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя, що потребують вирішення. Досліджено становлення законодавства про кримінальну відповідальність за правопорушення проти правосуддя. Проаналізовано кримінальне законодавство зарубіжних держав щодо встановлення відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя, зокрема питання про систематизацію відповідних кримінально-правових норм. Запропоновано вирішення концептуальних проблем регламентації в КК України відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя, у тому числі тих, що стосуються визначення родового об'єкта, системи кримінальних правопорушень проти правосуддя. Запропоновано системний підхід до регламентації матеріальної підстави кримінальної відповідальності за правопорушення проти правосуддя, у тому числі кваліфікуючих ознак складів кримінальних правопорушень цього виду, встановлення і призначення покарання за зазначені правопорушення.

Розглянуто проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, запропоновано шляхи їхнього вирішення. Досліджено методологічні засади, історичний розвиток, зарубіжний досвід регламентації та соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, проведено юридичний аналіз. Опрацьовано проблеми кваліфікації злочинів проти правосуддя, а також проблеми диференціації кримінальної відповідальності, караності злочинів проти правосуддя. Зроблено спробу обґрунтувати концептуальні засади кримінально-правової охорони суспільних відносин щодо здійснення судочинства та виконання судових рішень, враховуючи природу охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, часових меж їхнього існування.

Мета роботи - сформулювати пропозиції щодо нормативної регламентації матеріальної підстави кримінальної відповідальності за постановлення неправосудного судового рішення. Методи дослідження: діалектичний метод, який є підгрунтям для застосування інших методів дослідження; методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, догматичний, техніко-юридичний, які застосовувалися при аналізі статті 375 Кримінального кодексу України, що передбачала відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали, постанови; метод моделювання застосовувався при побудові проєкту кримінально-правової норми, яка б установлювала відповідальність за постановлення завідомо неправосудного судового рішення. Формулювання пропозицій до Кримінального кодексу України (проєкту Кримінального кодексу України) щодо встановлення відповідальності за постановлення неправосудного судового рішення. Проаналізовано зміст поняття неправосудного судового рішення; сформульовано позицію щодо доцільності використання в диспозиції відповідної норми проєкту КК України термінів "незаконне", "необгрунтоване" для позначення судового рішення, за постановлення якого слід передбачити кримінальну відповідальність. Проаналізовано відповідність статті проєкту Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за постановлення завідомо незаконного та необгрунтованого судового рішення, принципу верховенства права (зокрема, у такому його аспекті як правова визначеність), а також принципам криміналізації. На основі проведеного дослідження висловлено позицію щодо формулювання диспозиції відповідної кримінально-правової норми.