Відзначено, що у ході лікування 42-х хворих з одонтогенними та неодонтогенними гнійно-запальними процесами щелепно-лицьової ділянки для місцевого впливу на гнійне вогнище використовували йоддицерин. 30 хворих одержували стандартне лікування, результати якого оцінювали на підставі клінічних, бактеріологічних, планіметричних та імунологічних досліджень. Посилення місцевого впливу на вогнище запалення шляхом використання йоддицерину дозволило обмежити використання антибіотиків.

Вiдображено результати застосування методики для вивчення стану кiсткової тканини щелеп за допомогою спiральної комп'ютерної томографiї та комп'ютерних технологiй. Проведено аналiз архiвних даних спiральних комп'ютерно-томографiчних дослiджень лицьового скелета 24-х хворих вiком вiд 14-ти до 22-х рокiв. Обробку рентгенологiчних даних проведено у комп'ютернiй програмi Dikom work, одержану iнформацiю завантажено у програму MATLAB R2006A, проведено аналiз зображень i переведення серiї сканiв у графiки (гiстограми).

Відображено результати оптимізації методики побудови базисних площин у разі тривимірної цефалометрії та стереотопометрії. Проаналізовано архівні дані спіральних комп'ютерно-томографічних досліджень 24-х пацієнтів віком від 1 до 18-ти років. Обробку рентгенологічних даних проведено у комп'ютерній програмі SurgiCase CMF. Продемонстровано, що запропонована методика побудови базисних площин дозволяє оптимізувати діагностику з метою подальшого планування лікування аномалій розвитку лицевого скелета.

Відображено результати вивчення взаємозв'язку недорозвитку середньої зони лицевого скелета та ступеня звуження верхніх дихальних шляхів. Проведено тривимірний цефалометричний та стереотопометричний аналіз з використанням даних спіральної комп'ютерної томографії черепа 52-х пацієнтів віком 1 - 6 років з уродженими черепно-лицевими аномаліями та деформаціями. Обробку рентгенологічних даних проведено у програмному забезпеченні SurgiCase CMF (Materialise).

Повідомлено про результати порівняння ефективності лікування операційних ран слизової оболонки порожнини рота з використанням поляризованого світла апарата "Біоптрон" і гелій-неонового лазера ЛГ-75. Обидва методи сприяли покращанню регенераторних процесів операційних ран у післяопераційному періоді. Але у разі лікування лампою "Біоптрон" регенераторні процеси в рані виражені краще, ніж у випадку використання гелій неонового лазера, що проявлялось у зменшенні числа ускладнень, зменшенні величини рубцевої тканини, відсутності застійних явищ у мікросудинах країв рани, інтенсивному перебігу епітелізації раневої поверхні. Зазначено, що простота, безпечність, ефективність є важливими показниками, які надають перевагу застосуванню лампи "Біоптрон" у лікуванні операційних ран слизової оболонки порожнини рота.

Наведено результати застосування "денного" вітчизняного транквілізатора гідазепаму на амбулаторному прийомі для попередньої підготовки хворих до оперативного втручання в щелепно-лицьовій ділянці. Встановлено, що гідазепам сприяє значному поліпшенню емоційного стану хворих, послаблює напруження та страх. На підставі аналізу клінічних показників, результатів тестів доведено доцільність застосування гідазепаму на амбулаторному прийомі в хірурга-стоматолога.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит (ГП) II та III ступеня тяжкості в стадії ремісії. Усім хворим проведено клаптеву операцію Цішинського - Відмана - Неймана в модифікації В. П. Пюрика. Вивчено зміни клітинного складу ясенної рідини та методи їх корекції у ході хірургічного лікування хворих на ГП в до- та післяопераційному періодах. Комплексна терапія із включенням вобензиму сприяє позитивній динаміці цитологічних показників клітинного складу ясенної рідини у хворих на ГП, що проявляється зменшенням кількості епітеліальних клітин, моноцитів, нейтрофільних лейкоцитів, макрофагів.

Підвищено якость діагностики та планування хірургічного лікування пацієнтів із вродженими та набутими зубощелепними аномаліями (ЗЩА) шляхом комплексного використання тривимірної цефалометрії й удосконалення програмного забезпечення денситометричного аналізу комп’ютерної томографії черепа. Проведено клінічні, рентгенографічні та цефалометричні дослідження пацієнтів з вродженими і набутими ЗЩА, що показали наявність взаємозв’язку між характером соматичної патології, ступенем недорозвитку нижньої та середньої зон лицевого скелету та станом ротоглотки і кісткової глотки. За результатами денситометрії лицевого скелета у пацієнтів різної вікової категорії із вродженими та набутими ЗЩА встановлено чітку поетапність мінералізації кісткової тканини в різних ділянках лицевого скелету, що дозволило розробити оптимальний комплексний діагностичний алгоритм.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.421 + Р668.62

Рубрики:

Операції на зубах

Зубне протезування і протези

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати застосування методики для просторового аналізу щільності кісткової тканини щелеп із допомогою спіральної комп'ютерної томографії та комп'ютерних технологій. Проаналізовано дані спіральних комп'ютерно-томографічних досліджень лицевого скелету 81-го хворого віком від 1-го до 18-ти років. Обробка рентгенологічних даних проводилась в комп'ютерних програмах SurgiCase (Materialise), MATLAB R2006A. Проведено клінічні методи (опитування, огляд, пальпація), інструментальні (спіральна комп'ютерна томографія, рентгенцефалометричний аналіз кісток лицевого скелета, ротоглотки та кісткової глотки, денситометрія кісток лицевого черепа). Низькі показники щільності у пацієнтів 1 - 3-річного віку зумовлювали швидкий розвиток вторинних деформацій за вроджених аномалій розвитку верхньої щелепи. Останні проявлялись у вигляді високої відкритої форми очниць з вираженою латералізацією, вкороченням їх глибини та деформацією їх латеральної стінки. Аналіз щільності кісткової тканини в пацієнтів віком 3 - 7 років показав її зростання практично в усіх ділянках лицевого скелета, окрім тіла верхньої щелепи, її лобних відростків та альвеолярної частини. Вроджені однобічні нижні мікрогнатії супроводжувалися деформацією альвеолярного відростка верхньої щелепи в трансверзальному напрямку й асиметрією верхнього зубного ряду, що пов'язано з порушенням міодинамічної рівноваги жувальної мускулатури та нерівномірним розподілом жувального навантаження на зубний ряд. Специфіка мінералізації 15 - 18 років вказувала на розвиток жувального апарату, зокрема в середній ділянці лицевого скелету, що безпосередньо пов'язано зі зміцненням у даних ділянках кісткової тканини.

Проблема, що стоїть перед тканинною інженерією, полягає в тому, щоб оптимізувати виділення, розмноження й диференціацію клітин, сконструювати матрикси або системи доставки, сприяючи підтримці та координації регенерації тканин у трьох вимірах. Одним з важливих критеріїв, який повинен ураховуватися при конструюванні матриксу, - його здатність утворювати оптимальну підложку для підсадки клітинних субстратів. Мета дослідження - експериментально оцінити характер розвитку колагенової підложки на ранніх строках субкутанної імплантації біополімерного волокнистого матриксу. Дослідження проводилось на 20 лабораторних тваринах (кролі), які були поділені на дві групи. У першій групі порівняння в 10-ти тварин проводилось оперативне втручання, яке включало формування "кишені" у підшкірній клітковині та накладання швів. У другій групі в 10-ти тварин проводилась підшкірна імплантація біополімерного матриксу в ділянку спини між лопатками. Для дослідження брали 9 сегментів: один центрально розташований і по 4 сегменти з парацентральної та периферичної зон. Статистичний аналіз результатів здійснено за допомогою комп'ютерних програм Microsoft Exel і Statistica 5.5 (Multiple Regression) з використанням методів варіаційної статистики та кореляції. Результати свідчать про відсутність як гострої, так і хронічної реактивної запальної інфільтрації, а також як гострої, так і хронічної реакції відторгнення імплантата як чужорідної субстанції в імплантованій ділянці тварини. Висновок: одержаний волокнистий матрикс завдяки своїй гігроскопічності та пористості створює своєрідний місток для проростання тканин при формуванні колагенового матриксу у трьохвимірному просторі.

Проблема, що стоїть перед тканинною інженерією, полягає в тому, щоб оптимізувати виділення, розмноження і диференціацією клітин, сконструювати матрикс або системи доставки, сприяючи підтримци й координації регенерації тканин у трьох вимірах. Мета дослідження - експериментально оцінити хаоактер розвитку колагенової підложки на ранніх строках субкутанної імплантації біополімерного волокнистого матриксу. Дослідження проведено на 20 лабораторних тваринах (кролі), які були поділені на дві групи. У першій групі порівняння в 10-ти тварин проведено оперативне втручання, яке включало формування "кишені" в підшкірній клітковині та накладання швів. У дркугій групі 10-ти тварин проведено підшкірну імплантацію біополімерного матриксу в ділянку спини між лопатками. Для дослдідження брали 9 сегментів: один центрально розташований і по 4 сегменти з парацентральної та периферичної зон. Статистичний аналіз результатів здійснено за допомогою комп'ютерних програм Microsoft Exel та Statistica 5.5 (Multiple Regression) з використанням методів варіаційної статистики, кореляції. Результати свідчать про відсутність як гострої, так і хронічної реактивної запальної інфільтрації, а також як гострої, так і хронічної реакції відторгнення імпланта як чужорідної субстанції в імплантованій ділянці тіла тварин. Висновки: одержаний волокнистий матрикс завдяки своїй гігроскопічності та пористості створює своєрідний місток для проростання тканин і формування колагенового матриксу у тривимірному просторі.

Зазначено, що обстежено 180 хворих: з яких 90 з хронічним генералізованим пародонтитом ІІ та ІІІ ступенів та 90 хворих із радикулярними кістами щелеп. Також проведено експериментальне дослідження на 60 тваринах (кролях). Уперше розроблено методику отримання мікроволокнистого біополімерного матриксу з розплаву полімеру та сахарози. За мікроскопічного аналізу встановлено залежність між концентрацією полімеру в розплаві сахарози та відсотковим вмістом мікроволокон найменшої товщини 15,46-67,01 % та найбільшої товщини 13,04-25,95 %. Проведено мікробіологічні дослідження антибіотик-сорбуючої здатності отриманих волокнистих матриксів, встановлено виражену їхню гідрофільність, що може служити в якості системи доставки ліків у рану. Проведено клінічні, рентгенологічні та біохімічні дослідження. Показано перевагу застосування волокнистого матриксу в поєднанні з кістковопластичним матеріалом у формі гелю, що відображано більш структурованим відновленням кістки, у порівнянні з іншими групами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.605.0-5

Рубрики:

Вади розвитку порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Питання реконструкції кісток лицевого скелету є актуальним особливо сьогодні, враховуючи збільшення показників онкопатології, її занедбаність і воєнну травму. Кількість пацієнтів, що потребують радикального хірургічного лікування з наступним пластичним відновленням суттєво збільшилася. Відповідно зростають вимоги до реконструктивних операцій в щелепно-лицевій ділянці. Акцентовано увагу на максимальній імітації втрачених тканин, що можливе завдяки дотриманню основних принципів біомеханіки, біосумісності, ідентичності структур, форми та функції втраченої кісткової тканини. Мета дослідження - клінічно оцінити ефективність використання титанового ендопротезу з пористою проміжною частиною. Під спостереженням перебував пацієнт із кістково-фіброзно-диспластичною формою адамантиноми кута та тіла щелепи зліва. За даними мультиспіральної комп'ютерної томографії відмічалось вогнище деструкції кісткової тканини з чіткими межами, розміром 50 Х 40 мм в ділянці кута та тіла нижньої щелепи. Деструкція кісткової тканини поєднувалась з деформацією кортикального шару кістки. В зоні деструкції наявні в значній кількості дрібні пустоти мультициклічного характеру, розділені кістковими перегородками. Після віртуального планування, яке складалося з кількох етапі проведено резекцію нижньої щелепи з одномоментним титановим відновленням цілісності. Значення пористості структури титанового протезу для забезпечення балансу між міцністю імпланту і його вагою, формою та наданням проміжній частині функцій вторинної стабілізації. Висновки: використання титанової конструкції для заміщення кісткового дефекту будь якого розміру є оптимальним методом естетичного і функціонального відновлення щелепи. Підготовчий етап, що включає в себе моделювання меж резекції, формування резекційного шаблону і остаточне формування титанової конструкції, дозволяє максимально точно здійснити фіксацію протезу. Оцінюючи спостереження в пізній післяопераційний термін вибраний тип конструкції сприяє інтеграції кісткової тканини в його пористу структуру. При використанні імплантів щелеп великих розмірів слід удосконалити конструкцію протезів з метою відновлення жувальної функції.