Висвітлено проблеми та напрями соціального реформування в Україні, розкрито правові засади державної соціальної політики. Проаналізовано стан і тенденції соціального розвитку та захищеності населення країни. Розглянуто питання науково-методичного забезпечення виміру соціально-економічної захищеності особи, населення держави та її регіонів. Описано регіональні особливості формування та реалізації трудового потенціалу. Визначено напрями забезпечення ефективності державної регіональної політики.

Освещены проблемы и направления социального реформирования в Украине, раскрыты правовые основы государственной социальной политики. Проанализированы состояние и тенденции социального развития и защищенности населения страны. Рассмотрены вопросы научно-методического обеспечения измерения социально-экономической защищенности личности, населения государства и его регионов. Описаны региональные особенности формирования и реализации трудового потенциала. Определены направления обеспечения эффективности государственной региональной политики.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*665.24*333.43

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати соціологічних досліджень, проведених в Україні в межах міжнародного моніторингу з питань "Базової захищеності населення", зокрема на Донеччині. Визначено мотивацію поведінки людей, які прагнуть до виживання в найскрутніших умовах життєдіяльності та життєзабезпечення на підставі самоорганізації. Висвітлено проблеми економічної культури та напрями її розвитку. Обгрунтовано можливості регулювання та запобігання конфліктним відносинам і протестній поведінці працівників промисловості регіону.

Приведены результаты социологических исследований, проведенных в Украине в рамках международного мониторинга по вопросам "Базовой защищенности населения", где выделена Донецкая область. Определена мотивация поведения людей, которые стремятся к выживанию в тяжелейших условиях жизнедеятельности и жизнеобеспеченности на основе самоорганизации. Освещены проблемы экономической культуры и направления ее развития. Обоснованы возможности регулирования и предупреждения конфликтных отношений и протестного поведения рабочих промышленности региона.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*666*333.751 + С5*422*333.751

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито теоретичні підходи до розуміння природи та структури соціальних ресурсів суспільної взаємодії. Обгрунтовано теоретико-методологічний підхід до розробки механізмів залучення соціальних ресурсів громадських об'єднань на потреби регіонального розвитку за умов децентралізації.

Розглянуто ряд підходів до класифікації соціальних ресурсів громадських об'єднань. Запропоновано варіант виокремлення категорій та видів соціальних ресурсів громадських об'єднань і перелік показників для їх оцінки.

Виявлено специфічні риси та основні проблеми розвитку волонтерського руху в Україні у 2014 - 2015 рр., визначено перспективи його подальшого розвитку та залучення соціальних ресурсів волонтерства до вирішення проблем і викликів, що постали перед сучасним українським суспільством.

Розкрито специфічні риси та основні проблеми розвитку волонтерського руху в Україні в період 2013 - 2015 рр. Визначено перспективи його подальшого розвитку та залучення соціальних ресурсів волонтерства до вирішення проблем та викликів, що постали перед сучасним українським суспільством. На підставі результатів експертного опитування виявлено внутрішні механізми активізації волонтерського руху та визначено їх архетипові засади.

Определены специфические черты и основные проблемы развития волонтерского движения в Украине на протяжении 2013 - 2015 гг., раскрыты архитипические основания вовлечения социальных ресурсов волонтерства в процессы решения острых проблем, стоящих перед современным украинским обществом. На основании результатов экспертного опроса выявлены внутренные механизмы активизации волонтерского движения и определены их ключевые архетипы.

The author defines specific features and basic problems of development of the volunteer movement in Ukraine (2013-2015), as well as the basic archetypes of the resource potential of volunteer activity for solving the acute problems of Ukrainian society at the present stage. Based on the results of expert survey revealed the inner mechanisms of activation of the volunteer movement and defined their key archetypes.

Розкрито специфічні риси та основні проблеми розвитку волонтерського руху в Україні у 2014 - 2015 рр., визначено перспективи його подальшого розвитку та залучення соціальних ресурсів волонтерства до вирішення проблем та викликів, що постали перед сучасним українським суспільством.

Зміст проекту Концепції базується на забезпеченні реалізації національних інтересів України щодо подолання воєнного протистояння на сході України, на матеріалах зведеного звіту Європейського Союзу, Організації Об'єднаних Націй та Міжнародного банку реконструкції та розвитку (Світового банку) з оцінки відновлення та розбудови миру (том 1, 2), на нормативно-правових, законодавчих та стратегічних документах України, які спрямовані та сприяють розв'язанню проблем подолання кризового стану в державі та наслідків воєнних дій. Структура проекту Концепції відповідає вимогам документів такої спрямованості та містить розділи: визначення проблеми, аналіз причин її виникнення та розв'язання програмним методом, мету програми, визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми, шляхи і способи розв'язання проблеми, строки виконання програми, а також очікувані результати виконання Програми та визначення її ефективності, оцінку фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів для виконання програми з аналізом ризиків реалізації програми. Це першій в Україні проект документу концептуального плану, який стосується розв'язання проблем сходу України.

На основі концепції громадянськості розглянуто динаміку та регіональні особливості ресурсів особистісного та суспільного розвитку населення України. Проаналізовано дані загальнонаціональних соціологічних досліджень ІСПП НАПН України. Визначено напрямки реалізації громадянської активності населення, особливості громадянсько активної особистості, передумови, необхідні для реального залучення громадян до вироблення та реалізації державної політики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф3(4УКр)0 + Ф51(4Укр)

Рубрики:

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж25176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито концептуальні засади розвитку трудової сфери у контексті становлення багаторівневої системи соціальної відповідальності в країні, сформовано відповідне інформаційне підгрунтя. Запропоновано модель, структуру, принципи, напрями та механізми забезпечення Концепції розвитку трудової сфери на засадах соціальної відповідальності за умов модернізації суспільних відносин в Україні.

Мета роботи - розкрити стан і проблеми вимушеної міграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) України, а також запропонувати шляхи їх розв'язання. Проаналізовано специфіку вимушеного переміщення населення України внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької і Луганської областей, ситуації збройного конфлікту на сході України. Для аналізу використовувались статистичні дані, результати експертного опитування, дані досліджень і звітів міжнародних організацій. Розглянуто проблеми, що виникають у ВПО у зв'язку із ситуацією переміщення, мотиви переміщення з тимчасово окупованих територій, дані щодо термінів перебування в місцях переселення і планів щодо подальшого переміщення. Акцентовано увагу на основних досягненнях і недоліках державної політики щодо ВПО. Наголошено на внеску національних інститутів громадянського суспільства і міжнародних організацій у надання різних форм допомоги і підтримки ВПО. На основі аналізу запропоновано низку напрямів удосконалення державної міграційної політики в умовах масового вимушеного внутрішнього переміщення населення.

Зміни, що відбулися в українському суспільстві протягом 2014 - 2018 рр., довели значущість і ефективність соціальної самоорганізації українських громадян, діяльність громадянського суспільства в Україні перейшла на якісно новий рівень. З весни 2014 р. роль громадянського суспільства у вирішенні проблем внутрішньо переміщених осіб була і залишається дуже важливою. Аналіз ситуації з ВПО в Україні свідчить, що протягом останніх двох років сталися серйозні зміни, які потребують уточнення пріоритетів, основних напрямів і завдань практичної діяльності, форм та методів взаємодії між основними соціальними суб'єктами, що забезпечують захист прав ВПО. Основними серед зазначених змін, порівняно з початковим періодом вимушеної внутрішньої міграції, є такі: стабілізація чисельності ВПО; зниження волонтерської активності щодо допомоги ВПО; зростання ролі державних органів і структур у вирішенні проблем ВПО; зниження суспільного інтересу до проблем ВПО; скорочення міжнародної підтримки проектів і програм, спрямованих на розв'язання проблем ВПО; завершення процесу інтеграції ВПО до приймаючих громад; зростання чисельності ВПО, які вже не планують повертатись у колишні місця проживання. Водночас стабілізація ситуації з ВПО поєднується з фактичною відсутністю за останні два роки помітної позитивної динаміки у вирішенні їх основних проблем, що свідчить про недостатню ефективність діяльності держави та інших соціальних суб'єктів у цій сфері. З урахуванням цих змін необхідним є перехід від ситуативного реагування на гострі проблеми, пов'язані з виживанням ВПО у критичній ситуації, до систематичної комплексної діяльності, спрямованої на повну інтеграцію ВПО до приймаючих громад на постійній основі. Науково-методичний підхід до переходу від загальних принципів та пріоритетів до конкретної практичної діяльності щодо захисту прав ВПО доцільно будувати на засадах та критеріях захищеного простору. Визначення напрямів формування захищеного простору ВПО у приймаючих громадах через залучення інститутів громадянського суспільства доцільно здійснити відповідно до ключових сфер життєдіяльності людини - соціальної та культурної взаємодії, економічної активності, політичної активності та забезпечення базових потреб. Таким чином, базовими напрямами участі громадянського суспільства у створенні захищеного простору ВПО є сприяння встановленню конструктивних соціальних зв'язків ВПО і громади та забезпеченню продуктивної зайнятості й розвитку підприємництва серед ВПО, відновлення всіх прав ВПО щодо участі у політичному житті та забезпечення базових потреб ВПО у житлі, харчуванні, медичному обслуговуванні, освіті, соціальних послугах на рівні, не нижчому за гарантовані державою стандарти.

Проаналізовано стан і проблеми вимушеного переселення громадян зі сходу України. Оцінено рівень соціального та правового захисту внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Запропоновано конструктивні напрями вдосконалення державної та регіональної політики щодо інтеграції ВПО. Наведено результати експертного опитування з проблем інтеграції ВПО у приймаючі громади, визначено мотивацію, характер, наслідки вимушеної міграції тощо. Систематизовано заходи та механізми перетворення ВПО на реальний ресурс розвитку територіальних громад, суспільства, держави. Запропоновано інноваційні рішення концептуального, стратегічного та науково-практичного характеру для інституційного забезпечення інтеграції ВПО у приймаючі громади, а також план заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції ВПО та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 р. Розкрито напрями та приклади успішної самореалізації переселенців із Донбасу, розвитку соціального підприємництва.

Обгрунтовано методологічні засади розробки та реалізації ефективних комунікаційних стратегій взаємодії суб'єктів соціально-економічного розвитку з урахуванням впливу цифрових трансформацій. У зазначеному контексті розглянуто специфічні риси сучасного українського суспільства та вплив цифрових трансформацій на процеси взаємодії суб'єктів соціально-економічного розвитку, у тому числі негативний вплив на процеси комунікації у суспільстві, що суттєво обмежує можливості реалізації соціального діалогу в суспільстві, а отже, потребують реагування з боку влади, суспільства, бізнесу та наукової спільноти. Визначено, що потребують удосконалення методологічні засади формування комунікаційних стратегій взаємодії суб'єктів соціально-економічного розвитку. В результаті дослідження обгрунтовано основні напрями удосконалення наявних методологічних підходів щодо розвитку систем комунікацій суб'єктів соціально-економічного розвитку, зокрема, необхідний перехід до платформи соціально відповідального партнерства як соціально-інноваційної системи організації взаємодії соціальних суб'єктів, що поєднує принципи та механізми реалізації соціального діалогу із принципами та механізмами забезпечення соціальної відповідальності. Проаналізовано структурні складові інформаційно-комунікативного середовища, при цьому окрему увагу приділено соціальним чинникам комунікації, зокрема - питанням довіри, поінформованості та вмотивованості до взаємодії. Визначено основні методологічні засади, яким повинні відповідати процеси розробки та реалізації сучасної комунікаційної стратегії в умовах цифрових трансформацій.

Запропоновано візію (бачення) стратегічного майбутнього Донбасу як регіону високої технологічної культури, який має розвиватися на засадах неоіндустріальної моделі модернізації на основі впровадження новітніх вітчизняних і світових досягнень науки та техніки. Обгрунтовано необхідність розробки стратегічного курсу розбудови ідеології промислового розвитку Донецького регіону в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх викликів та загроз. Запропоновано розробити та реалізувати Національний проєкт модернізації економіки та промислового комплексу України, що передбачає прийняття Закону України "Про модернізацію промислових регіонів", а також розробку й реалізацію Стратегії возз'єднання, комплексного відродження та розвитку Донбасу. Це необхідно для відновлення та розвитку промислового комплексу України, для розвитку інтелектуального, наукового, виробничого і кадрового потенціалу регіону, для досягнення високих якісних стандартів виробництва. Запропоновано напрями та механізми реалізації цієї ідеї через застосування можливостей платформної економіки, інформаційно-комунікативних і цифрових технологій, що дозволяє значно підвищити кількість потенційних учасників реалізації Стратегії, залучити додаткові ресурси, забезпечити конкурентність, прозорість, оперативність їх взаємодії та взаємовигідної співпраці. Розкрито базові умови, наявні інституційні можливості для реалізації Стратегії возз'єднання, відродження та розвитку Донецької та Луганської областей України. Розкрито інституційні умови "перезавантаження" економіки Донбасу. Обгрунтовано пропозиції до Плану заходів для подолання перешкод та активізації дій з відродження Донбасу в політичній, соціальній та інформаційній сферах, у питаннях реінтеграції та встановлення миру. Акцентовано увагу на необхідності розбудови діючої Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію", реалізації загальноукраїнських проєктів культурної міжрегіональної інтеграції; проєктів щодо реінтеграції дітей з окупованого Донбасу та Криму. Ключова позиція авторів: Донбас - це регіон, який здатен зберегти за собою роль індустріального центру України і розвиватися на засадах неоіндустріальної моделі через впровадження новітніх технологій Індустрії 4,0, ІКТ, штучного інтелекту. Донбас - це територія потужного інноваційно-інвестиційного зростання, яка здатна забезпечити високу конкурентоспроможність економіки регіону і України в цілому. Для цього необхідна реалізація стратегічного курсу України на розбудову промислового комплексу країни в цілому, на розвиток конкурентоспроможності національної економіки та промислових регіонів.

Запропоновано бачення стратегічного майбутнього Донбасу як регіону високої технологічної культури, який має розвиватися на основі неоіндустріальної моделі модернізації шляхом упровадження новітніх вітчизняних і світових досягнень науки та техніки. Обгрунтовано необхідність розробки стратегічного курсу розбудови ідеології промислового розвитку Донецького регіону в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх викликів і загроз. Це необхідно для відновлення промислового комплексу України, розвитку інтелектуального, наукового, виробничого і кадрового потенціалу регіону, досягнення високих якісних стандартів виробництва. Запропоновано напрями та механізми реалізації цієї ідеї шляхом застосування можливостей платформної економіки, інформаційно-комунікативних і цифрових технологій, що дозволяє значною мірою підвищити кількість потенційних учасників реалізації Стратегії, залучити додаткові ресурси, забезпечити конкурентність, прозорість, оперативність їх взаємодії та взаємовигідної співпраці. Розкрито базові умови, наявні інституційні можливості для реалізації Стратегії возз'єднання, відродження і розвитку Донецької та Луганської областей. Розглянуто інституційні умови - перезавантаження економіки Донбасу. Обгрунтовано пропозиції до Плану заходів для подолання перешкод та активізації дій щодо відродження Донбасу в політичній, соціальній та інформаційній сферах, питаннях реінтеграції та встановлення миру. Ключова позиція авторів полягає в такому: Донбас - це регіон, який здатен зберегти за собою роль індустріального центру України і розвиватися на засадах неоіндустріальної моделі шляхом упровадження новітніх технологій Індустрії 4.0, ІКТ, штучного інтелекту. Донбас - це територія потужного інноваційно-інвестиційного зростання, здатна забезпечити високу конкурентоспроможність економіки регіону й України загалом. Для цього необхідна реалізація стратегічного курсу України на розбудову промислового комплексу країни, розвиток конкурентоспроможності національної економіки та промислових регіонів.

Обґрунтовано методологічні платформи активізації соціального та трудового потенціалу як чинника економічного зростання. Запропоновано напрями модернізації системи управління соціальним і трудовим потенціалом в умовах децентралізації; виявлено особливості трансформацій у трудовій сфері в контексті Цілей сталого розвитку України 2030. Розроблено методику оцінки економічного зростання шодо активізації соціального та трудового потенціалу. Визначено концептуальні засади та механізми активізації конструктивної взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин, а також чинники, зони локалізації соціально-трудової конфліктності у вітчизняній промисловості, запропоновано шляхи її мінімізації. Обґрунтовано управлінські рішення щодо розвитку трудової та соціальної сфер у контексті системи управління охороною праці, соціальною безпекою, соціальною відповідальністю, міграційними процесами. Систематизовано нові вимоги та визначено перспективні напрями формування соціальної політики України в аспекті евроінтеграційних процесів і національних викликів. Запропоновано механізми залучення соціального та трудового потенціалу внутрішньо переміщених осіб як ресурсу розвитку спроможних громад. Проаналізовано стан і проблеми функціонування трудового потенціалу промисловості, обґрунтовано шляхи їх вирішення.