Наведено компаративний аналіз теорій інтегративної функції релігії, розроблених різними соціологами в ХІХ - ХХ ст. Визначено місце та інтегративну роль релігії в суспільстві, а також у творчості класиків соціології. Розглянуто питання інтегративності релігійних вірувань та організацій у суспільстві. Описано основні механізми інтегративної функції релігії.

Приведен компаративный анализ теорий интегративной функции религии, разработанных разными социологами в ХІХ - ХХ ст. Определены место и интегративная роль религии в обществе, а также в творчестве классиков социологии. Рассмотрены вопросы интегративности религиозных верований и организаций в обществе. Освещены основные механизмы интегративной функции религии.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5я431(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*671*32

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: А7 + С5*5

Рубрики:

Глобальні проблеми сучасності (глобалістика)

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*351

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено компаративний аналіз теорій інтегративної функції релігії в історії соціології, розглянуто місце поглядів на інтегративну роль релігії в працях класиків соціологічної думки. Здійснено спробу створити загальну концепцію релігії як інтегративної сили суспільства. Проаналізовано існуючі в соціології теорії та концепції соціальної ролі релігії. Розглянуто місце релігійних організацій і релігійної свідомості в сучасному українському суспільстві. Визначено, що питання інтегративної функції релігійних вірувань і релігійних організацій у суспільстві посідає одне із чільних місць в соціології релігії.

Досліджено процес становлення наукових уявлень про категорію "стиль життя" у соціології. Розглянуто явища інформатизації, комп'ютеризації, віртуалізації, публіцизації, приватизації, гедонізації, карнавалізації життя. Проаналізовано стильову поведінку різних соціальних груп у сфері політики. Описано стилі поведінки правлячої еліти у різних сферах життя. Розкрито сутність соціокультурного феномена приватності життя, досліджено явище орієнтації на успіх. Розглянуто стилі поведінки населення у сфері споживання. Наведено відомості про стилі відпочинку різних соціальних і майнових груп. Проаналізовано стилі життя осіб похилого віку, особливу увагу приділено проблемі самотності літніх людей.

Исследован процесс становления научных предствлений о категории "стиль жизни" в социологии. Рассмотрены явления информатизации, компьютеризации, виртуализации, публицизации, приватизации, гедонизации, карнавализации жизни. Проанализировано стилевое поведение различных социальных групп в сфере политики. Описаны стили поведения правлящей элиты в различных сферах жизни. Раскрыта сущность социокультурного феномена частности жизни, исследовано явление ориентации на успех. Рассмотрены стили поведения населения в сфере потребления. Даны сведения о стилях отдыха различных социальных и имущественных групп. Проанализированы стили жизни лиц преклонного возраста, особое внимание уделено проблеме одиночества пожилых людей.

Запропоновано подивитися на суспільство з перспективи смислу. Досліджено соціологічну традицію й сучасні дискурси щодо феномена смислу, особливостей його продукування й трансмісії в соціумі. Наведено нову концептуальну модель соціологічного пізнання змістовних галузей культури й дії. Реконструйовано смислові порядки різних гуманітарних сегментів (ціннісних систем, інтелектуальних практик, етнічних і релігійних ідентифікацій, продуктів мистецтва й телебачення, мови Інетернету, уявлень молоді про сенс життя, про світ "дому"), розкрито їх специфіку, яка регулює соціокультурну диференціацію в суспільстві.

Наведено результати багаторічних емпіричних досліджень суспільних трансформацій з точки зору формування та поширення різних типів поведінкових стратегій населення. Розглянуто поведінкову активність як ресурс модернізаційних трансформацій. Виокремлено ключові ціннісні орієнтири, на основі яких формуються типові моделі поведінки. Оцінено загальний рівень культурного капіталу, окреслено шляхи його нарощування. Визначено специфіку соціального капіталу, розкрито суперечливість його впливу на суспільну модернізацію. Досліджено тенденції змін поведінкових стратегій різних соціально-демографічних груп.

Зроблено порівняльний аналіз основних теорії та концепцій, які спрямовані на опис та пояснення стану та перспектив суспільно-релігійних взаємодій в модерних суспільствах. Відповідний аналіз здійснено з точки зору визначення можливостей застосування цих теорій та концепцій до українських реалій. Обгрунтовано, що ані теорія секуляризації, ані теорія "релігійної економіки" не може стати базисом для комплексного аналізу соціальної ролі релігії. Натомість підкреслюється, що соціологічний аналіз суспільно-релігійних взаємодій в Україні має базуватися на комбінації аналізу процесів секуляризації та десекуляризації, з акцентом саме на останній. Доводиться, що саме десекуляризація є основним трендом у взаємодії релігії та суспільства, але цей тренд може поєднуватись зі збереженням секулярного стану, або й продовженням секуляризації в окремих сферах, є поступовим та повільним, може мати певні межі, та не обов'язково означає відновлення стану, який мав місце до перемоги секуляризації.

Представлено аналіз соціальних чинників, що блокують розвиток людського потенціалу. На основі даних моніторингових соціологічних досліджень та аналізу статистичних даних охарактеризовано тенденції змін у самооцінці стану здоров'я, в оцінці негативного впливу на здоров'я екологічної ситуації, у міграційних настроях населення та визначено вплив цих та інших детермінант на перебіг суспільних трансформацій.

Досліджено особливості функціонування релігії як соціального інституту в сучасному українському суспільстві. Визначено основні соціальні функції релігії та міра їх виконання в секуляризованому суспільстві з погляду розгортання процесу десекуляризації. Проаналізовано складові десекуляризації українського суспільства та сформульовано висновок щодо призупинення цього процесу на макро- та мезо- рівнях. Визначено залежність глибини десекуляризації від міри релігійності та від конфесійного чинника.

Розглянуто визначення впливу релігійного чинника на систему основних ризиків, що загрожують функціонуванню українського суспільства. Останнім часом кількість і сила ризиків для нормального функціонування українського суспільства помітно збільшилися. З огляду на певне релігійне "відродження", одними з можливих ризиків є проблеми взаємодії між різними релігійними суб'єктами, а також релігійними суб'єктами та секулярним суспільством. Відповідно, зберігається потреба у відстеженні таких ризиків та оцінці їх значущості для суспільства. Обгрунтовано, що хоча релігія в Україні, переважно через діяльність релігійних організацій, може впливати на існування та реалізацію основних суспільних ризиків, проте її діяльність не створює системних ризиків. Безпосередньо релігія впливає на розгортання суспільно-політичних ризиків, натомість вплив на ризики в економічній і демографічній сферах відсутній. Водночас наслідки взаємодії релігії з іншими джерелами суспільно-політичних ризиків є доволі обмеженими, скоріше, суспільно політичні ризики зумовлюють прояв релігійних ризиків. Серед різних форм потенційного релігійного впливу на суспільно-політичні та гуманітарні ризики найпомітнішим є вплив взаємодій між найбільшими православними церквами (ПЦУ та УПЦ). Така взаємодія протягом тривалого часу характеризувалася ворожістю та відкритими конфліктами, і подібна ситуація, імовірно, триватиме й надалі. При цьому навіть відкриті конфлікти між цими церквами є і будуть локальними, нетривалими, залежними від політичної кон'юнктури. У більш віддаленій перспективі помітним ризиком стає роль релігії в архаїзації масової свідомості, її дегуманізації, втраті здатності формувати раціональну картину світу та в підтримці суспільної й індивідуальної психічної напруженості.

Викладено результати соціологічного дослідження 2020 - 2021 рр. щодо соціальних наслідків пандемії COVID-19 в Україні, здійсненого фахівцями Інституту соціології НАН України. Представлено аналіз соціально-політичної динаміки, зокрема у таких аспектах, як довіра до владних інститутів та оцінки громадської думки щодо ефективності державної політики у протистоянні пандемії. Виявлено та проаналізовано тренди соціально-структурних змін, соціально-психологічні прояви COVID-19. Здійснено діагностику соціального самопочуття й аналіз психологічного дистресу населення в умовах пандемії. Досліджено впливи коронавірусної кризи на ціннісну ментальність соціуму та на культурні практики населення (умови відпочинку, дозвілля, участь у культурі). Зазначено, що сама пандемія COVID-19 є все ще незавершеним процесом, тому довгострокові соціальні наслідки пандемії для світу й України залишають відкриті питання для подальших досліджень.

Розглянуто концептуальні засади дослідження ризиків у соціології, системний характер та актуальні прояви ризиків у нестабільному суспільстві. З’ясовано варіативність концептуалізацій ризику, важливість зв’язків політики, влади і ризиків; основні сфери глобальних ризиків. Виявлено системний характер проблеми бідності й соціальної нерівності, масштаби поширення малозабезпеченості, диспропорції освітніх послуг і ринку праці в Україні. Проаналізовано фактори і динаміку соціальної напруженості в оцінках населення, структурні, емоційні, релігійні виміри соціальної напруженості. Розглянуто ризики інформаційної сфери медіа та соціальних мереж; проблемні місця електронної демократизації; дисбаланси у партиципаційній сфері культури; соціокультурні особливості сприйняття ризиків і соціальних проблем. Визначено, що аналіз проявів і локалізацій ризиків бідності, соціальної напруженості, культури, у т.ч. в умовах пандемії Covid-19, ґрунтується на емпіричних даних щорічного проекту "Українське суспільство: моніторинг соціальних змін" Інституту соціології НАН України та інших соціологічних досліджень.

Наведено результати соціологічних спостережень за змінами в українському суспільстві та його підсистемах унаслідок агресії РФ. Розглянуто глобальні та локальні аспекти війни, трансформації інституціональної та соціально-групової структури, зсуви в настроях, очікуваннях, ціннісних орієнтаціях громадян, соціально-психологічному стані населення. Зазначено, що емпіричну базу становлять дані моніторингу Інституту соціології НАН України за роки, що передували 2022-му, окремих порівняльних міжнародних досліджень, ініціативні опитування у мережі та інтерв'ю, що їх виконали співробітники Інституту соціології, дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), соціологічної групи "Рейтинг".

Монографія є комплексним дослідженням специфіки дії агентів соціальних змін у суспільстві нестійкої інституційності. Дослідження спрямоване на створення адекватної сучасному стану розвитку українського суспільства картини функціонування агентів соціальних змін. На основі проведених кількісних і якісних емпіричних досліджень описано конфігурації ключових агентів змін на сучасному етапі розвитку українського суспільства, які діють на інституційних полях державної влади, релігії, освіти, медицини, науки, журналістики, диджиталізації українського суспільства. Досліджено чинники, що визначають специфіку взаємодії різних соціальних агентів, особливості становлення та реалізації колективної й індивідуальної агентності в умовах нестійкої інституційності.

Зазначено, що неоголошена війна РФ проти України призвела до масштабних і суперечливих змін у станах і соціальних процесах, у оцінках, настроях, прагненнях, політичних уподобаннях і пріоритетах громадян. Зауважено, що упродовж 2023 р. члени дослідницької спільноти, об'єднані у Соціологічну асоціацію України, аналізували й інтерпретували емпіричні дані, отримані в перший рік війни, обговорювали встановлені факти та залежності на наукових конференціях, планували та проводили ініціативні обстеження. Невелика складова їхніх спостережень представлена на сторінках книги, а основну її частину становлять узагальнення та висновки, які зроблені у структурних підрозділах Інституту соціології НАН України та грунтуються переважно на емпіричних матеріалах моніторингу за змінами у структурах і повсякденному житті населення країни у 2022 - 2023 рр. і проведених інтерв'ю в рамках виконання планових науково-дослідних робіт. Розкрито особливості громадської думки та її вивчення в Україні під час війни. Увагу приділено політичній свідомості суспільства, що воює. Розглянуто соціальну нерівність в оцінках українців до і під час війни. Висвітлено проблеми психоемоційного стану населення на тлі війни: від мобілізації ресурсів до поляризації оцінок. Проаналізовано екологічний контекст сучасної війни.